Боргова яма уряду Шмигаля

За все в житті доводиться платити. Державні запозичення, за рахунок яких фінансується “Велике будівництво”, лише здаються дешевими. За швидкі гроші, які отримує Мінфін тут і зараз, доведеться сплатити чималу ціну.

По-перше, влада створює ті самі проблеми, які свого часу створив Янукович. У 2014 році я власноруч ліквідував Дорожній фонд, оскільки він виявився перевантажений боргами. Як і сьогодні, за часів Януковича ніхто не думав, як будуть обслуговувати кредити, які залучив “Укравтодор”.

Ми були змушені забрати ці борги на бюджет. Так само відбувається сьогодні. “Велике будівництво” фінансується за рахунок боргів, але джерел погашення цих боргів немає.

“Укравтодор” нічого не заробляє на дорогах, лише витрачає. Отже, борги лягають на Дорожній фонд. Будуючи дороги в борг сьогодні, влада створює ситуацію, коли увесь Дорожній фонд наступних років піде на покриття боргів.

За кілька років може статися, що “Укравтодор” не матиме грошей, щоб прибрати сніг чи посипати дороги сіллю. Нинішня влада живе одним днем, створюючи проблеми наступним поколінням.

По-друге, борги потрібно повертати з відсотками. За шість років, які обертатиметься облігація з купоном 12,75% річних, державі доведеться додатково сплатити 76,5%. Повертати доведеться майже вдвічі більше, ніж взяли. Враховуючи, що борги вже вимірюються сотнями мільярдів, Міністерству фінансів щороку доведеться залучати дедалі більше грошей, продаючи ще більше ОВДП. Так створюється своєрідна “піраміда” державного боргу.

В самому явищі невпинного рефінансування боргу немає нічого поганого, але лише за однієї умови — якщо економіка зростає. Якщо це так, то збільшення ВВП врешті решт через податки компенсує надмірні витрати держави. Проте, в Україні геть інша ситуація. Економіка не розвивається, податки збирати все складніше. Уряд змушений вдаватися до запозичень. Але нести цей тягар буде дедалі важче.

Проблеми не обмежуються виключно бюджетом. До боргової піраміди вже долучилися державні банки. Відбувається той самий “ефект витіснення”, щодо якого попереджав голова НБУ Кирило Шевченко.

Замість кредитування, банки вкладають гроші в безризикові (на їхню думку) боргові папери уряду. Навіщо працювати? Не потрібно тримати великий штат кредитних спеціалістів — достатньо команди торговців цінними паперами, і можна заробляти 12,75% річних. За умови майже стабільного курсу долару, це приголомшлива дохідність для будь-якого інвестора з розвиненої країни.

Державні банки стали найбільшими донорами уряду. Вони легко купують ОВДП на мільярди.

Але вже почав працювати зворотній ефект. Так, у першому кварталі 2021 року Міністерство фінансів забезпечило 44% доходів “Ощадбанку”. Тобто, державний банк заробляє половину своїх доходів за рахунок державного бюджету.

Можна зауважити, що уряд забирає цей дохід через обов'язкову сплату дивідендів до бюджету. Це не зовсім так, бо повертається завжди менше, ніж отримано з бюджету. Але найголовніше в іншому: державні банки обирають легкі гроші замість кредитування економіки.

Навіщо “Ощадбанку” кредитувати економіку, якщо є легке джерело прибутків? Тим більше уряд, як власник банку, цього не вимагає. Можна просто давати гроші до бюджету, натомість отримуючи відсотки.

Державні облігації вже складають майже 40% активів банку, і їхній обсяг продовжує зростати. Загалом банк тримає портфель ОВДП майже на 100 мільярдів, і тільки за 2020 рік збільшив його на 22 мільярди.

При цьому, ситуація з Ощадбанком не найгірша. Найбільший портфель державних боргів має “ПриватБанк” — майже 200 мільярдів — і він теж не спинятиметься. Лише за 2020 рік “Приват” збільшив портфель ОВДП на 55 мільярдів гривень!

Який ефект це матиме для держави? Чи знали ви, що лише за капітальними ОВДП (за які уряд націоналізував “Приват”) банк отримує 15,8 мільярдів гривень щорічно? Додатково він отримує відсотки з інших державних паперів. Отже, банк просто живе за рахунок бюджету.

Та сама ситуація повторюється і з “Укрексимбанком” (загальний портфель 53,7 мільярдів, за 2020 рік зріс на 17,6 мільярдів). Єдиним виключенням з цього тренду донедавна був “Укргазбанк”, але і він за 2020 рік збільшив портфель державних облігацій на 22,3 мільярди.

Отже, ось невтішний діагноз. Держава не лише стимулює зростання боргової піраміди, а і розбещує державні банки. Замість виконання важливої місії стимулювання економіки, вони ведуть паразитарний спосіб існування та стимулюють таку саму поведінку діючої влади.

Що відбувається за лаштунками такого “боргового свята”? Наведу два кричущі приклади.

Перший. Я вже неодноразово наголошував, як можна залучити десятки мільярдів безкоштовних гривень у бюджет. Для цього треба припинити “скрутки” та інші схеми розкрадання державних грошей через податкову та митницю.

Вже рік минув з того часу, коли я оприлюднив свої розрахунки та віддав їх президенту та уряду. Хіба щось змінилося у поведінці влади? Лише одне: вона почала чомусь казати, що схеми вже припинили існування.

Але ж вони продовжують працювати. Мої висновки річної давнини нещодавно підтвердила Тимчасова слідча комісія Верховної Ради. А Мінфін продовжує залучати все нові борги.

Другий. Нещодавно дізнався, що у 2020 році “ПриватБанк” вчергове списав борги колишніх власників на 56,7 мільярдів гривень. Саме по собі це лише бухгалтерська операція, яка означає виведення поганих боргів з балансу. Але відбувається це за рахунок “живих” грошей — фактично, за рахунок прибутку, який міг бути спрямований до бюджету. Це по-перше.

А по-друге, ми знаємо, як буває далі. Ще кілька років такого списання, потім банк продадуть — і проблеми начебто немає. Але ж вона є! Чи ні? На мою думку, це означає, що державний банк фактично відмовляється від наміру повернути гроші, що були виведені з “Привату” у попередні роки. Подивимось, чи справдяться мої побоювання.

Проблема в тому, що в момент націоналізації держава влила у “Приват” майже 155 мільярдів гривень з бюджету. Це наші з вами гроші. Якщо повернути їх, увесь 2021 рік уряду можна геть не залучати нові борги.

Наполегливість, з якою уряд продовжує сповідувати паразитарну модель поведінки, каже лише про одне. Він не збирається зупинятися. А зупинятися потрібно.

Як і будь-яка боргова піраміда, урядова піраміда ОВДП несе величезну небезпеку. Одного дня можливість гасити старі борги з відсотками за рахунок нових вичерпається. І тоді піраміда, наче мильна бульбашка, лусне. Так було з МММ, так було з російською борговою пірамідою 1998 року та українською 1999-го.

Якщо не спинитися зараз, ми можемо піти за поганим сценарієм Аргентини. Там через крах урядової боргової піраміди була паралізована фінансова система. Не функціонували комунальні служби, не було електрики, води та світла. Масові погроми та мародерства довелося припиняти за допомогою танків, які завели до міст, щоб заспокоїти натовп.

Ми вже розуміємо, що боргова піраміда уряду може зруйнуватися, і це скінчиться колапсом усієї країни. Треба припинити накопичення боргу, якщо ми не хочемо повернутися до первісно-общинного ладу.

Ігор УМАНСЬКИЙ, екс-міністр фінансів України