Австралія — унікальна країна. Вона розташована на Сході, але є частиною колективного Заходу, на Півдні — але частина Глобальної Півночі. Її унікальне положення — географічне й політичне — може стати для нас ключем до всього Індо-Тихоокеанського регіону й до всієї Південно-Східної Азії.
На відміну від нас, в австралійців є чітке розуміння обох цих регіонів. На відміну від США й Великої Британії, на австралійців значно меншою мірою переходить критика за колоніалізм і неоколоніалізм та за лицемірство в зовнішній політиці. Як наш надійний союзник, Австралія може допомогти краще зрозуміти ці регіони і як з ними працювати, адже це її природна сфера взаємодії, так само як для нас — Європа. Водночас Австралія також може допомогти просувати український порядок денний у регіоні, маючи довіру держав як один зі сталих партнерів у цій частині світу.
Попри далекість свого географічного розташування, ця тихоокеанська країна вже здійснила великий внесок у протидію російській агресії.
Найбільший союзник поза межами НАТО
У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Австралія, так само як і багато інших країн, активно включилась у допомогу Україні. Від підтримки в Генасамблеї ООН до підтримки розслідування прокурором Міжнародного кримінального суду викрадення українських дітей та позову України до РФ у Міжнародному суді ООН. А прем’єр-міністр Ентоні Албенізі навіть здійснив перший за часів незалежності візит до України. Крім того, Австралія наклала санкції на десятки російських фізичних та юридичних осіб і заморозила десятки російських мільйонів доларів на рахунках в Австралії. Водночас Австралійське посольство є одним з останніх західних посольств, які не відновили своєї діяльності в Києві, що його час від часу заохочують зробити.
Поза межами суто політичної співпраці Австралія надала понад 600 мільйонів доларів підтримки Україні, з яких майже 500 мільйонів — це лише військова допомога. Найбільш відомою зброєю, яку передала Австралія, стали бронетранспортери “Бушмастер”, що чудово проявили себе на полі бою. Відмінні відгуки також і на так звані картонні дрони, які завдають дуже суттєвого збитку супротивнику і які водночас фактично неможливо виявити на радарі. Завдяки цій допомозі Австралія довгий час вважалася найбільшим донором України поза межами НАТО. Станом на тепер Австралія посідає вже шосту сходинку серед ненатовських союзників. Україна також може сконцентруватися на залученні Австралії до чеської снарядної ініціативи, у межах якої Чехія зможе закупити до півтора мільйона снарядів для України. Тут можна як приєднатися фінансово, так і долучити до загальної кількості боєприпасів ті, які виробляє сама країна.
Перші бронетранспортери “Бушмастер” для України, 2022 рік
В економічній сфері Австралія допомогла Україні пройти надзвичайно складну зиму 2022—2023 років, постачивши понад 79 тисяч тонн вугілля, щоб допомогти замістити дефіцит нашої енергосистеми.
У 2022 році Україна майже на 40 % збільшила імпорт з Австралії, якщо порівняти з 2021 роком. А австралійський бізнесмен Ендрю Форрест на Конференції з питань відновлення України в Лондоні 2023 року пообіцяв інвестувати понад 500 мільйонів доларів у Фонд розвитку України. Австралія також прийняла понад 11 тисяч українських біженців, надавши їм гуманітарні візи. Разом з тим участь Австралії як держави у відновленні України поки що не надто активна ні з погляду відновлення регіонів, ні з погляду участі австралійських компаній у тендерах на проведення робіт з відбудови.
За два роки повномасштабної війни суспільна підтримка австралійців залишається на надзвичайно високому рівні: 85 % підтримують збереження санкцій проти Росії, 84 % підтримують надання допомоги біженцям і 76 % підтримують надання військової допомоги Україні, хоча можна відзначити деяке падіння кожного з показників, якщо порівнювати з 2022 роком. У 2024 році Австралія все ще нас підтримує, але на мінімально потрібному рівні.
Міжнародні відносини завжди були прагматичними, але в останні роки вони стають дедалі більше трансакційними, кожен їхній учасник має розуміти, що дасть певна дія чи подія саме їм. І на третьому році повномасштабної війни нам варто пам’ятати, що емоції працюють значно меншою мірою, ніж два роки тому. Нам потрібно виробляти чітку й раціональну стратегію взаємодії з усіма акторами й чітко розуміти, кому й що ми можемо запропонувати.
