“Червоні лінії” олігарха Жеваго

Останні декілька місяців в Україні відбувається масштабна піар-кампанія в інтересах олігарха Костянтина Жеваго. Її ціль — у стилі путіна попередити українську владу та особисто Президента Зеленського про так звані “червоні лінії”, які йому не можна переходити. Попередження намагаються підсилити тезами про політичне переслідування Жеваго, сфабриковані кримінальні провадження та необхідність захисту іноземних акціонерів Ferrexpo.

Усвідомте абсурдність ситуації — якби, наприклад, у Сполученому Королівстві мажоритарного акціонера компанії підозрювали у мільярдних махінаціях, хабарництві, а саму компанію звинувачували в несплаті податків у особливо великих розмірах — чи став би аргумент про необхідність захисту іноземних інвесторів причиною ігнорувати закон та справедливість?

Історії про іноземних інвесторів у виконанні Жеваго — вони для українців. Для західної аудиторії піарники Жеваго намагаються зліпити з нього жертву політичних переслідувань. Що виглядає максимально комічно, враховуючи минулорічну підозру НАБУ по епізоду з потенційним хабарем від Жеваго для голови Верховного Суду Князєва. Хабарі суддям — не те, чим займаються жертви режиму та опозиціонери. А НАБУ це не той орган, який можна звинуватити у політичних переслідуваннях.

Нагадаю, що хабар у $2,7 млн, але потім він якось поступово зменшувався, за версією детективів НАБУ давався Князєву за рішення по справі щодо продажу 40,19% акцій Полтавського ГЗК. Перед розглядом справи у Верховному Суді олігарх Жеваго теж розгорнув масштабну піар-компанію про те, що “злий” олігарх Коломойський намагається відібрати у нього підприємство.

Але чим “добрий” олігарх Жеваго відрізняється від “злого” олігарха Коломойського?

Обидва мали по системному банку, який довели до банкрутства. Але Коломойський вчасно передав банк державі — і сьогодні “ПриватБанк” це найприбутковіший банк в країні. Жеваго залишив понад 10 тисяч вкладників банку “Фінанси та Кредит” з нічим. Не зупинився, і після цього довів до ліквідації Union Bank в Ліхтенштейні. Про це я особисто розбирав історію буквально нещодавно, в той час українські журналісти оминули цю тему стороною.

Обидва мали по стратегічному підприємству, які довелось націоналізувати через їх неспроможність відповідати викликам воєнного часу. Але Укрнафта сьогодні перераховує рекордні прибутки в державний бюджет, а доведений до банкрутства КрАЗ так і не зміг повноцінно запустити виробництво необхідних війську вантажівок.

Обом висунули кримінальні звинувачення. Але Коломойський мав бодай сміливість залишитись в країні, коли йому оголосили підозру, а Жеваго втік з України у 2019 році і більше не повертався. Нещодавня спроба повернути його на батьківщину через процедуру екстрадиції теж завершилась невдало.

І хоч Жеваго намагається переконати усіх, що рішення французького суду про відмову у його екстрадиції “підтверджує ознаки політичного переслідування й тиску, сфабрикованість справи” — реальність є іншою. Як видно з самого тексту рішення, ніхто його не виправдав. Причина чому суд відмовив у запиті України — безпекова, і пов'язана з війною. Таке у них ліберальне правосуддя, навіть злочинці мають бути у безпеці.

Ключова різниця між ними у тому, що Коломойський не уникне відповідальності.

А Жеваго?

З вересня 2019 року Костянтин Жеваго є підозрюваним по справі про виведення понад $ 113 млн з банку “Фінанси та кредит”. Неспроможність ДБР та Офісу генерального прокурора за ці 5 років довести справу до обвинувачення дозволяє адвокатці Жеваго фактично насміхатися з правоохоронних органів, стверджуючи, що вони і самі чудово розуміють, що справа є сфальсифікованою та безперспективною.

Чому обвинувачуваний акт досі не у суді, якщо на рахунках Жеваго у швейцарському банку арештовано понад $ 113 млн і є реальна перспектива повернути ці кошти в країну?

Понад рік триває судова справа за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Жеваго про стягнення $ 1 млрд за шкоду, завдану банку “Фінанси та Кредит”. Справа досі не зрушила з мертвою точки в суді першої інстанції. Що найбільше дивує — сума збитків, заявлених Фондом, непристойно неспівмірна із сумою збитків по справах, що розслідують правоохоронці.

Чому лише виведені $ 113 млн перетворились в кримінальну справу та підозру? Чи решта $ 900 млн виводились у законний спосіб?

