Арсеній знову пішов на війну

Арсеній Яценюк, який очолює “уряд камікадзе” вже більше року стає дедалі більше подібним на свого, як він сам його колись називав, авторитета — Миколу Азарова. Різниця між чинним та колишнім прем'єром полягає лише в знанні англійської мови та причинах, “які заважають працювати”. Так, якщо Миколу Яновича усі чотири роки його прем'єрської кар'єри переслідували “папєрєднікі”, то Арсеній Петрович, схоже, вирішив перекласти відповідальність за власні прорахунки та бездіяльність на Верховну Раду. Про це свідчать останні заяви керівника Кабміну, який звинуватив парламент у саботажі урядових законопроектів.

Так, за словами Яценюка, Рада відмовляється голосувати 70% законопроектів, які направляє їй Кабмін. Зокрема, Арсеній Петрович пожалівся, що на поточному пленарному тижні депутати не звернули увагу на 8 важливих законодавчих ініціатив, які стосуються реформи системи державних фінансів, боротьби з корупцією та виконання Україною вимог Світового банку і МВФ. Звичайно, поганого про себе Яценюк ніколи не скаже, і згадане пояснення гармонійно лягає в контекст основних проблем, які повинна вирішувати його команда. Однак, у особистих бесідах депутати парламенту, на пасивність яких і жаліється прем'єр, відзначають, що деякі законопроекти Кабміну, за які так хвилюється лідер “Народного фронту”, або відверто “сирі”, або викликають серйозні підозри щодо наявності корупційної складової.

Наприклад, це стосується проваленого на цьому тижні проекту “Про внесення змін до статті 16 Закону України “Про приватизацію державного майна” (щодо залучення радників до приватизації)”. По-перше, “ДС” не вдалося знайти даних про те, чи пройшов цей документ антикорупційну експертизу. По-друге, у висновку Головного науково-експертного управління парламенту значиться, що “залучення до приватизації радників вимагає більш чіткого нормативного регулювання їх діяльності, зокрема, щодо визначення кваліфікаційних вимог до них, оплати їх послуг (яка має бути прив”язана до ціни продажу об”єкту приватизації), визначення відповідальності радника тощо”. Нічого цього в тексті згаданого законопроекту не прописано, відтак Кабмін пропонує залучати до такої важливої сфери діяльності, як приватизація невідомих “експертів” на невідомих умовах.

Звичайно, детально прояснити ситуацію з цим та іншими урядовими ініціативами Арсеній Яценюк не хоче. Значно простіше звинуватити депутатів у саботажі. Тим більше, що, як показують останні соціологічні опитування, особистий рейтинг Арсенія Петровича впав до непристойно низької позначки. Жодна з реформ, давно обіцяних главою Кабміну, досі не те, що не завершена, а й, по-суті, не розпочата. А щось казати виборцю треба. Адже “уряд камікадзе” мав би вже давно виконати свою місію і “згоріти”, а він поводить себе так, ніби всі навколо йому щось винні.

Окрім Ради загалом, “винною” Яценюку виявилась і його колишня соратниця Юлія Тимошенко. За словам прем'єра, підписаний за участі уряду Тимошенко у 2009 році документ з “Укрнафтою” не дозволяє йому зараз змінити керівництво компанії. Нібито за умовами цього документу, держава не має права ініціювати зміну керівника компанії, інакше вона відповідатиме у лондонському суді, а сума позову може сягати п'яти мільярдів доларів. Але тоді виникає питання, для чого Яценюк розгортав на початку року потужну піар кампанію навколо зміни менеджменту в “Укрнафті” після прийняття законопроекту, який знизив з 60% до 50%+1 акція кворум для проведення зборів акціонерів та був названий перемогою над олігархатом? Тобто лаври від прийняття красивого, але холостого закону повинні відійти Арсенію Петровичу, а критика за його нікчемність має лягти на когось іншого.

Відтак поведінка Арсенія Яценюка виглядає, м'яко кажучи абсурдною. Нагадаємо, що в Україні зберігається парламентсько-президентська форма правління і номінально головною посадою є пост прем”єр-міністра, який займає Арсеній Петрович. Коаліцію в Раді також ніхто наразі не розвалював, то що ж тоді насправді заважає Яценюку показувати результат? Можливо його власна некомпетентність?

Дмитрий БУКОВСКИЙ