За часів придушення свободи слова в радянську епоху кухня стала ключовою ареною для всіх політичних дискусій між друзями та членами родин
У свою чергу, під час Помаранчевої революції на Майдані постали наметові містечка. І ось спливли роки після падіння радянського режиму, початку розбудови вільного ринку та проведення демократичних перетворень, а більшість українців усе ще не встали з-за своїх кухонних столів, не пішли далі майданних наметів.
Однак багато молодих людей, порушуючи традиції своїх батьків, полишили-таки кухонні столи, вийшли на майдани, аби висловити протест проти сумнівних результатів президентських виборів. Проте одразу після Помаранчевої революції протестувальники повернули назад, наївно вірячи в те, що з обранням “правильного” кандидата у президенти всі проблеми в Україні вирішаться. Але, для того щоб демократія працювала, а обіцяні реформи проводилися, громадяни самі мають відповідально ставитися до високопосадовців, не даючи Верховній Раді та Адміністрації Президента ухвалювати ключові рішення за зачиненими дверима. Але спливло п’ять років після Майдану, і розчаровані молоді українці знову повертаються за свої кухонні столи й продовжують лаяти політиків, не роблячи, по суті, нічого, щоб якось поліпшити ситуацію. Цинізм став раковою пухлиною українського суспільства, і люди бачать стан справ лише таким, яким він є, а не таким, яким він міг би бути.
Україна має чимало добре написаних законів, її правова система швидко розвивається, проте ретельно виписані закони нічого не варті, якщо їх ніхто не виконує. Тому проблема України — не в нестачі законів, а у відсутності їх верховенства (або, точніше, верховенства права). Країна потребує не риторики стосовно адаптації до стандартів ЄС, а зосередження зусиль для розбудови правової системи, яка працювала б для українців, забезпечуючи відповідальність чиновників і більшу прозорість у державному та приватному секторах.
Молода українська демократія повинна вийти за рамки наметів, поставлених під час вуличних протестів, і дійти до компетентного та усвідомленого діалогу між головними сторонами. Забезпечення виконання закону — ключ до створення більш ефективної системи управління та поліпшення ринкового середовища. Адже жоден українець сьогодні не заперечуватиме величезного розриву між тим, що написано в законі, його застосуванням та політикою.
Із прийняттям у 2008 році нового, хоча й недосконалого Закону “Про акціонерні товариства” багато тіньових схем було оголошено поза законом. Але, на жаль, і сьогодні ми можемо спостерігати за діями рейдерів та суддів, що своїми рішеннями виказують неповагу до закону. Інший приклад, більш близький пересічному українцеві: люди й далі платять жекам за утримання й ремонт свого житла, попри те що якість надання послуг цими організаціями часто залежить не від “офіційної” оплати, а від якихось “неформальних” чинників.
Нині в новинах усе ще можна почути про молодіжний рух “ПОРА”, проте без глибокої програми реформ цей рух залишиться хаотичним. Насправді Україні для побудови демократичного суспільства та створення конкурентоспроможного ринку потрібні молоді люди, віддані ідеї нації. У них має бути бажання створювати та очолювати потужні об’єднання на підтримку реформ.
Справжня демократія й реформи залежать від того, що відбувається між виборами. Самі лише вуличні протести не приведуть до змін, яких так гостро потребує Україна. Громадяни повинні пропонувати дієві та обґрунтовані альтернативи, визначаючи конкретні кроки для поліпшення економічної ситуації та зосереджуючись на конкретних заходах, а не на особистостях.
Під час своєї успішної президентської кампанії Віктор Янукович заявив, що Україна має стати мостом між Європою та Росією. Але пан Янукович не зміг пояснити цієї метафори, тож деяким українцям довелося самостійно тлумачити його послання. Партія регіонів, замість того щоб зайняти справді визначену політичну позицію, змусила кожного українця зробити власний висновок щодо того, які ж саме заходи дозволять Україні стати мостом між двома різними філософськими та економічними системами. Якщо наше громадянське суспільство не почне поводитись як серйозний партнер, що представляє інтереси багатьох українців, наші співвітчизники ризикують бути повністю виключеними з політичного діалогу.
Наша країна — на порозі чергових змін у своїй історії, її економічні та політичні інституції все ще нестійкі. Українці показали себе експертами в політиканстві, виявилися невігласами у питанні моніторингу розвитку політики та реального обстоювання своїх інтересів. Для того щоб рухатись уперед, українська молодь має навчитися вести діалог з обраними посадовцями та представниками приватного сектора, створюючи соціально та економічно сприятливе майбутнє для самих себе.
Нині українські лідери розуміють важливість верховенства права й такого ключового чинника, як сталість майнових прав. Проте, якщо українське суспільство — включно з науковцями, інтелектуалами, підприємцями та багатьма іншими — не зможе ефективно обстоювати свої інтереси, правила гри буде написано без їхньої участі. Майже через двадцять років після падіння радянського режиму молоді громадяни України мають позбутися свого цинізму, встати з-за столу, скласти намет і зайняти гідне місце у вільному демократичному суспільстві.
Ерік Хонтз,
координатор програм Центру міжнародного приватного підприємництва
Анатолій Мірошниченко,
заступник декана з міжнародних зв’язків, юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка