Час відпочивати

Цьогорічне літо видалося дивним і не тільки жахливою спекою. Незважаючи на стагфляцію, ціни на відпочинок у Криму в порівнянні з минулим роком піднялися на 15% завдяки переважаючій кількості росіян серед відпочиваючих. А де ж гроші українців?

Зазвичай літній відпочинок українців розподіляється наступним чином: за кордоном відпочиває близько 15% населення, вдома — близько 40%, в межах України — 40%, в тому числі приблизно 25% — на дачах. 5% відпочиває восени та взимку.

Росіяни традиційно переважають в Криму тому, що середня зарплата в Росії в 2,5 рази перевищує середню зарплату в Україні. Саме ця обставина і формує вартістні умови ринку послуг відпочинку на користь росіян, особливо з великих міст Росії та її Півночі.

В попередні роки влітку купівля українськими банками валюти переважала її продаж, а її курс дещо знижувався. Нинішнього літа сталося навпаки.

Продаж банками валюти населенню значно перевищує її купівлю. Пояснити це зростанням зарплати на 12% вчителям, лікарям та металургам неможливо тому, що в них першочергові витрати дещо інші, ніж купівля валюти.

Статисти не знають, які верстви населення купують валюту, тому треба вважати, що її купують всі або переважно всі громадяни, у яких є залишок гривень та які не довіряють вітчизняній валюті.

Це з одного боку. А з другого боку банківська система України потерпає від нестачі вкладів населення.

Це примушує банки вдаватися до різних хитрощів, аби залучити до себе вкладників, особливо гривневих: з'являються інтерв'ю керівників банків щодо їх надійності, чутки про майбутнє зменшення ставок депозитів, про вигоди розміщення вкладів влітку тощо.

Між тим за півроку поточного року збитки всієї банківської системи України сягнули 8,3 мільярдів гривень, що у розрахунку на рік буде становити більше 16 мільярдів, в той час як за весь минулий рік збитки становили 0,5 мільярда гривень, тобто у 32 рази менше.

Якщо така динаміка продовжиться у 2011 році збитки банків можуть досягти третини їхнього обороту. Звичайно, це спрощення проблеми збитковості банків, але цифри свідчать про те, що банківська система України стоїть на межі існування.

Саме тому громадяни вважають за краще тримати свої гроші вдома в іноземній валюті, внаслідок чого їх гроші не працюють, чи обмежено працюють на економіку держави.

А чому, власне, вони повинні працювати на неї? Адже держава не бажає працювати на громадян.

Здаючи гроші на депозит, їх власник отримує приблизно третину доходу банку, а дві третини залишаються в банку у вигляді високих зарплат і бонусів її працівників і керівників та прибутку банку на користь його власника.

Це стосується банківської системи загалом. І не тільки України, а й всього світу.

Президент США Обама зрозумів це, а тому публічно наголосив про необхідність обмежити апетити банків і встановити за їх діяльністю всебічний жорсткий контроль за допомогою так званого акта Френка-Додда, що регулюватиме діяльність компаній на Уолл-стріт.

Але в умовах Америки це простіше сказати, ніж зробити. Бо Обама добре знає, хто реально ті люди і за що вони вбили колишнього Президента США Джона Кеннеді.

Саме тому світова банківська система застигла у невизначеності своєї подальшої долі, хоча в світі про це не прийнято говорити публічно.

Саме тому влітку цього року банківська система України, умовно кажучи, частково відпочиває разом з громадянами.

Але літо пройде, а банківська система буде продовжувати частково відпочивати, чекаючи кращіх часів. А чи прийдуть вони? Це надто складне питання, щодо якого не змогли домовитися керівники 8 найбільш розвинутих країн.

Тобто світ зайшов у безвихідь, а бажання вийти з нього за рахунок власних інтересів чи інтересів групи країн поки що не видно.

Цей зовнішній чинник накладається на проблеми банківської системи України, ускладнюючи і без того значні її труднощі.

Адже відпочиваючі влітку гроші мешканців України руйнують і будуть далі руйнувати її реальний сектор, тобто виробництво.

