Арсеній Яценюк: “Ми поставимо на голосування закон про імпічмент”

- Чому Ваша політична сила поставила підпис під угодою? Яка погода зараз панує в об’єднаній опозиції?

— Скажу про яку пору дня зараз ідеться в опозиції. Настає ранок. Сонце ще не в зеніті, але ранок уже настав. Прозріння, яке прийшло кілька місяців тому, коли партії сіли за стіл перемовин, перейшло в те, що перший раунд переговорів завершений підписанням угоди про об’єднання. Ця угода має кілька дуже важливих пунктів. Перше — це те, що підпис під текстом документу поставили всі члени КОДу, і що до угоди приєднався “УДАР”. І це результат того, що є розуміння необхідності спільно діяти.

Основне, чого ми намагались досягнути — це формування єдиного списку мажоритарних кандидатів. Це стало частиною угоди. І ми дійдемо до того, як це має робитись. Друге, предметом угоди також є підготовка членів комісій і спостерігачів та захист результатів голосування. І третє — це формування більшості у новій Верховній Раді. Це базові принципи угоди.

Є багато речей, прописаних в угоді, які ще не розкриті. Наприклад, формування єдиних принципів і підходів опозиції, підходи щодо підбору кандидатів-мажоритарників, формування пакету законів, які підтримуватиме опозиція у Верховній Раді наступного скликання. Все це наступний раунд переговорів. Але найважливіше, що перемовини перейшли в практичну фазу підписання документів і спільних дій.

Щодо позиції “Фронту Змін”… Ми були з самого початку цього процесу за об’єднання опозиційних сил. Якщо кожен іде окремо — втрачають усі, якщо кожен чимось поступається, всі виграють. Ми за другий варіант — перемога всіх.

- Із щойно названих Вами пунктів угоди, що і на якій стадії підготовки? Що ускладнює переговорний процес?

— Перше, що стосується так званих ідеологічних засад, принципів і підходів. Ми сповідуємо різну ідеологію, і саме тому, на жаль, не можемо об’єднатись в єдиний партійний список. Наприклад, “Свобода” каже: найвища цінність — це нація. А ми вважаємо: найвища цінність — це людина. Ведеться також дискусія щодо предметних речей: системи оподаткування, формування бюджету, місцевих органів влади, системи медицини (повністю безкоштовна, повністю страхова, чи на половину і те й інше), система освіти тощо. Якщо певні принципи і підходи будуть наближуватись в процесі виборчої кампанії це може стати запорукою того, що до виборів (що набагато складніше) або після них зможе сформуватись єдина партія. Тому над принципами і підходами працюють. Від “Фронту Змін” над цим працює Андрій Пишний.

Всіх також турбує порядок висунення кандидатів на мажоритарні округи. Дехто пропонує праймеріз. Але “Сильна Україна” вже робила праймеріз на місцевих виборах і з цього нічого не вийшло.

Перш, ніж такі речі пропонувати, треба дивитись, що це таке. Інститут праймеріз існує в США, закріплений федеральним законодавством США і є нічим іншим, як попередніми виборами, як правило кандидатів у президента США.

Ми пропонуємо застосувати одночасно три підходи до формування єдиного списку від опозиції. Перший — всі висуваємо по одному кандидату, замірюємо базовий рейтинг кожного, ще один замір робимо в травні. Підтримуємо найсильнішого. Другий варіант — ділимо кількість округів згідно з сьогоднішнім рейтингом партій і фіксуємо пропорції по округах. Третій варіант — сідаємо і домовляємося по кожному округу, виходячи с пропозицій обласних партійних організацій. Таким чином будемо мати рейтинги, пропорції та предмет домовленості по кожній області.

Ще одна проблема — це якість людей. Ми, наприклад, партія якій не три місяці, і нам є кого пропонувати на округ. Але не всі можуть назвати хоч десять прізвищ. Ми працюємо півроку над цим, БЮТ над цим працює і “Свобода”, але інші політичні партії, на жаль, поки не включились у цей процес. Нам потрібні конкретні прізвища. Ми не повинні потім ловити наших кандидатів у лівому секторі парламенту, де сидять комуністи і “регіонали”. Бо завдання опозиції — не просто провести у парламент людей, а провести реальні зміни в країні.

