Ще минулого року Міжнародний суд провів лінію поділу між зонами, що належать відповідно Румунії та Україні. Про те, як на це дивляться в Україні Бі-Бі-Сі розмовляла з фахівцем, колишнім представником президента Ющенка з питань енергетичної безпеки Богданом Соколовським.
— Не можна висловлювати жодних претензій, на мою думку, до румунської сторони, оскільки вона дійсно має всі законні підстави сьогодні проводити геологічну розвідку на тих територіях, про які ми з вами говоримо. Для мене особисто буде навіть цікаво, тому що до цих пір багато говориться про цей шельф, там у районі, який був спірний. І ніхто достовірно не знає, що насправді, які поклади є і чи взагалі вони є. Тому, геологічна розвідка дасть, по крайній мірі, відповідь на це питання: чи взагалі Україна втратила щось, якщо втратила (я так не вважаю), чи ні?
- Згідно з оцінкою фахівців, там можуть бути 70 мільйонів кубометрів природного газу і 12 мільйонів тонн сирої нафти, але знову ж таки це оцінки передбачення того, що ще не знайдено. Питання в мене таке: чому Україна не провадить своїх геологорозвідувальних робіт, чому чекає, щоб це зробили румуни?
— Бачите, якщо йдеться про георозвідку на тих територіях, які сьогодні є в компетенції України (чи під юрисдикцією України) і не викликають ніяких суперечок чи сумнівів і так далі, це дійсно вже стало риторичним питанням, тому що у нас як на шельфі, так і на суші є достатньо оцінених запасів (але я підкреслюю — оцінених), і тому було б варто інвестувати і досліджувати ці оцінки. Ну, ані колишній уряд, ані, я бачу, цей уряд якось не акцентують увагу…
- Але погляньмо, що робить Румунія. Румунія віддає геологорозвідувальні роботи міжнародним компаніям, які будуть видобувати самі і сплачувати румунській державі. Якщо вони знайдуть газ і нафту, вони будуть сплачувати відсотки за видобуток. Тобто, теоретично Україна могла би робити приблизно таке саме, і це би зовсім не перешкоджало їй купувати російський газ чи нафту.
— Я вважаю, що це абсолютно мудра, виважена позиція Румунії на сьогоднішній день. Тому, що віддаючи таким способом право на георозвідку і видобуток, віддаються і ризики. Держава віддає від себе ці ризики. Однак мені здається, що тут ним завадить дуже недосконале законодавство. Наше законодавство відлякує серйозних іноземних інвесторів.
- В зв’язку з цим виникає у пам’яті назва компанії “Ванко” чи “Венко” (її по-різному вимовляють). “Ванко Інтернешнл”, “Ванко Прикерчинська” — йдеться про розробки газових покладів на шельфі не в частині, близькій до Румунії, а радше ближчій до Росії. І ця справа фактично провалилася. Як ви думаєте, чому провалилася, і що ви взагалі думаєте про справу цієї компанії?
— Якщо мова іде про компанію “Венко” — це одна справа. Це серйозна компанія, яка має дуже серйозний потенціал. Якщо мова іде про компанію “Венко Прикерченська”, яка, власне, і була предметом того спору і розгардіяшу в Україні, то це інше питання. Я переконаний в тому, що дійсно українська влада, український уряд мали підстави мати претензії до тієї компанії “Венко Прикерченська”. Однак водночас я переконаний, що всі ці претензії слід було реалізувати у законно встановлений спосіб. Сталося навпаки. Сталося так, що фактично без попередження уряд України прийняв рішення, за яким “Венко” позбулась ліцензії. І я не бачу в цьому нічого поганого конкретно стосовно цієї компанії, яка не здійснювала тієї роботи, яку мала здійснювати. Але це зовсім негативно вплинуло на інших потенційних інвесторів. І ми сьогодні залишились… Це фактично вже третій рік, коли можна було вже давно розпочати фронти роботи на шельфі, а роботи не ведуться тому, що йде судова тяганина.