Біоетанол нікому не потрібний

Плани Мінагрополітики надати Батьківщині 40 млн тонн цукрових буряків для виробництва 4 млн тонн біетанолу, звісно ж, є чудовою ідеєю. І з точки зору екології, і з точки зору зниження імпортозалежності, і з точки зору завантаження вітчизняних спиртозаводів.

Але поки вони не мають нічого спільного з реальністю та роздрібним ринком пального.

Біопаливо — це той же бензин з додаванням в нього декількох відсотків денатурованого спирту. Вміст спирту в бензині варіюється в залежності від вимог законодавства. Найчастіше, він коливається в межах 10%. В цьому випадку біопаливо обкладається такими ж ставками акцизу, як і весь інший бензин.

Є також сумішеві бензини, в яких частка спирту повинна перевищувати 30%. Вони вважаються альтернативним паливом і обкладаються акцизом у 56 євро за тонуу замість 182. Тому під час реалізації на АЗС він є дешевшим.

Біопаливо варто відрізняти від біодизеля — воно є замінником бензину. Біодизель є більш розповсюдженим, в тому числі в США, тому що під час його збуту не виникає проблем з вмістом води.

В усьому світі вважається, що споживач захоче перейти на біопаливо через “зелені” ідеї — “видобуток нафти зменшиться”, “викиди стануть більш екологічними” (наприклад, в сумішеві бензини всі показники приблизно в три рази нижче), “так ми бережемо природу”.

Нині в Україні, за оцінками Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України (АПЕУ), виробляється приблизно 50 тис тонн моторних біопалив. Для порівняння, звичайних бензинів в 2010 році вироблено в обсязі 2,8 млн тонн. Щомісяця в роздріб продаються більш ніж 300 тис тонн бензинів та стільки ж дизельного палива. Якщо порівняти ці обсяги виробництва моторних біопалив з намірами уряду, то стає зрозумілим, що впродовж 5 років їх виробництво має зростати у 16 разів щорічно.

З такими планами ми маємо залишити позаду Європу, де біоетанолом заміщується близько 3,75% вуглеводневої частини бензину, а показник в 20% планують досягти лише в 2020 році.

Між намірами та реальністю пролягає величезна прірва. Реалізувати плани щодо виробництва 4 млн тонн біетанолу поки неможливо.

По-перше, плани по виробництву біоетанолу — це лише бажання завантажити роботою державні спиртозаводи. “60% потужностей спиртозаводів простоює, і біоетанол може дати їм роботу”, — говорить Юрій Бабенко, заступник начальника відділу ліцензування та контролю за виробництвом спирту Державної податкової служби. Так, за його словами, цього року виробництво біопалива лише з бурякової сировини могло б скласти 150 тис тонн.

По-друге, ніхто навіть не задавав питання, а чи є буряк найдешевшою сировиною. Наприклад, ще не прорахована рентабельність виробництва біопалива з мяліси.

”Дешевшої сировини, ніж кукурудза, для виробництва біоетанолу в Україні не знайти”, — вважає Віталій Давій, президент АПЕУ.

По-третє, навіть не прорахована загальна ланка від виробництва до споживання біопалива. “Якщо мова йде про інфраструктурний проект з виробництва біопалива, варто зробити вертикальну інтеграцію — окремі поля, окреме виробництво. Що стосується потужностей — у нас 75 спиртових заводів. Із яких активно використовується половина, а інша буде розпиляна на металолом. Головне — замкнути ланку від поля до бензобака”, — каже Давій.

Цікаво, що впровадження біопалива є пріоритетом держави. Але створити вертикальну інтеграцію держава зараз не зможе.

Поки що Україна йде в бік екологічного палива, головним чином, за рахунок приватних виробників, які бачать в цьому можливість для бізнесу. Виробники біопалива для стимулювання використання біопалива робить поки що єдину річ. Вона домовляється з окремими АЗС про виділення ємностей, які проходять очищення, і в яких власне зберігається товар з вмістом етанолу.

По-четверте, без державного втручання реалізувати вироблене біопаливо буде складно. Великим мережам співпрацювати з виробниками не цікаво. Мережі хочуть, щоб біопаливо було дешевше, ніж просто бензин, хоча б на копійку, а для цього треба знижувати акцизи.

