Руководитель PR-департамента “Эпицентра” Юлия Чудновец поделилась в Facebook своими эмоциями по языковому вопросу.
Задолбали
Я про язык.
Я самостоятельный и свободный человек. Я живу в свободной и независимой стране. И буду говорить на том языке, на каком хочу.
На секундочку…за много много лет это мой первый пост на русском.
Я родилась в Запорожье. Но закончила украинскую филологию с “красным” дипломом.
В быту я часто говорю на русском. С родителями, друзьями с Востока, со многими киевлянами.
Но по работе — принципиально только на украинском. И мне легче думать и писать на украинском.
12 лет назад я пришла работать к Галине Гереге. И она сказала: “Ти можеш розмовляти тією мовою, якою тобі зручно. Але якщо ти хочеш, щоб я тебе розуміла — розмовляй українською”.
З того часу мій мозок не розрізняє дві мови. З україномовними розмовляю українською, з російськомовними — російською. З батьками — російською, з багатьма друзями - українською.
І я хочу продовжувати бути вільною людиною. І мене страшенно бісить, як більшість моїх друзів, які раніше були виключно російськомовними, перейшли на українську.
Ні, якщо це поклик серця — без питань. Тоді це чудово. Але ж я знаю, що багато хто просто боїться, що їх зацькують.
Так бляха, а за що ми воюємо?
Хіба не за те, щоб бути вільними в своїй країні? Щоб розмовляти тією мовою, якою ми хочемо! Щоб думати так, як ми хочемо!
Патріотизм не в мові, не в вишиванці і не в прапорі. Він у серці!
Можете вже починати запалювати багаття та збивати хрест. Мені пофіг. Дискусії не буде.
Бо я почала з того, що ЗАДОВБАЛИ!