АРМА: такі необхідні законодавчі зміни

Місяць тому профільний антикорупційний комітет Верховної Ради розробив і подав законопроєкт №8184, який має на меті розблокувати можливості управління корпоративними правами, що передані в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (або Агентству з розшуку та менеджменту активів, АРМА).

Його ініціаторами були народні депутати Галина Янченко, Сергій Швець, Володимир Крейденко, Ярослав Юрчишин та інші.

Проблема, яку намагалися вирішити парламентарії, доволі проста: потрібно, нарешті, створити законодавчі передумови для підвищення ефективності системи розшуку та управління активами (майном), одержаними від корупційних та інших злочинів, включаючи й активи (майно) резидентів країни-агресорки.

Однак ключове в законопроєкті стосується все ж таки усунення законодавчих перепон, які унеможливлювали здійснення ефективного управління корпоративними правами підприємств, контролером (бенефіціаром) яких прямо чи опосередковано є Російська Федерація. А це вже є сферою дослідження нашого проекту Trap Aggressor.

Тож у зв’язку з подачею вищезгаданого законопроєкту може виникнути логічне запитання: невже до цього законодавець не встановлював відповідних можливостей для АРМА управляти корпоративними правами, на які накладено арешт?

Частиною 7 статті 21 Закону “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” таку можливість передбачено, але для цього потрібно було отримувати погодження власника цих корпоративних прав. Нині ж законодавці пропонують відмовитися від цієї вимоги, якщо власниками відповідних корпоративних прав є резиденти-росіяни. Прямо чи опосередковано — не має значення. В такому разі дії з боку української держави не треба погоджувати з власниками вищезгаданих корпоративних прав. Аналогічні речі стосуються і резидентів країн, що підтримують агресію РФ на території України.

Безумовно, ідея правильна, хоч і трохи запізніла. Як-не-як скоро вже рік із початку повномасштабного вторгнення Росії. А тепер додамо кілька зауважень, що їх висловлювали ключові стейкхолдери процесу.

Перш за все зі змісту законопроєкту не надто зрозуміло, хто і в який спосіб встановлюватиме факт вирішального впливу (статусу вигодонабувача, бенефіціара) резидента РФ, активи (майно) якого переходять в управління до АРМА. Ймовірно, подібні речі мають встановлюватися судом, а не передаватися до АРМА як дискреційні повноваження. Крім цього, Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради (ГНЕУ) зазначило, що необхідна правова визначеність терміна “резиденти країн, що підтримують агресію РФ на території України”. Наразі цього не виокремлено у чинному законодавстві, а суто логічно приписати сюди тільки Білорусь явно недостатньо. Ми ж будуємо правову державу, а не вертикально інтегровану структуру органів публічної влади, які орієнтуються на політичну волю офісу президента та персонально гаранта Конституції?

У свою чергу, Нацагентство зауважує, що з метою розблокувати можливості управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв спеціалізованих юридичних осіб до парламенту внесено законопроєкт №6233 від 29 жовтня 2021 року, де пропонується частину 7 вищезгаданої статті взагалі виключити, бо у відповідному форматі АРМА не може об’єктивно реалізовувати покладені на нього повноваження. Такої ж думки і ГНЕУ: Нацагентство не може повноцінно управляти такими активами, як-то комерційного банку, страховика, кредитної спілки, управителя фонду операцій з нерухомістю, лізингової чи факторингової компанії, ломбарду тощо. Мін’юст погоджується з такою позицією, тому і пропонує ухвалити відразу два законопроекти — №8184 і 6233. Хоча, не до кінця зрозуміло — стаття має бути відредагована чи взагалі виключена з профільного Закону? Бажано отримати повноцінне пояснення, а не дві окремих думки по двох законопроектах.

Тепер про позицію Національного банку України, який концептуально підтримує законопроєкт, але при цьому пропонує доопрацювати документ. Серед його пропозицій зафіксовано таке: щоб не допустити випадків дестабілізації стану фінансових установ (наприклад, банків), слід зберегти обов’язок управителя погоджувати передбачені чинним законодавством заходи щодо відповідних активів (майна) з Нацбанком і Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку як державними регуляторами фінансових послуг. Також необхідно актуалізувати абзаци 3—4 частини 7 статті 21 закону стосовно Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у зв’язку з її ліквідацією відповідно до указу президента України від 30.06.2020 року №259/200.

Насамкінець про позицію флагмана кримінальної юстиції країни — Офісу генерального прокурора. Зі столичної вулиці Різницької знов-таки звучить зауваження про правову визначеність у чинному законодавстві термінів “опосередкований засновник або бенефіціар” і “резиденти країн, що підтримують агресію РФ на території України”, а також списку відповідних країн. Також підлеглі генпрокурора Андрія Костіна зазначають, що положення пункту 1 розділу ІІ “Прикінцеві положення” проєкту закону є некоректним, бо порядок кримінального провадження на території України визначається лише Кримінальним процесуальним кодексом. Також прокурорські чини просять передбачити необхідність погодження Кабміном або іншим уповноваженим урядом органом публічної влади дії АРМА щодо управління такими активами (майном).

Ми звернулися до одного з ключових ініціаторів законопроєкту №8184 — члена фракції “Голос” Ярослава Юрчишина по коментар. Народний депутат зауважив, що законопроєкт важливий зокрема тим, що розблокує роботу АРМА.

По-перше, документ спрямований на усунення законодавчої перепони, що блокує можливість виконувати рішення суду про передачу в управління активів, які перебувають на виконанні у Нацагентстві. І тут ідеться про понад 70 судових рішень, де передані активи належать резидентам РФ. Проте виконання рішень наразі заблоковане. Усе через необхідність погоджувати управління корпоративними частками з їхніми власниками, місцезнаходження яких часто невідоме або свідомо приховане.

По-друге, зазначив Ярослав Юрчишин, він підтримує зауваження, що потребує правової визначеності термін “резиденти країн, що підтримують агресію Російської Федерації на території України”. Не зовсім зрозуміло, як АРМА встановлюватиме, що засновником або бенефіціаром резидента опосередковано є РФ чи інший відповідний суб’єкт, майно якого переходить в управління. Правильно було б, якби цей факт встановлювався судом на основі аналізу відповідних матеріалів. Адже в АРМА немає доступу до всіх матеріалів кримінального провадження, які необхідні для обґрунтованого вирішення цього питання. Також є певні юридично-технічні зауваження, які потребують вирішення: необхідно визначити строк набрання чинності цим законопроєктом.

Підсумовуючи, можна впевнено стверджувати про потребу ухвалити розглянутий законопроєкт із відповідним доопрацюванням, про що зазначили в Головному науково-експертному управлінні апарату ВРУ, Офісі генпрокурора, Нацбанку, разом із прийняттям змін, запропонованих в іншому законопроєкті під №6233.

Олександр ЛЄМЄНОВ, голова правління StateWatch