Протести в Казахстані почались у зв’язку з ухваленням торік у листопаді поправок до Земельного кодексу, які мають набути чинності 1 липня. Багато хто побоюється, що ними скористаються китайські компанії та громадяни: отримають 1,7 млн га землі під сільгоспугіддя, а потім і зовсім не покинуть країни. За офіційними даними, Піднебесна має намір вкласти в сільське господарство західного сусіда понад $2 млрд. Загальний обсяг її інвестицій у Казахстан вимірюється десятками мільярдів доларів, Пекін контролює більш ніж 30% його нафтового сектору. Китай став рятувальним кругом для влади в період дешевої нафти. Близько 80% казахстанського експорту припадає саме на неї, тому зниження цін сильно вдарило по економіці: за останній рік національна валюта зазнала падіння майже на 100%. Однак дедалі більша активність китайського гіганта посилює острах казахстанців щодо його експансії.
Отож мітингарі вимагають скасувати поправки до Земельного кодексу. Протести стали безпрецедентними як за кількістю, так і за географічними масштабами.
Протести без опозиції
У Казахстані майже цілком відсутня політична опозиція. Після розстрілу нафтовиків, які мирно страйкували 2011 року в Жанаозені, що на заході Казахстану, влада зробила тотальну зачистку політичного поля: було закрито опозиційні партії, незалежні ЗМІ, неурядові організації, декого з громадських діячів та активістів заарештували. Нині, окрім кількох незалежних видань та нечисленних НГО, немає жодної структури, яка опонувала б режимові президента Назарбаєва. Тому “земельні” протести виявилися неабияким сюрпризом для влади. Перший і найбільший мітинг відбувся 24 квітня в Атирау, нафтовій столиці. Там на центральному майдані зібралося понад 4 тис. осіб. Для Казахстану, де протестні акції різко придушують, це стало несподіванкою. До мітингувальників був змушений вийти очільник Атирауської області Нурлан Ногаєв, а таке теж рідко трапляється в країні. Він запевнив учасників протесту, що всі вимоги народу будуть переказані найвищому керівництву, а учасників мітингу не притягатимуть до відповідальності. Протестний захід закінчився без ексцесів.
Реакція офіційної Астани не забарилася. 26 квітня, виступаючи на 24-й сесії Асамблеї народу Казахстану (до цієї організації входять етнооб’єднання, вони мають дев’ять мандатів у парламенті), Назарбаєв закликав карати “провокаторів”. Хоча тут-таки й висловив подяку тим, хто вболіває за долю землі. Цілком імовірно, слова лідера, котрий перебуває на чолі країни від 1989 року, громадяни сприйняли як карт-бланш на протести, і вже наступного дня більш ніж 2 тис. осіб зібралися на мітинг в іншому західному місті — Актобе. Їх підтримали на сході Казахстану, в Семеї, поблизу якого колись діяв перший випробовувальний ядерний полігон СРСР. Там на площу вийшло понад 500 жителів. Мітингарі Атирау вимагали одного: скасувати норму закону, за яким іноземці одержували б угіддя в оренду. Невдовзі протести перекинулись і на інші міста: в Актау, на заході країни, зібралося понад 200 осіб, однак провести мітинг завадила поліція. В Уральську, теж на заході, активісти зуміли зібратись і висловити незгоду з поправками до Земельного кодексу, а потім до них підключилося південне місто Кизилорда. Однак там без сутичок із силовиками вже не обійшлося: керівник області Кримбек Кушербаєв, котрий раніше брав участь у розстрілі мирних громадян у Жанаозені, нацькував на протестувальників ОМОН. Жертв і поранень пощастило уникнути, одначе десятки людей були затримані й доставлені в місцеві відділки поліції. Задля справедливості зазначимо: невдовзі їх відпустили на свободу.
Не обговорюватиму детально земельну комісію на чолі з віце-прем’єром Бакитжаном Сагинтаєвим, яку створили невдовзі потому. Зазначу лише, що її сформували на розсуд уряду й до неї ввійшли переважно представники влади та провладних НУО. Макс Бокаєв, активіст атирауських протестів, також був включений до складу комісії, однак заявив про свою неучасть у її роботі, бо, крім нього та ще двох-трьох нуошників, туди не запросили представників громадськості.
Читайте також: У Казахстані відновили доступ до блог-платформи, заблокованої чотири роки тому за екстремізм
Тим часом активісти готувалися до протестів 21 травня по всій країні. Оскільки в Казахстані діє дозвільний порядок проведення мітингів, то відповідні заявки було подано до адміністрацій міст. Влада, злякавшись хвилі обурення, відмовила в проведенні акцій по всій країні, і невдовзі почалися масові арешти. Днів за два до адміністративної відповідальності було притягнуто понад 50 активістів, їх заарештували. Іще на дев’ятьох було порушено кримінальні справи за звинуваченням в організації масових заворушень і розпалюванні національної та соціальної ворожнечі. У день мітингу, 21 травня, тільки в Алмати поліція схопила кількасот мирних громадян, яких навіть не допустила на місце проведення протестних акцій. Силовики були приведені до стану бойової готовності, у центрі міста в’язали не лише протестувальників, а й випадкових перехожих, інвалідів та людей похилого віку. У низці міст брали також представників ЗМІ, їх незаконно по кілька годин утримували в райвідділках поліції.