Ще у 2019 році НБУ отримав рішення проти Жеваго на 1,5 млрд грн. Олігарх особисто поручився за те, що банк “Фінанси та Кредит” поверне частину виданого рефінансу. Офіційна причина по якій НБУ досі не виконав рішення — у Жеваго немає активів в Україні.

Чи чули висококласні спеціалісти з НБУ про механізм виконання рішень закордоном? Про маєтки Жеваго у Франції та Англії? Що, врешті решт, не так з акціями Ferrexpo, якими він володіє відкрито та не приховуючись? Чим відрізняється арештована та виставлена на продаж яхта “Royal Romance” Медведчука від яхти “Z” Жеваго?

Хочу наголосити — притягнення Жеваго до відповідальності це не лише про задоволення суспільного запиту на справедливість. Так, це було дуже актуально початку повномасштабного вторгнення. Але зараз це, в першу чергу, про наповнення державного бюджету воюючої країни. Це про виживання України. Про те, чи зможе правоохоронна система в умовах війни довести свою ефективність та спрямувати сили на те, що дійсно важливо.

Практика “тік-ток правосуддя”, коли покарання за злочин зводиться до гучного прес-релізу правоохоронців, сплати великої (або не дуже) застави, а через день фігуранта випускають і про злочин забувають — це не той інструмент, за рахунок якого потрібно наповнювати бюджет.

Зрозуміло, що у олігарха Жеваго є надійне прикриття — компанія Ferrexpo, акції якої торгуються на Лондонській фондовій біржі, та іноземні інвестори. Але про те, що цих іноземних інвесторів потрібно захищати, самі інвестори не говорять.

Чи був потрібен іноземним акціонерам Ferrexpo захист, коли на рахунках Ferrexpo у підконтрольному олігарху Жеваго банку зник депозит у $ 150 млн? Коли кошти з благодійної програми у $ 110 млн, які компанія перерахували на підконтрольний олігарху Жеваго благодійний фонд, зникли в невідомому напрямку. Коли спонсорські кошти Ferrexpo для ФК Ворскла перетворилась не на новий стадіон, а у “позику” офшорній компанії олігарха Жеваго. Коли Полтавський ГЗК продавав ”відходи” виробництва по заниженим цінам на компанії-прокладки, а потім — за ринковими цінами на реальним покупців. Скасування виплату дивідендів, мотивоване прийняттям українським судом рішення по боргам Полтавського ГЗК не на користь Жеваго.

Але такі інвестори як BlackRock реагують по-іншому. Вони не просять захисту у держави та не випускають гучні прес-релізи. Вони продають акції Ferrexpo та інвестують в інші компанії — якщо у грудні 2023 року BlackRock володів 7,5% акцій, то за останніми даними — має у власності трохи більше 3,5%.

Кажучи відверто — проблеми Ferrexpo їх не цікавлять. Для BlackRock, який управляє загальним портфелем інвестицій $ 10 трлн, портфель акцій Ferrexpo вартістю $ 20 млн — це лише 0,0002% від їх активів. З іншими акціонерами те ж саме.

Вони класичні міноритарні акціонери, які інвестують в “тиху гавань” (англ. safe harbor). В публічні, прозорі, спокійні компанії, які ведуть свій бізнес у відповідності до найкращий світових корпоративних практик, якою і мала б бути англійська публічна компанія Ferrexpo. Вони не хочуть бути “щитом” для мажоритарного акціонера в його персональному конфлікті з державою.

Напевно, саме це усвідомлення змусило Жеваго піти на такий цинічний крок як банкрутство Полтавського ГЗК. Ініціатором справи виступала підконтрольна Жеваго компанія “Кисень” (контроль підтверджується офіційною звітністю Ferrexpo, наприклад, за перше півріччя 2022 року, сторінка 42-43, шукай “Kislorod PCC”).

Зрежисоване банкрутство Полтавського ГЗК — це для вас не червона лінія, пане Жеваго? Чи узгодили ви цей крок зі своїми іноземними інвесторами, про захист яких постійно говорите? Як їм такі найкращі світові корпоративні практики?

Насправді, ця історія не про “червоні лінії”, вона про інше. Кейс Жеваго, як і кейс Коломойського, — це про здатність української влади та правоохоронної системи в умовах війни досягати ефективних результатів та повертати вкрадені кошти. Це про невідворотність покарання.

У той час як український народ другий рік бореться за право мати незалежну державу, олігарх Жеваго мирно живе у маєтку вартістю € 35 млн у центрі Париж. Олігарх Жеваго — це той, чиїх активів буде достатньо, щоб компенсувати державі збитки. Їх вистачить як мінімум для того, щоб профінансувати декілька десятків батальйон — ні, не “Монако” — а українських військових.