Отже, як буде в результаті. Процес розподілу округів буде складним комплексним підходом, що враховуватиме якість та рейтинг кандидатів. Потрібно шукати компроміс. Ми готові чимось поступитися для того, щоб ми на вибори йшли об’єднаною опозицією і взяли більшість у парламенті.

- Що може змусити “Фронт змін” відмовитись від процесу висунення єдиних кандидатів від опозиції в мажоритарних округах?

— Один з шанованих мною політиків нещодавно ставив мені це питання. Я йому відповів: я це питання навіть не розглядаю. Якщо наша конструкція не спрацює, це колапс для всіх.

-  Що дає підстави сподіватися на неповторення опозицією помилок минулого?

— Гарантія полягає тільки в одному, у розумінні необхідності об’єднання не заради власної політичної сили, а заради країни. Жодна партія в країні за всю її історію ніколи не отримувала абсолютну більшість. Більшість завжди формувалась з двох-трьох політичних сил. Тому всі повинні усвідомити, що 50+1% жодна партія сама не візьме.

Друге, для того, щоб позбавити Януковича права призначати прем’єр-міністра, в парламенті повинно бути залізобетонних 226 голосів. А для того, щоб залізобетонних голосів було 226, потрібно мати хоча б 270. Це я кажу як колишній спікер парламенту.

Третє, якщо хтось хоче просто бути присутніми в політиці — це нас не влаштовує. Якщо ви дійсно хочете стати державними діячами, ви повинні зараз прийняти рішення про складну політичну комбінацію об’єднання в парламенті. В Німеччині Християнсько-демократичний альянс Ангели Меркель об’єднувався з соціал-демократами, сьогодні вони — в коаліції з лібералами. Консервативна партія Великобританії Девіда Кемерона утворила уряд у союзі з ліберальними демократами Ніка Клега. Всюди в світі виграють і правлять альянси. А нам треба думати не тільки про парламентські вибори 2012 року, але й як вигравати президентські вибори у 2015-му.

-  Чому тоді усвідомлення необхідності створити альянс не прийшло раніше?

— Змінити ставлення опозиціонерів один до одного змусило ув’язнення Юлії Тимошенко. У багатьох з’явилось чітке розуміння, що завтра пересаджають всіх інших. Тобто, це інстинкт самозбереження, і про нього треба говорити чесно.

Крім того, з’явилось розуміння: ми зайдемо в парламент — хтось отримає 5%, хтось більше, але не буде процесу творення, буде процес іграшкової політики.

Як виграти президентські вибори 2015 року, якщо кожен буде сидіти по своїх норах. Це буде повторення 2009 року. У нас між всіма непрості стосунки, але ми не можемо керуватись персональними емоціями і ставленнями. Люди, які хочуть досягнути успіху і перемогти, так не працюють.

-  Що заважало таким самим чином обрати єдиного кандидата в президенти 2009 року, щоб тепер не думати як боротись з регіоналами?

— Не було у голові формули, що треба півкроку зробити назад для того, щоб зробити стрибок вперед. Тому ми готові віддати щось, щоб виграли всі. Сподіваюся, наші партнери зроблять так само.

- На яку приблизно частину округів претендуватимуть кандидати від “Фронту змін” і у яких регіонах?

— Опозиція виставить кандидатів на всіх 225 округах. Основний ресурс ми (вся опозиція) плануємо концентрувати на 175 округах. Як буде в результаті — побачимо. Наскільки потужних людей ми виставимо, як домовимось про розподіл всередині опозиції. Зараз я б не говорив про особистий результат партії “Фронт Змін”. Будь-яка партія хоче виграти вибори, це природньо. І як партія ми теж цього хочемо. Але зараз надмета — щоб об’єднана опозиція мала більшість у парламенті наступного скликання.

- Тобто ви готові зняти свого кандидата з округу, якщо соціологічні дослідження покажуть, що його рейтинг на пів відсотка менший від рейтингу кандидата від партії-партнера?

— А які у нас ще є варіанти? Інший варіант — це війна всіх проти всіх і Янукович при владі.

В наступному парламенті Януковичу треба тільки два голосування: призначення спікера і призначення прем’єра. І на ці голосування регіонали викинуть будь-які гроші.

