Скандальне нововведення заховали у законі “Про внесення змін до Податкового кодексу щодо Державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні”.
У першому читанні нічого про податки авансом не було. У другому читанні закон прийняли відразу після закону про мови, відтак до нього нікому не було діла. А коли підприємці дочиталися, що туди подописували, — було вже пізно... Сподівались, що президент не підпише, бо у документ внесли норми, які не стосуються суті закону. Та де там! Гарант за один день підписав і закон, який доб’є українську мову, і закон, який доб’є український бізнес.
До податків авансом українському бізнесу не звикати. Але досі їх платили добровільно-примусово. Свого часу в інтерв’ю “ВЗ” директор з розвитку фінської будівельної групи Lemminkainen Infra Oy Х’юго Адер казав, що саме податки авансом змусили його згорнути бізнес в Україні. “Я ніяк не міг звикнути, що мені телефонує керівник місцевої податкової і просить заплатити податки авансом. Мовляв, допоможи, бо інакше мене звільнять з роботи, ми не вкладаємось у плани”, — скаржився бізнесмен.
З 1 січня 2013 року підприємства, які мають дохід понад 10 мільйонів на рік, платитимуть аванс не за дзвінком з податкової, а в обов’язковому порядку. У законопроекті передбачено, що аванс становитиме не менше 1/12 від нарахованих сум податку на прибуток за попередній рік. Підприємці шоковані, адже в українських реаліях спрогнозувати, який у тебе буде прибуток наступного року, практично нереально. І де гарантія, що наступного року заробиш стільки, скільки торік? Наприклад, фірма з нового року скорочує виробництво. Чи, навпаки, розширяється, закуповує нове обладнання і працює фактично в мінус. А податок на прибуток заплатити доведеться, навіть якщо прибутку нема!
“У цій нормі нема нічого нового для українського бізнесу. Податки авансом і так платять. От у мене переплата уже десь мільйон чи півтора, — каже підприємець Ярослав Рущишин. — У цій нормі є певна логіка, але не при наших реаліях. Наш бізнес і так платить надто високий корупційний податок. Цей закон — добивання легального виробника. Бо тим, хто працює у тіні, нема значення, які закони приймаються. А усі норми, які обмежують права бізнесу, лише погіршують становище тих підприємств, які працюють у правовому полі”.
Зіновія ВОРОНОВИЧ