Антипроекти Банкової

На відміну від попереднього господаря Банкової нинішній президент і його команда борються зі своїми політичними конкурентами більш витончено та технологічно. Не тільки й не стільки батогом і навіть не завжди грошовим пряником, як намаганням якнайбільше розмити електоральне поле супротивників шляхом запуску дзеркальних антипроектів, що мають стати конкурентами наявним партіям і лідерам, використовуючи ту саму електоральну базу, лозунги та рецепти успіху. Слід визнати, що на цьому шляху Банкова діє наполегливо: уже запущено три подібних проекти, а четвертий на підході.

Отже, у реальній чи номінальній опозиції до президента Порошенка та його політичної сили нині перебувають Радикальна партія Ляшка, що вже навіть формально вийшла з коаліції після “гранатних” заворушень під Верховною Радою, “Батьківщина” Юлії Тимошенко та “Самопоміч” Андрія Садового, які поки що думають, чи піти їм услід за головним “вилоносцем” української політики. А ще, звичайно, колишня Партія регіонів у вигляді Опозиційного блоку, хоча вона останнім часом і почала нерідко виступати вже як союзник, але менше з тим. Проти всіх вказаних політичних сил наразі, напередодні місцевих виборів, та й на більшу перспективу, Банкова вже запустила альтернативні контрпроекти, які фінансує та підтримує медійно й на рівні ресурсів.

Розпочнемо з Олега Ляшка та антипроекту його політичної сили. До певного моменту Сергій Каплін був ревним ударівцем, потім членом фракції Блоку Петра Порошенка. Так, він виявляв велику активність у себе на батьківщині, на Полтавщині, постійно роблячи якісь екстравагантні кроки на кшталт виламування сокирою дверей у свого головного тамтешнього супротивника, багаторічного мера Полтави Мамая. Але все це аж ніяк не віщувало такого стрімкого початку власного проекту.

Однак приблизно з весни 2015 року Каплін стрімко почав свою політичну гру. І хоча він досі є членом фракції БПП, проте активно критикує владу, не добираючи слів, при цьому не маючи серйозної протидії з боку провладних спікерів та сил. Працює на імідж абсолютно “відірваного” політика, здатного і побитися, і поматюкатися в прямому ефірі, такого собі вихідця з народу, що захищає права простих людей. Нікого не нагадує?

А з наближенням місцевих виборів чи не вся країна забита білбордами з ним та рекламою його новоствореної політичної сили під “оригінальною” назвою “Партія простих людей”. Питання, звідки в людини, що не є ні олігархом, ні власником пароплавів і заводів, такі шалені гроші, Каплін старанно оминає.

За інформацією Тижня, навесні в Адміністрації президента під курируванням Віталія Ковальчука була взята до виконання стратегія розмивання електоральної бази всіх опозиційних до Банкової сил. І розпочати вирішили з Ляшка, розкручуючи якраз проект Капліна. Каплін має стати антитезою до Ляшка — таким собі контрольованим “радикалом”, котрий повинен вирвати пальму першості у не в міру активного останнім часом Олега Валерійовича, який до того ж, подейкують, останні півроку активно співпрацює з Ігорем Коломойським, головним недругом Петра Олексійовича. Саме від президентської команди “простий чоловік” й отримує чималі гроші та постійні прямі ефіри на телеканалах для розмивання образу “головного радикала країни”.

Наступним супротивником, до якого в Банкової дійшли руки, стала “Самопоміч”, яка вже аж занадто вперто, на погляд АП, іде до стратегічної мети — перемоги свого лідера Андрія Садового на президентських виборах-2020. Та ще й постійно намагається нахабно торгуватися за кожне позитивне голосування в складі коаліції. Розуміючи, що мер Львова зі своїм іміджем чесного менеджера західного ґатунку поступово перебирає в БПП увесь інтелектуальний та креативний електорат, політтехнологи президента вирішили, що потрібно терміново запускати проект, який перетягував би голоси й псував нерви Садовому на його ж полі.

