Бойко і Ставицький вирішили задушити металургію

У понеділок міністр енергетики Едуард Ставицький повідомив новину: уряд обмежив імпорт коксівного вугілля в Україну шляхом запровадження ліцензування та відповідних квот.

“Мене ніхто про це не просив. Ми виходимо з державних інтересів”, — сказав міністр.

Про який саме державний інтерес йдеться, міністр пояснив трохи згодом. Він зауважив, що коли металурги купують імпортний кокс чи коксівне вугілля, вони виводять з України валюту і тим самим шкодять економіці.

Дивним чином міністр забув про інший державний інтерес. Відомо, що металургія забезпечує основний потік валюти в країну. А коксівне вугілля вкрай необхідне вітчизняним металургам, щоб заміщувати занадто дорогий газ.

Це вдається робити завдяки технології вдування пиловугільного пального (ПВП), про яку писала “Економічна правда”.

За деякими підрахунками, запуск установок із вдування ПВП при ціні газу 500 доларів за тис кубів дозволяє знизити вартість виплавки сталі на 10-15%.

Ставицький навів загрозливу, на його погляд, статистику. За інформацією Міненерго, у 2009 році в Україну було імпортовано 7,5 млн тонн коксівного вугілля, у 2010 році — 9,1 млн тонн, у 2011 році — 10,7 млн тонн, а у 2012 році — більш ніж 13 млн тонн.

Проте він не вказав, що це відбувається через поступовий перехід металургів на технологію ПВП.

На кінець 2012 року, технологія ПВП була впроваджена на “Донецьксталі”, Алчевському меткомбінаті і “Запоріжсталі”, до кінця 2012 року її планували запровадити на ММК імені Ілліча. Розробляють проекти спорудження установок із вдування ПВП також “Азовсталь” і “Арселор Міттал Кривий Ріг”.

За даними ІК “Ренесанс Капітал”, найбільше коксівного вугілля в 2012 році імпортували Алчевський меткомбінат, що входить в “Індустріальний союз Донбасу”, Evraz Group, Запорізький коксохім і “Арселор Міттал Кривий Ріг”.

Зокрема, велика частина вугілля імпортувалася з Росії, Австралії, Казахстану та США.

Здавалося б, в Україні надлишок вугілля. Але ні. Наша країна, зокрема державні шахти, видобувають вугілля, яке придатне для спалювання у теплових електростанціях.

Проте для металургії потрібне коксівне вугілля, якого в Україні видобувається недостатньо. До того ж, воно часто менш якісне, ніж імпортне. Однак ціни на нього, зокрема, завдяки зусиллям колишнього міністра енергетики Юрія Бойка, утримувалися надто високими.

Це робилося штучно для того, щоб підвищити доходи деяких суб'єктів вугільного ринку. Зокрема, Олександра Януковича, який контролює скупку вугілля, що видобувається у так званих копанках.

Тепер варто очікувати зустрічних дій з боку олігархів, які займаються металургійним бізнесом. Зокрема, від Ріната Ахметова та Сергія Тарути, які через квотування коксу отримають здорожчання металу.

Напевно, вони будуть намагатися скасувати рішення уряду щодо квотування. В цьому випадку ми невдовзі почуємо про нові лобістські ініціативи.

Хоча, як варіант, можлива інша реакція. Металурги, аби не здіймати галас щодо квотування імпорту коксу, можуть вимагати надання пільг для ГМК. Тоді ми будемо говорити вже про корупційну змову влади з олігархами.

Станом на вечір понеділка відповідна постанова Кабміну, про яку сказав Ставицький, ще не оприлюднена на урядовому сайті. Однак у розпорядження “Економічної правди” потрапили копії низки супровідних документів до цього документа.

Точний обсяг квоти, на жаль, достеменно невідомий. Проте з документів випливає, що ліцензування імпорту пролобіювали двоє керівників паливно-енергетичного комплексу країни — віце-прем'єр Юрій Бойко та міністр енергетики Ставицький. Саме у відомстві останнього народилася зазначена постанова.

