Учора в столиці Таджикистану — Душанбе — відкрився саміт лідерів країн—членів Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Цю групу було створено 2001 року на противагу НАТО і як другий світовий полюс. Якщо Захід — це один полюс, то ШОС має виконувати, за задумом його творців, роль другого глобального полюса — Сходу. Західні аналітики від початку створення організації підмітили, що ШОС майже точно відтворює кордони колишньої імперії Чингісхана. Роль татар відіграє Росія, роль монголів — Китай, а васальсько—союзницької “підчеревини” — Таджикистан, Узбекистан, Казахстан та Киргизія.
На нинішній саміт у Душанбе прибули також лідери країн—спостерігачів: Монголії, Пакистану, Ірану та Індії. А спеціальним гостем є президент Афганістану. Дуже мила і “демократична” компанія.
Головною інтригою саміту було те, чи приймуть до ШОС Іран як постійного члена. Росія готова підтримати кандидатуру цієї країни в якості “солодкої помсти” за підтримку Сполученими Штатами Грузії.
Без сумніву, цей саміт був єдиним шансом Росії заручитися “міжнародною” підтримкою її позиції в конфлікті з Грузією. Оскільки всі рішення в ШОС диктують Росія і Китай, то напередодні саміту відбулася зустріч президента РФ Дмитра Медведєва та китайського лідера. За інформацією із “закулісся” цієї зустрічі, яку передають провідні інформагенції, Китай погодився підтримати дії Росії загалом, але відмовився визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, оскільки сам має проблеми з сепаратистами у Тибеті та уйгурами на півночі країни. Втім у прийнятій учора декларації є таке обтічне формулювання: “Країни—члени ШОС висловлюють глибоку стурбованість у зв’язку з напругою в південно—осетинському питанні й закликають сторони шляхом мирного діалогу вирішити всі існуючі проблеми, докладати зусиль до примирення і сприяння переговорам. Країни—члени ШОС вітають схвалення 12 серпня у Москві шести принципів урегулювання конфлікту в Південній Осетії і підтримують активну роль Росії у сприянні миру і співробітництва у цьому регіоні”.
Олександр ШИМАНСЬКИЙ