Близькість у далекості
Великою мірою Австралія залучена до подій в Україні від липня 2014 року — через збитий росіянами “боїнг”, на борту якого було 38 австралійців. І це був поворотний момент, після якого ця війна стала дуже особистою і для Австралії також.
Нас розділяють 12 тисяч кілометрів, тож було б самооманою стверджувати, що ми пріоритет австралійської зовнішньої політики. Отже, нам треба виробити дуже чітке розуміння того, якими є австралійські інтереси й чим ми можемо бути їм корисними, так само як і вони нам.
Наразі австралійці набагато більше фокусуються на Індо-Тихоокеанському регіоні, ніж на європейських справах і турбуються, чи не відвертатиметься увага світу (і США) від їхнього регіону, у якому найбільшим викликом для них (і одночасно найбільшим торговельним партнером) є Китай.
В австралійців є чітке розуміння, що події у світі переплетені значно більше, ніж здається. Те, що відбувається в Європі, може відгукуватися в Індо-Тихоокеанському регіоні, події в Чорному морі позначаться на подіях у Південно-Китайському, а ситуацію на фронті в Україні пильно вивчає Народно-визвольна армія Китаю. Не кажучи вже про те, що формується дуже чітка вісь із Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану, а три із цих країн напряму пов’язані з регіоном.
Ми часом схильні про це забувати, але Росія — тихоокеанська держава. І те, що традиційно її увага сфокусована на європейському театрі, абсолютно не означає, що в Тихому океані в неї немає інтересів. Там є і флот, і потужні союзники з новосформованої “осі зла”. Тож питання російської агресії — це й тихоокеанське питання також.
Друге міркування, яке наші австралійські партнери можуть узяти до уваги, що власне війна в Європі відвертає увагу, а також людські, часові та грошові ресурси від Китаю і Тихоокеанського регіону. Відповідно, є сенс допомогти Україні перемогти в цій війні й з легким серцем сконцентруватися на тихоокеанських питаннях.
Цікаво, що донедавна регіоном Центральної та Східної Європи в Австралії взагалі не дуже цікавились. А в 90-ті, після розпаду Радянського Союзу, узагалі зник попит на радянські студії та русистику. Напрям вважався неперспективним, як і багато де на Заході. Отже, Австралія (як і багато інших країн світу) фактично “проспала” зростання реваншизму в Росії.
Ще одне питання, яке турбує Канберру, — це питання ядерного шантажу Росії. По суті, те, що Китай дав зрозуміти РФ, що використання ядерної зброї неприйнятне (після чого кількість ядерних погроз суттєво зменшилася), зсунуло червоні лінії. Якщо раніше червоною лінією був напад на сусідню державу, то тепер — використання ядерної зброї. І це шкодить руху за її нерозповсюдження, оскільки створюється враження, що лише вона зможе захистити меншу державу від більшої. Ба більше, сам дискурс про тактичну та стратегічну ядерну зброю ніби унормовує її використання з погляду того, що тактична спричиняє менші наслідки, що ніби “переводить” її в розряд майже конвенційної зброї. Оскільки такий стан справ Австралію непокоїть, то над питанням протидії маніпулюванням ядерною безпекою можна працювати спільно.
Наприклад, Формула миру Президента Зеленського містить пункт про забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, і його просування могло б стати спільною справою Києва й Канберри.
Цікавим для Австралії може бути також і питання морської безпеки. Досвід України в подоланні морської блокади й розробленні морських дронів може бути особливо цікавим для регіону, де все більш агресивним на морях стає Китай. Аналогічно китайські зусилля у сфері кібератак і дезінформаційних кампаній роблять досвід України в протидії таким гібридним загрозам актуальним для Австралії.
Попри те що нас розділяє понад десять тисяч кілометрів, в України та Австралії точно є точки дотику, які можуть бути корисні нам обом. Над розробленням цих спільних інтересів і має працювати наша дипломатія, зміцнюючи присутність у Тихоокеанському регіоні.
Матеріал підготовлено в межах проєкту “Нові глобальні партнерства — експертна дипломатія та адвокація” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