Таке рішення цілком може породити великі проблеми для металургії. Аж до зупинки виробництва.

Позиція Бойка та Ставицького

У пояснювальній записці Міненерго, яка була додана до проекту урядової постанови про ліцензування імпорту коксу, міститься докладне обґрунтування необхідності такого рішення. В ній, зокрема, містяться цікаві дані щодо стану державних вугільних підприємств.

“З грудня 2011 року на державних вугледобувних підприємствах критично обмежено відвантаження коксівного вугілля, що суттєво вплинуло на значне скорочення обігових коштів і, як наслідок, унеможливило вирішення виробничих питань, в тому числі, пов'язаних з умовами безпеки праці”, — йдеться у записці.

У Міненерго зазначають, що “вперше за останні роки державні вугледобувні підприємства заборгували заробітну плату своїм працівникам”.

“На складах вугледобувних підприємств накопичуються значні залишки коксівного вугілля, що може призвести до самозаймань, прецеденти яких вже відбувалися на окремих шахтах”, — наголошується у документі.

Відомство Ставицького зазначає, що можливості вирішення цього питання неодноразово опрацьовувалися владою. “Слід зазначити, що на даний час позитивних зрушень не відбулося, перш за все, через недержавницьку позицію споживачів коксівного вугілля”, — наголошується у пояснювальній записці.

“Підтвердженням вказаного є те, що на 1 січня 2013 року залишки коксівного вугілля на складах шахт становили 335,8 тис тонн, а на 27 лютого — 482 тис тонн (тобто за січень-лютий об'єм залишків коксівного вугілля збільшився більш ніж на 146 тис тонн)”, — йдеться у документі.

Міненерго стверджує, що на 27 лютого на складах шахт вугледобувних підприємств та збагачувальних фабрик накопичилося близько 1,76 млн тонн енергетичного вугілля, в тому числі більш ніж 1,3 млн тонн вугілля газової групи.

“Результати проведеної роботи дають підстави визнати, що основним фактором, який вплинув на надзвичайний стан, що склався з видобутком, реалізацією та зберіганням коксівного вугілля, є постійно зростаючий імпорт”, — наголосили у Ставицького.

Ці слова збігаються з офіційною позицією Міністерства енергетики.

“Найоперативнішим та найефективнішим заходом вирішення окреслених негативних тенденцій та подій є, як показує міжнародна практика, застосування ліцензування імпорту товару. Також одним з ефективних механізмів вирішення ситуації, яка склалася, буде обмеження імпорту коксу”, — резюмували в міністерстві.

Таку ж позицію зайняв Бойко. Принаймні, схожі тези містяться у його доповідній записці на імя прем'єра Миколи Азарова, яка також є у розпорядженні ЕП.

“Все це негативно вплинуло на фінансовий стан підприємств, внаслідок чого вперше за останні роки виникла заборгованість з виплати зарплати шахтарям. Поряд з тим, видобуток вугілля на підприємствах з технологічних причин зупинити неможливо”, — наголошував Бойко.

Він запропонував Азарову утворити міжвідомчу комісію, яка буде об'єктивно визначати обсяг квот імпортного коксівного вугілля з урахуванням коксівного вугілля власного виробництва.

Отже, енергетичні керівники держави і весь уряд зійшлися у думці, що імпорт коксу необхідно обмежити. Однак існує й інша позиція. Причому не тільки у вітчизняних металургів, яких хочуть змусити купувати українське вугілля, а й у владі.

Інший погляд

Свою позицію щодо запропонованого відомством Ставицького обмеження імпорту коксу висловило Агентство держмайна України. 13 лютого перший заступник глави агентства Олександр Каленков написав у Міненерго листа, де назвав цю ініціативу неприпустимою.

“На даний час загальне завантаження виробничих потужностей металургійних підприємств не перевищує 70% та стрімко скорочується. Зокрема, сьогодні працює 33% електродугових печей, 70% доменних та 56% мартенівських печей.

Ціни на зовнішніх ринках металопродукції з початку 2012 року за різними позиціями впали на 15-25%. Таким чином, за багатьма позиціями металургійні підприємства працюють за межею рентабельності”, — йдеться у документі.