Поки що ані уряд, ані НБУ, ані парламентарі не розуміють, чи не хочуть розуміти, що Україна рухається до свого економічного кінця.

Те, що нинішній уряд не зміг спрогнозувати розвиток подій в економіці навіть на 6 місяців, свідчить про його некомпетентність. Наразі МВФ у питанні надання кредиту на 15 мільярдів доларів викручує руки урядовцям так, що не можна зрозуміти, чи це найвищі посадовці України, чи це хлопчаки.

А що таке 15 мільярдів доларів? Це 120 мільярдів гривень, які замість іноземної валюти НБУ повинно віддати уряду.

Аксіомою є те, що така “допомога” МВФ обернеться значною інфляцією та підвищенням курсу американського доллара, тому що його власна внутрішня інфляція все одно буде нижчою, ніж інфляція гривні.

А тому ситуація літа 2010 року, коли люди масово скуповують долар США, незважаючи на те, що він слабне, замість того щоб нести гривні до банку, продовжиться і в наступні роки.

За сприяння громадян гривня все більше відпочиватиме, незважаючи на необхідність її роботи в народному господарстві.

Те, що подібна ситуація лежить в площині масової психології громадян, знає не тільки Джордж Сорос, але й вітчизняні психологи.

Як відомо, економіка має інерційний характер не тільки і не стільки завдяки своїй розгалуженості та пірамідальній структурній побудові, але й завдяки особливостям гальмування реакції громадян на дії будь-якої системи, що формує їх масову психологію.

За останні десятиріччя масова психологія населення набула більш консервативного вигляду, який все більше гальмує рішення громадян щодо відповіді на той тиск, який будь-яка влада, в тому числі фінансова, намагається провести в життя.

Звичайно, мова йде про масову психологію більшості громадян, а не тієї невеличкої частки, яка зайнята в сфері фінансових спекуляцій, в тому числі за рахунок масового розповсюдження чуток задля отримання власного зиску.

Доказом подібних тверджень став приклад спекуляцій Джорджа Сороса. Від його першої масштабної спекуляції до другої пройшло 6 років. Від другої до можливості третьої пройшло вже 12 років, але поки що її здійснення знаходиться під великим питанням.

Все це є віддзеркаленням виразу Сократа, що двічі в одну річку увійти неможливо. З точки зору нинішньої психології гальмування реакції громадян на зовнішні чинники та подразники, в тому числі в сфері фінансів, вираз Сократа сам по собі є доказом нашої правоти.

Масова психологія громадян реагує на будь-що і на будь-кого. На неї впливають навіть тільки одні прізвища очільників законодавчої та виконавчої влади та поява в засобах масової інформації натяку на непрофесійні дії або незаконне привласнення посадовцями на свою користь влади, державних коштів або державного майна.

Чутливість масової психології більшості громадян особливо проявляється після аргументованих виступів ЗМІ щодо непрофесійних або корупційних дій можновладців, чи взагалі після прозорого натяку на їхню корупцію, що не була спростована в суді.

А, оскільки такого спростування в суді жодного разу не було, то вся влада загалом, в тому числі фінансово-банківська система, що теж нав'язана народу державою, вважається злодійською з усіма наслідками, які з цього випливають, в тому числі в сфері суттєвих змін масової психології громадян.

І колишні, і, тим більше, нинішні представники влади довели масову психологію громадян до зневіри, бо їх практичні дії та публічні виступи самі по собі доказують, що вони не мають нічого спільного з служінням народу, а тому довіряти їм просто не можна.

Саме це, а не щось інше найбільш суттєво вплинуло на значний зсув масової психології громадян України в бік відсторонення від фінансово-банківської системи країни, що за суспільним визначенню є початком кінця всієї економіки загалом.

Саме це, а не щось інше, спричинило відтік вільних гривневих коштів громадян з банківської сфери в сферу валютних сховищ власних банок місткістю в півлітра, літр і три літри.

Хай там відпочинуть від нашої дійсності.

Не тільки ж людям відпочивати...

Марко ОЛІВЕНСЬКИЙ, кандидат економічних наук