Луценко, Тимошенко, Черновецький: знайдіть бодай якусь різницю

Головна мета заходу — нагадати панові Луценкові про необхідність реагування на побиття журналіста „Газети по-київськи” Андрія Манчука співробітниками міліції 16 березня під час мирної акції протесту проти незаконної забудови на території Жовтневої лікарні. Нагадаємо, тоді протестуючі перекрили частину дороги, у відповідь на що міліція почала агресивно відсторонювати людей, декількох чоловік намагалась заштовхати у “бобик”, попри очевидний брак місця у машині для такої кількості людей. Саме через удари об машину і постраждав Андрій Манчук, якому пізніше лікарі поставили діагноз струс мозку; зараз він перебуває у лікарні.

Юрій Луценко трактував дії протестуючих як “кримінальні”, при цьому визнавши, що співробітники міліції, на його думку, “невмотивовано застосували дуже велику силу.” .

Жодних подальших дій щодо з'ясування обставин та покарання винних не відбулося.

Відсутність реагування і привела під стіни МЗС людей у суботу, 22 березня.

Основне питання до пана міністра було таким: “Чому за показаний середній палець спікерові Яценюкові розпускають цілі підрозділи міліції, а побиття журналіста та інших людей залишається не просто непокараним, а навіть не розслідуваним?” Відколи це важкість покарання залежить від статусу та посади постраждалого, а не від складності скоєного злочину? Це такі уявлення про рівність перед законом у “демократичної” помаранчевої команди?

А щоб нагадати про декларовані паном Луценком цінності, пікетувальники передали йому ліки для покращення пам'яті, з тим, щоб він згадав, як перекривав не одну дорогу і вулицю під час масових акцій протесту осені 2004 року. Тоді для пана Луценка це було прийнятною формою захисту своїх прав громадянами. І неодноразово виголошував такий популярний у ті часи лозунг “Міліція з народом!”. І міліція дійсно не “застосовувала дуже велику силу” по відношенню до громадян. Що змінилося у 2008 році?

Проблеми з пам'яттю очевидні і у тому, що Юрій Луценко так і не призначив ніякого судового розслідування щодо цією справи, попри те, що особисто визнав застосування надмірної сили. Ми сподіваємось, що до пана Луценка повернеться пам'ять і його дії надалі стануть більш послідовними.

Пікетувальники також очікують покарання для пана Соцького, котрий керував діями міліціонерів 16 березня, а також вибачень від начальника міліції м. Києва Віталія Яреми, котрий стверджує, що під час акції люди самі завдали собі ушкоджень через тисняву. Більш того, він заявив, що активісти були підкуплені Леонідом Чернівецьким, котрий намагається таким чином дискредитувати МВС, котре бореться проти незаконних землевідводів у Києві. І якщо брак логіки у пана Яреми і можна пропустити (хоча важко зрозуміти, адже акція протесту була спрямована саме проти одного з найгучніших незаконних землевідводів у Києві), то безпідставні звинувачення у продажності мають бути публічно спростовані.

Так, блок Чернівецького дійсно намагається використати забудову з метою самопіару. Після акції вони поставили намет коло місця забудови, Черновецький та його помічник Ірена Кільчицька зробили заяви про боротьбу проти забудови...проте скасувати незаконний земле відвід, маючи більшість у міській раді, так і не спромоглися. Спробу піару мера за рахунок інших людей активісти засудили на одному з красномовних транспарантів.

Після завершення пікету під МВС активісти рушили до самої забудови. Проникнувши та територію, вони висадили там кущі смородини та калини, щоб привернути увагу до небезпеки зсуву на цій ділянці та символічно укріпити її.

Обнісши уламками паркану трактор, активісти створили пам'ятник Марвіну Хімаєру, американцеві котрий на знак протесту проти спроб великої корпорації захопити землю, що йому належала, розтрощив бульдозером кілька адміністративних будинків компанії та покінчив життя самогубством. Згадування цього випадку мало показати, що люди доведені до відчаю відсутністю реагування на масову незаконну забудову Києва і готові до рішучих кроків. Безумовно, ніхто не планує трощити інші будинки, проте і продовжити будівництво активісти не дадуть!

А наразі місце забудови і досі перекрите, там тривають будівельні роботи: попри широке висвітлення проблеми у ЗМІ, попри численні акції протесту, попри увагу прикуту до ситуації у Києві протягом останнього тижня — ТОВ “Житло-Буд” депутата Івана Кіровського не зупинило будівництво. Юлія Тимошенко, котра активно добивалась відставки мера Черновецького, аргументуючи це саме махінаціями з землею, залишається глухою до забудов, котрі проводять бізнесмени з її фракції. Це у її уявленні справедливість?

Ігнорування владою проблеми цієї та десятків інших забудов, котрі покриваються різними політичними силами — усе це яскраво демонструє, що ані влада, ані опозиція навіть не намагаються вирішити проблеми, а тільки спекулюють на них для отримання якихось політичних дивідендів.

І у даній ситуації відставка корумпованого мера — сумнівне досягнення, адже абсолютно незрозуміло, кандидат від якої політичної сили отримавши посаду київського голови не використовуватиме її для “дахування” своїх олігархів-забудовників.

Марія НАГОРНЯК