Цього разу Володимир Володимирович вирішив здивувати своїми міркуваннями щодо внеску народів союзних республік у загальну перемогу над фашистською Німеччиною. Спілкуючись з росіянами у прямому ефірі, прем’єр сказав: “З приводу наших відносин з Україною. Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми б не перемогли у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми — країна переможців”. За словами Володимира Путіна, найбільших втрат зазнала РРФСР — понад 70 відсотків. “Це означає, що війна виграна, не хочу нікого кривдити, за рахунок індустріальних ресурсів РФ”.
Цей пасаж треба розуміти так: Росія і без України могла б здолати гітлерівську Німеччину... Маячня якась. Усім відомо, що саме Україна зазнала найбільших людських і матеріальних втрат у тій війні. Завдяки тому, що Київ відтягував до 19 вересня 1941 року значні сили Вермахту, затримався наступ Гітлера на Москву і припав на холодну пізню осінь. У жовтні і листопаді німці були за 30 кілометрів від столиці... Про це писав, зокрема, у своїх спогадах маршал Василевський. А пришвидшило перемогу над Німеччиною героїчне форсування Дніпра 1943 року, форсування непродумане, яке загубило намарно сотні тисяч українців...
Поспілкувався я з цього приводу з доктором історичних наук Станіславом Кульчицьким. Довідавшись від мене про припущення Путіна, Станіслав Владиславович був вельми здивований: “Як відомо, історія не знає умовного способу. От якби не було України... Є таке російське прислів’я “ Если бы да кабы, во рту бы росли грибы…”. Зрозуміло, що було б якось інакше… Історики подібними припущеннями не займаються. Це справа фантастів або принаймні публіцистів. Путін претендує на глибоке знання історії. Але історик він поганий…”.
Можу здогадуватися, що Путін мав на увазі не лише індустріальний потенціал Росії. Відчувається прагнення протиставити українцям особливий героїзм і військову доблесть росіян. Напевно, крутилися у нього в голові УПА, велика кількість українців, які у перші місяці війни здалися у полон. І на це були свої причини, зокрема й те, що не була загоєна рана Голодомору, сталінських репресій. Дехто з істориків припускає, що Гітлер переміг би Радянський Союз, якби дав згоду на утворення незалежної української держави… Відкидати такого розвитку подій не можна. Але Станіслав Кульчицький цієї версії не підтримує: “Українці не змирилися б із протекторатом гітлерівської Німеччини. Це щастя Бандери, що Гітлер не підтримав відновлення української державності, проголошеної Актом 30 червня 1941 року. Це б означало, що українські націоналісти стали на шлях колабораціонізму. Як відомо, Гітлер дозволив існування деяких формально незалежних держав у Європі, але це не врятувало його від нищівної поразки силами антигітлерівської коаліції”.
Борис КОЗЛОВСЬКИЙ