Каленков зазначив, що протягом останніх років у гірничо-металургійному комплексі розпочато низку програм модернізації виробництва, спрямованих на скорочення споживання газу. Зокрема, за словами чиновника, впроваджуються технології пиловугільного вдування, які вимагають використання високоякісного коксівного вугілля.

“Ефективність роботи установки вдування ПВП залежить від використання високоякісного коксівного вугілля з низьким вмістом сірки (до 1%). Однією з особливостей вітчизняного коксівного вугілля є підвищений вміст сірки (до 3%), що спричиняє підвищення витрат коксу на виробництво чавуну та погіршення його якості, а також унеможливлює його використання як пиловугільного палива”, — йдеться у листі.

Каленков наголошує, що ресурси вітчизняного вугілля, необхідного для застосування в установках вдування ПВП, обмежені. Це, за його словами, обумовлює необхідність імпорту.

Вітчизняні метпідприємства, зазначається у листі, стверджують, що будь-які спроби врегулювати питання підвищення обсягів споживання вітчизняного вугілля шляхом обмеження імпорту призведуть лише до зниження якості коксу, чавуну, сталі та прокату.

“Через неможливість використання у виробничому процесі підприємств, які впровадили технологію вдування пиловугільного палива, високоякісної сировини, виникає ризик повної зупинки виробництва. Таким чином, внаслідок обмеження імпорту відбудеться загальне зниження споживання коксівного вугілля, у тому числі, вітчизняного виробництва”, — йдеться у листі.

Більше того, за версією Каленкова, результатом обмеження імпорту завжди стає підвищення цін на внутрішньому ринку.

“Враховуючи поточну собівартість металургійного виробництва, результатом цього буде зниження конкурентоспроможності металопродукції на зовнішньому ринку та підвищення її ціни для внутрішніх споживачів”, — наголошується у документі.

“Такі заходи несуть загрозу для забезпечення нормального виробничого процесу на металургійних підприємствах”, — підкреслює чиновник.

* * *

Загальновідомо, що якісне коксівне вугілля є дефіцитом в Україні. Але у Міненерго роками виношували плани обмежити імпорт та змусити металургів купувати вітчизняне вугілля “подвійного призначення”.

Таке вугілля дійсно іноді використовують при виробництві чавуну, але лише вимушено. Річ у тім, що в таких випадках значно зростають витрати коксу та газу, що підвищує собівартість. Тобто Каленков був недалекий від істини.

Обмеження імпорту коксу справді може стати великою проблемою для металургів. Навіщо було витрачати гроші на технологію пиловугільного вдування, якщо тепер треба буде купувати неякісне вітчизняне вугілля, що призведе до зайвого витрачання ресурсів і зростання собівартості в умовах падіння ринку?

А головне питання — навіщо Бойко та Ставицький вирішили обмежити імпорт і “придушити” галузь, яка забезпечує основний потік валюти в країну? Вони не могли не знати про загрози для металургії. А значить, пішли на це свідомо.

Існує оригінальна версія походження надлишку вугілля на складах вітчизняних шахт. Нібито на початку 2012 року під тиском влади металургійні та коксохімічні підприємства прийняли надлишки не найкращого вугілля з державних шахт.

Нав'язування державного вугілля пов'язували з парламентськими виборами — перед волевиявленням влада вирішили задобрити свій базовий електорат зі східних регіонів. Шахтарям дали можливість перевиконувати план з видобутку вугілля і отримувати за це премії. Металурги сподівалися, що ця акція буде разовою.

Однак влада вирішила й далі “протискати” неякісне вугілля і забезпечувати державні шахти. Металурги ж вирішили проблему кардинально і почали купувати коксівне вугілля за кордоном. Звідси й ріст імпорту, й надлишок на складах.

Тепер, очевидно, ситуація на державних шахтах наближається до критичної. От і з'явилося рішення, яке цілком відповідає духові теперішньої владної команди: взяти і заборонити. Однак видається, що оперативно і радикально вирішивши одну проблему, влада наживе ще гіршу.