Попри те, що під час виборчої кампанії Віктор Янукович публічно обіцяв бути гарантом свободи слова, в Україні зі зміною влади продовжується системний наступ на засоби масової інформації та журналістів.
Історія з відбором ліцензій у “5 каналу” та ТВІ, ситуація на ТРК “Чорноморська” — усе це є підтвердженням цілеспрямованого переформатування медійного простору країни на користь партії влади.
Позиція зрозуміла: створивши в неконституційний спосіб коаліцію в парламенті та сформувавши в такий самий спосіб уряд і всю вертикаль виконавчої влади, взявши під свій контроль суди, — тепер вони готові забрати в нас одну з фундаментальних свобод, яку гарантує нам Конституція.
Свободу слова.
Знаково, що активним учасником у цих подіях виступає служба безпеки України та її очільник, який водночас є одним із найбільших медіамагнатів країни, а також членом Вищої ради юстиції — органу, від якого безпосередньо залежить доля суддів, які розглядають справу частот.
На тлі антидемократичного закону про місцеві вибори, який позбавляє українців права вільно обирати і бути обраним до органів місцевого самоврядування, дії чинної влади дозволяють зробити висновок — в країні хочуть установити владу однієї партії — Партії регіонів. За прикладом “Єдиної Росії” у наших сусідів.
Очевидно варто нагадати тим, хто забув: у нашій новітній історії всі спроби згорнути конституційні свободи в країні закінчувалися поразкою тих, хто ініціював ці ганебні процеси.
Щоразу, раніше чи пізніше, перемагала правда і Конституція. Згадайте бодай результати референдуму Леоніда Кучми 2000 року.
Подібні ігри “в боротьбу з демократією” коштували Україні надто дорого.
Це й завдання прямої шкоди міжнародному іміджу нашої країни, що стримувало іноземні інвестиції й загрожувало ізоляцією вищого держкерівництва. І втрачені роки не проведених системних реформ, що лише поглиблювало соціально-економічну деградацію, і викликало суспільний спротив владі.
Сьогодні ситуація розвивається за схожим сценарієм.
Ми вже маємо негативну реакцію авторитетної міжнародної організації “Репортери без кордонів”, посла Франції в Україні Жака Фора, колишнього президента Польщі Леха Валенси, двох провідних політичних установ США — Національного демократичного та Міжнародного республіканського інститутів. Не складно спрогнозувати із цього приводу реакцію Європейського союзу, ОБСЄ, Ради Європи. Зрештою — урядів провідних країн Заходу.
Невже діючій владі немає чим зайнятися окрім як боротьбою з демократією?
Держбюджет прийнятий з дефіцитом у 150 мільярдів гривень, Пенсійний фонд фактично банкрут. На часі здорожчання продуктів і світова продовольча криза. В країні десятки тисяч кілометрів автодоріг, які потребують негайного ремонту, тисячі шкіл, які не готові до початку нового навчального року.
Дорожчає газ і комунальні послуги, а зарплати і пенсії залишаються жалюгідними.
Країні мов повітря потрібен нормальний Податковий кодекс, який стимулюватиме ріст економіки. Натомість уряд ще щільніше хоче закрутити гайки малому й середньому бізнесу, запровадити додаткові податкові перевірки й навіть обшуки в помешканнях платників податків.
Якість життя погіршується. Невже влада думає, що люди це мовчки проковтнуть?
Демократія сильніша від жадоби необмеженої влади. Вона рано чи пізно, але завжди карала того, хто нею користався у своїх неправедних цілях.
Україна — не виняток.
Тимур НАГАЛЕВСЬКИЙ