Мета завтрашнього візиту в Крим російського прем'єра Володимира Путіна офіційно не оголошена. Українські ЗМІ пророкують, що може бути заявлено про довічну здачу українських стратегічних підприємств Росії в обмін на тимчасові газові знижки. При цьому, росіяни відмовляються переглядати формулу “газового” ціноутворення.
Росія вимагає передати їй в управління українські стратегічні підприємства ПЕК, авіабудування, суднобудування, ВПК тощо за тимчасову 40% знижку на газ, — мовляв, в разі підвищення ціни до 400-500 доларів Україна отримає економічну руїну. Щоб припинити газовий шантаж, Україні треба, нарешті, усвідомити, що альтернативи збільшенню ціни на російський газ не існує.
Україна, яка має вдосталь власних енергоресурсів, не повинна ховати голову в пісок через загрозу підвищення ціни на російський газ. В першу чергу, має бути усунута диспропорція між світовою ціною на російський газ для України та пільгову вартість газового тразиту в ЄС для Росії.
Крім того, необхідно докорінно переглянути стратегію енергозабезпечення, за 3-5 років зменшивши обсяги споживання російського газу до таких обсягів, щоб його ціна мало цікавила Україну. Ми маємо вдосталь власних запасів газу, щоб забезпечити теплом та газом власних громадян в комунальному секторі. У нас є надлишок енергетичних ресурсів, — а саме, електроенергія на АЕС (50%) та ТЕЦ, де дороге російське ядерне паливо та газ мають бути заміщені відповідно — ядерним паливом власного виробництва та українським вугіллям. Крім того, треба різко скоротити споживання російського газу на підприємствах важких галузей виробництва, — металургії та хімічних підприємствах. Звичайно, олігархи через це втратять частину надприбутків, зате збережуть кошти пересічні громадяни.
Дешевий газ — це наркотик, через який можна втратити і майно, і перспективи, і незалежність. Чи має сенс Україні наслідувати приклад Білорусі, яка розпочала з передачі Росії своєї стратегічної власності, а закінчила — здачею державного суверенітету та економічним колапсом? Це шлях до прірви.
Юрий КОСТЕНКО