Є також технічний момент. Щоб продавати біопаливо, необхідно виключити з технологічного циклу його зберігання на нафтобазах.

”Спиртомісткі палива мають гігроскопічні властивості — вони набирають вологу, — говорить Костянтин Орєхов, керівник відділу сертифікації автомобілів Peugeot та Citroen. — Тому говорити про тривале зберігання таких палив взагалі неможливо. Тим більше, на нафтобазах, які не відповідають жодним нормам”.

Те ж саме кажуть і представники крупних мереж АЗС.

”Справа в тому, що тут (у випадку з бензином, що містить етанол — ЕП) необхідна повна відсутність води, — говорить Алла Сидорович, начальник відділу контролю якості ПрАТ “Концерн Галнафтогаз”. — Якщо можна буде здійснювати безпосередню заправку просто на АЗС в бак автівки — це ще припустимо. Але нафтобазу треба виключити за технологічного процесу”.

Тому учасники ринку бачать лише зайві клопоти в роботі із біопаливом. Тим більше, що він обкладається таким самим акцизом, як і звичайний бензин. Про диференційовані ставки акцизного податку на біопаливо поки не йдеться.

Ходять чутки, що депутати хотіли зобов'язати законом НПЗ додавати етанол в паливо. Але НПЗ, за словами одного з джерел “ЕП”, влаштували проти законопроекту гучну кампанію, і провалили його.

Наразі, власники АЗС чекають, поки УкрНДІНП “МАСМА” зможе синтезувати стабілізатор, який би стабілізував складові біопалива з вмістом етанолу. Але самі виробники такого бензину вважають, що це неможливо.

Наприклад, в Європі етанол доливається безпосередньо у бак за допомогою окремого “пістолету” або додається ще на НПЗ.

Є також інший напрямок — виробництво сумішевих бензинів на спеціальних НПЗ. Саме цей напрямок розвивається зараз в Україні.

Зараз в Україні працює декілька компаній, які реалізовують бензин з часткою спирту більше 30%. Таке паливо за законодавством вважається сумішевим, і ставка акцизу на нього складає 56 євро за тонну. Обсяги виробництва таких палив невеликі, але підприємства-виробники сумішей дуже добре конкурують завдяки більш вигідній ціні. Вироблений ними гібридний бензин коштує 8,40 грн/л замість більше ніж 10 грн/л звичайного А-92 чи А-95.

“Мова йде про використання низькомолекулярних спиртів, які самі по собі є стабільними. Їх змішування у пропорції від 30% до 50% з вуглеводневими складовими дозволяє отримати стабільну суміш у вигляді біопалива”, — говорить Давій.

Наприклад, у травні 2011 року “Азовська нафтова компанія” почала виробляти біопаливо під назвою “Іноватів е-95”, яке на 50% складається з біологічних компонентів — етанолу і біологічних присадок. А компанія “Біохім-груп” виробляє біопаливо яке більше ніж на 30% складається з етанолу.

Є ще одна перешкода для розвитку ринку біопалива. Виробники біопалива запевняють, що воно є цілком придатним для використання на будь-якому транспорті. Але виробники автомобілів з ними не погоджуються. Навіть дуже категорично.

“Якщо у паливі міститься більше 5-6% етанолу, авто необхідно переобладнувати спеціально для роботи із спиртомістким паливом, — вважає Орєхов. — Виникають елементарні питання, а чи придатні матеріали, з яких виготовлені бензобак, трубопроводи, ущільнювачі, а також інжектори, форсунки, температури для роботи з такими видами палива? Як представник компанії я можу дати одну відповідь: не передбачено, що авто будуть працювати на такому паливі”.

І, звичайно ж, не можна нехтувати позицією самих споживачів, які ставляться до біопалива і альтернативного палива (з часткою етанолу більшою ніж 30% — ЕП) дуже по-різному. З одного боку, автомобільні форуми переповнені обережними відгуками на кшталт тих, що дають виробники автівок. З іншого боку, існує достатньо людей, які згодні їздити за десятки кілометрів, щоб заправитись бензином по 8,40 грн/л.

Данило НЕСТЕРОВ