Середовище для пропаганди
Для придушення протестів влада використовувала не тільки поліцейських, а й широкі можливості державної пропаганди. В авангарді агітпропу виявився проросійський телевізійний “Первый канал Евразия”. Зауважимо, що він відкрито підтримує анексію Криму та агресію на Донбасі, українську легітимну владу іменує не інакше, як “хунта”, а народ обзиває “укрофашистами”. Ведучі цього медіа в прямому ефірі “аналітичної” передачі заявили, що за мітингами в Казахстані стоять спецслужби Заходу, насамперед США, а кожному учасникові протесту платять від $50 до $150. Блогери, журналісти й громадські діячі різко розкритикували керівництво проросійського ЗМІ, а невдовзі активісти вирішили подати на нього до суду. Багато хто знову порушував тему інформаційної безпеки Казахстану, де домінують російські медіа, а 80% населення дістають новини з прокремлівських каналів. Весь час промосковські та провладні ЗМІ лякали Казахстан “українськими подіями”. Цьому хору підспівували й офіційні особи включно із самим президентом.
Після хвилі протестів Назарбаєв мусив піти на поступки. Так, 6 травня він наклав мораторій на спірні норми Земельного кодексу до кінця 2016 року, а також оголосив про створення земельної комісії для обговорення питання. І там-таки знову пригрозив “провокаторам” розправою: “Казахстанці не хочуть українських подій у Казахстані, я це знаю. Нехай усі чують, а хто це хоче сюди принести, ми вживемо найсуворіших заходів, щоб знали й не казали, що я не попереджав”.
Читайте також: Україна і Казахстан уклали угоду про взаємні поставки продукції військового призначення
Україна в устах офіційної влади Казахстану неодмінно згадується в одному ряду з такими державами, як Лівія, Єгипет, Туніс або Киргизстан. Майдан і втеча Януковича дуже подіяли на поведінку казахстанської диктатури, тож ті події проектуються й на наші умови. Авторитарний режим в Астані намагається представити Україну як failed state, осередок нестабільності й хаосу, який рано чи пізно знову ввійде в союз із неоімперською РФ. Казахстанська влада, як і російська, ревно ставиться до успіхів Києва й гучно радіє його невдачам. Однак це не заважає президентові Назарбаєву зустрічатися з українським колегою Петром Порошенком, їздити до нього й навіть вдавати намагання врегулювати конфлікт на Сході України. У січні Назарбаєв хотів улаштувати зустріч Порошенка, Путіна, Меркель та Олланда у своїй столиці для обговорення конфлікту на Донбасі, однак лідери поїхали до Мінська. Інакше кажучи, Україна в зовнішній політиці для Казахстану друг, але для внутрішнього користування її подають як пострах і вогнище війни.
Зовні здається, ніби хвиля протестів спадає, а влада здобуває контроль над ситуацією. Насправді все не так просто. Земельне питання — тільки верхівка айсберга. Це та сама сакральна тема, яка піднімає народ, але за невдоволенням криється не тільки питання землі, а й комплекс інших проблем. Насамперед це втома народу від соціальної несправедливості, авторитарного правління, нечесних виборів, економічних негараздів, неможливості добитися правди в державних органах включно із судами, прокуратурою, поліцією. Члени президентської “Сім’ї” фігурують у “панамських списках”, тоді як влада скасовує шкільне харчування по всій країні лише за $1,5 млн, а більшість громадян насилу зводить кінці з кінцями. Усі ці факти посилюють народне обурення, що насамкінець може підштовхнути до кардинальних політичних змін у Казахстані. Влада тим часом зайнята затуркуванням голів, неначе оте велике жабисько в казці, що своїми страшилками намагалося не пустити жителів болота до чистого ставу. Однак щоразу більше й більше людей розуміє, що “чистий ставок демократії і місцями турбулентної політики” України набагато кращий, ніж баговиння “стабільності” й корупції в Казахстані.
— ------------------------------------------------------------------------------
До певної міри самі зміни вважають прогресивними: нинішня система управління землею виявилася неефективною: без використання простоюють великі площі. Наприклад, за даними міністерства економіки Казахстану, в країні 2,7 млн км2 орних ґрунтів і близько третини з них не обробляється. Нові правила дозволили б громадянам держави або спільним підприємствам із їхньою участю купувати наділи, а іноземцям — брати в оренду на 25 років через аукціони. Надходження планували спрямовувати до Фонду національного добробуту, який через економічні проблеми (не останньою чергою викликані падінням цін на нафту) нині фактично проїдається.
Жанболат МАМАЙ