Глава Донецької ОГА Павло Жебрівський попросив Центральну виборчу комісію не проводити вибори до органів місцевого самоврядування в Маріуполі. На перший погляд така ініціатива виглядає дивною, адже нинішній адміністративний центр Донеччини цілком і повністю перебуває під контролем українських військових. Але, йдеться не лише про Маріуполь, а про всю прифронтову зону, де досі точаться бої, що так чи інакше впливає, як на політичні розклади в регіоні, так і на психологічний стан виборців. Тому про раціональний вибір у відповідних населених пунктах не може бути й мови. Звичайно, просто так забороняти тут проведення виборів не можна — виборче право громадян гарантує Конституція України. Але чи доцільно проводити вибори там, де люди де-факто живуть в умовах військового часу?
Відповіддю на це питання може бути хронологія АТО, наприклад, за останні півроку. Звичайно, аналізувати всі військові успіхи та поразки ми не будемо, згадаємо лише найбільш відомі приклади. Зокрема, це втрата контролю наших військових над Дебальцеве та навколишніми населеними пунктами. Нагадаємо, що це сталося в лютому. Тобто, якби, скажімо, місцеві вибори пройшли тут восени 2014 року, то їх результати стали б чудовим подарунком для сепаратистів, які захопили місто і отримали б вичерпний перелік найбільш активних мешканців міста, які, звичайно, були б знищені в першу чергу. Інший приклад — Широкине, де точаться бої ще з зими і звідки більшість місцевих мешканців вже виїхало. Звичайно, що провести тут вибори неможливо, як де-факто, так і де-юре, адже банально не набереться необхідна кількість громадян, здатних виконувати функції членів виборчих комісій. І таких населених пунктів на всій лінії фронту чимало. В цьому випадку Центральній виборчій комісії нічого вигадувати не потрібно, а лише прийняти рішення про неможливість організації виборчого процесу на відповідній території.
Глава Донецької ОГА Павло Жебрівський попросив Центральну виборчу комісію не проводити вибори до органів місцевого самоврядування в Маріуполі. На перший погляд така ініціатива виглядає дивною, адже нинішній адміністративний центр Донеччини цілком і повністю перебуває під контролем українських військових. Але, йдеться не лише про Маріуполь, а про всю прифронтову зону, де досі точаться бої, що так чи інакше впливає, як на політичні розклади в регіоні, так і на психологічний стан виборців. Тому про раціональний вибір у відповідних населених пунктах не може бути й мови. Звичайно, просто так забороняти тут проведення виборів не можна — виборче право громадян гарантує Конституція України. Але чи доцільно проводити вибори там, де люди де-факто живуть в умовах військового часу?
Відповіддю на це питання може бути хронологія АТО, наприклад, за останні півроку. Звичайно, аналізувати всі військові успіхи та поразки ми не будемо, згадаємо лише найбільш відомі приклади. Зокрема, це втрата контролю наших військових над Дебальцеве та навколишніми населеними пунктами. Нагадаємо, що це сталося в лютому. Тобто, якби, скажімо, місцеві вибори пройшли тут восени 2014 року, то їх результати стали б чудовим подарунком для сепаратистів, які захопили місто і отримали б вичерпний перелік найбільш активних мешканців міста, які, звичайно, були б знищені в першу чергу. Інший приклад — Широкине, де точаться бої ще з зими і звідки більшість місцевих мешканців вже виїхало. Звичайно, що провести тут вибори неможливо, як де-факто, так і де-юре, адже банально не набереться необхідна кількість громадян, здатних виконувати функції членів виборчих комісій. І таких населених пунктів на всій лінії фронту чимало. В цьому випадку Центральній виборчій комісії нічого вигадувати не потрібно, а лише прийняти рішення про неможливість організації виборчого процесу на відповідній території.
Дмитрий БУКОВСКИЙ