Якщо опозиція не домовиться про округи, буде повторення ситуації 2002 року, коли провладний блок “ЗаЄду”, який за пропорційним списком взяв 11%, в результаті назбирав 226 голосів в парламенті за рахунок мажоритарників і 20 депутатів, які відкололись від “Нашої України”.

-  Плануєте у парламенті наступного скликання голосувати за закон про декриміналізацію?

— Хочу наголосити, що в угоді про спільні дії об’єднаної опозиції ми прописали, що звільнення Тимошенко і Луценко — це предмет політичної частини угоди. Тепер це не тільки моральний обов’язок, а й політичний, бо всі поставили під цим пунктом свої підписи.

Є дуже багато юридичних способів, як це зробити (звільнити Тимошенко и Луценко — ред). Найправильніший юридичний шлях — це судова реформа і розгляд цього питання Верховним судом України. Тобто проведення незалежного суду, новий прозорий публічний процес. В рамках судової реформи Януковича треба позбавити права призначати суддів, впливати на Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію.

Дія Тимошенко — це політичний вчинок. Якщо б слідство довело, що внаслідок підписання газової угоди персонально Тимошенко, інші члени уряду чи їхні близькі отримали статки чи активи, це був би кримінальний злочин. Але немає жодного такого факту. Тимошенко діяла як прем’єр-міністр, а не як злочинець.

- Чи актуальне ще питання про єдиний список у пропорційній частині? Якщо за пропорційним списком йтимете окремо, матимете довести, що ви кращі за партнерів? В чому Ви бачите переваги своєї політ сили над партнерами?

— До моменту підписання “УДАРом” угоди три партії мали шанс подолати 5% бар’єр: “Батьківщина”, “Фронт Змін” і “Свобода”. Зараз такий шанс має і четверта політична сила. Це — чотири колони. Відповідно до сьогоднішньої соціології, якщо ми йдемо чотирма окремими списками, результат буде кращим, ніж якщо ми йдемо одним списком. Але соціологія зміниться залежно від наших дій.

Я залишаюсь прихильником створення єдиної партії. Але практичне виконання лежить у площині особистих стосунків не тільки між лідерами партій, а й багатьма тисячами людей всередині партії. Якщо це зрештою вдасться, в Україні буде дві базові партійні ідеології, це формування двох базових потужних партій з електоральним потенціалом 30—40% кожна партія. Один ідеологічний базис (такий собі пострадянський модернізм) буде розташований в межах виборців ПР (це виборці ПР, комуністів). Друга частина — це європейська модель української політичної ідеології. Її підтримує виборець, який голосує за “Батьківщину”, “Фронт Змін”, “Свободу”, “УДАР” та інші партії з демократичного табору. Так ми б досягнули ідеологічної структурованості й перейшли у формат голосування не за харизматичних лідерів, а за ідеологічну основу. Ми б перейшли у виборчих кампаніях до дуже предметної дискусії: не за “все хороше проти всього поганого”. Порушувалися би чіткі питання: яку систему освіти на селі ви пропонуєте, чи яким чином ви пропонуєте збільшувати зарплатню та створювати нові робочі місця. Виборець почав би розуміти: якщо він голосує за цю партію, то вона прийме закон, який, наприклад, гарантує створення першого робочого місця для молодого спеціаліста.

Тоді відбуватиметься процес політичної еволюції. А зараз у нас процес політичної деградації. Гречка, “Україна для людей” — це дешеві політтехнологічні продукти, які руйнують свідомість і зводять її до класичної споживацької свідомості, наслідком якої є відсутність змін в країні. Бо зміни робить не президент, а кожен громадянин цієї країни.

- Яку сферу відповідальності ви б хотіли і могли взяти на себе в уряді, якщо після виборів у опозиційних сил буде така можливість?

— Якщо опозиція переможе, то вона має контролювати весь уряд. Ми поставимо на голосування закон про імпічмент, внесений мною в парламент. Результатом політичної боротьби має стати те, що Янукович втратить контроль над урядом і парламентом. Тоді відбудеться відновлення балансу влади в Україні.

У виборчому списку “Фронту Змін” перша десятка відповідатиме за всі сфери. Головне, щоб у виборців було розуміння, що вони голосують за тих, хто знає що робити для країни і для людини в нашій країні.

Аліна ПАСТУХОВА