Для цього була обрана людина, яку явно ні­хто не запідозрив би у співпраці з владою, — теж львів’янин, відомий журналіст-розслідувальник та медіа-менеджер, колишній шеф-редактор телеканалу ZIK Дмитро Добродомов, що, нагадаємо, став депутатом як самовисуванець в одному з округів у Львові. У парламенті він обійняв посаду секретаря Комітету з питань запобігання і протидії корупції, залишившись позафракційним. За інформацією джерел Тижня в АП, на початку літа 2015 року Добродомову була запропонована фінансово-ресурсна допомога в запуску власного політичного проекту “Народний контроль” з орієнтацією на Західну Україну та Київ, з антикорупційною риторикою та правом критики влади взамін на координацію дій проти “Самопомочі”. Той погодився, бо, подейкують, має чималі політичні амбіції. І його проект, як за помахом чарівної палички, взяв стрімкий старт із завішуванням білбордами половини країни, масованою рекламою та кількома впізнаваними обличчями, відкомандированими в поміч. Наприклад, нардепом Олегом Мусієм — колишнім “головлікарем Майдану”, щоправда, з чималим корупційним шлейфом, який днями навіть вийшов із фракції БПП після голосування за зміни до Конституції.

Не обійшли своєю увагою політтехнологи з Банкової й Опозиційний блок, що має до 20% рейтингу у східних областях. Задля розмивання його електорального поля АП вирішила піти на співпрацю з багатьма екс-регіоналами другого ешелону. Особ­ливо з числа місцевих керівників на Півдні та Сході, які надто дискредитовані для того, щоб іти в інші проекти, але дуже хочуть зберегти свої місця. Класичним представником таких є, наприклад, мер Маріуполя Юрій Хотлубей, який відкрито загравав із терористами “ДНР” навесні 2014 року, але, коли зрозумів, що місто залишається в Україні, різко перефарбувався в синьо-жовті кольори. Або мери Запоріжжя та Миколаєва Сергій Кальцев і Юрій Гранатуров. А також екс-регіонали штибу одеського Антона Кіссе чи Олександра Фельдмана з Харкова, які вирішили не йти до Опоблоку Льовочкіна — Ахметова. З усіх подібних кадрів під дбайливим курируванням пана Ковальчука, що особисто, за словами поінформованих людей, займається розбудовою цієї структури, і була сформована нова політична сила “Наш край”, котра, як і попередні проекти, швиденько завісила своїми бордами міста й селища.

За задумом стратегів із Банкової, нашкраївці мають підібрати голоси помірковано “ватної” аудиторії на Сході та прихильників концепції “міцних господарників” плюс комунальний адмінресурс. Вони повинні допомогти БПП вибудувати чітку та керовану вертикаль влади Порошенка в умовах парламентсько-президентської моделі влади та децентралізації.  

Цікаво, що політтехнологи Порошенка прагнуть урахувати навіть тренд на майбутнє, намагаючись запустити власний проект лівого спрямування. Адже для цього є всі підстави: населення стрімко біднішає, його дедалі більше турбуватимуть питання з чисто лівацького дискурсу, як-от зарплати, комунальні послуги, соціальні виплати тощо. Власне, всі політичні сили намагаються загравати з цими проблемами, хоча, як свідчать соціологи, найкраще вдається найдосвідченішому популістові української політики Юлії Тимошенко.

Однак лівий фланг української політики наразі, хоча б суто формально, після заборони КПУ, перетворення СПУ на живий труп і зрадництва чималої кількості політиків цього спектра, є пов­ністю оголеним. Адже хоча і Ляшко, і Тимошенко вже давно, по суті, є лівими партіями за своїми лозунгами та моделлю поведінки, але реально в Україні просто не залишилося жодної політичної структури, яка відкрито називала б себе лівою.

Тому ідея запуску лівацького проекту носиться в повітрі. Як стверджують джерела Тижня, у надрах АП вже підготовлений проект створення або реанімації політичної партії на основі так званого Блоку лівих сил, яким керує не хто інший, як екс-“політв’язень” Василь Волга. Той самий, якого посадили за досить хитким обвинуваченням у корупції 2011 року, за каденції Януковича. Головним лобістом цього, кажуть, був колишній головний комуніст країни Петро Симоненко, що боявся конкуренції на лівому фланзі. А сам Волга нічого не забув і так само хоче стати лідером об’єднаного лівого фронту. В АП цілком готові йому в цьому допомогти за умови збереження конструктивних відносин та глибинної лояльності в стратегічних питаннях. Понад те, процес уже пішов і невдовзі з Волги нібито мають зняти судимість за його апеляцією.

В особі Петра Порошенка Україна дістала людину, яка вміє боротися за владу, зібрала, хоча б на рівні експертів, могутню команду та яка за збереження цієї влади боротиметься всіма можливими методами. Навіть якщо вони починають до болю в зубах нагадувати методи “керованої демократії” в Росії середини 2000-х, де руками Владіслава Суркова проти тодішньої опозиції так само пачками штампувалися подібні антипроекти.

Богдан БУТКЕВИЧ