Трибунал щодо агресії Росії є більше прагненням, ніж тверезою оцінкою витрат і вигод. Цей формат міжнародного правосуддя малоефективний — Foreign Affairs

А також, чи дійсно це кращий варіант, ніж гібридний варіант правосуддя для російських воєнних злочинців. Про це фахівці пишуть на шпальтах Foreign Affairs.

Трибунал для розгляду злочину агресії хочуть створити як відповідь на порушення Росією заборони застосування сили Статутом ООН. МКС вже розслідує російські злочини, скоєні на території України, але агресія — це інший вид злочину, пов’язаний з безпосереднім рішенням розпочати війну.

США дотримуються обережної позиції та підтримують лазівку в Римському статуті про те, що суд не може починати кримінальне переслідування за агресію проти громадян країн, які не є учасниками договору, зокрема, Росії, Китаю, США та інших.

Прихильники наполягають на створенні нового судового органу, щоб заповнити цю прогалину. При цьому більшість пропозицій поширюються лише на війну в Україні, зазначають фахівці. Міжнародні юристи та правозахисники назвали це новим “Нюрнберзьким моментом”. Про Нюрнберг згадав і Володимир Зеленський у промові 4 травня в Гаазі.

“Такі посилання на Нюрнберзькі військові трибунали, які відбулися після Другої світової війни, щоб притягнути нацистських чиновників до відповідальності як за агресію, так і за жорстокі злочини, дуже резонансні, але також вводять в оману.

Нюрнберзький процес, а також його аналоги на Далекому Сході, відбулися наприкінці всесвітньої тотальної війни, яка завершилася поразкою, капітуляцією та окупацією держав Осі, а також захопленням їхніх лідерів… Незаконна війна Росії проти України, схоже, рухається іншою траєкторією. Незрозуміло, чим закінчиться конфлікт, але про капітуляцію Росії не йдеться”, — пишуть Помпер та Фінукейн.

Вони розглядають два можливі сценарії розвитку війни — домовлену угоду та заморожений конфлікт. Крім того, що, на їхню думку, політичне керівництво Москви ймовірно збережеться в найближчому майбутньому, міжнародні політичні діячі і далі співпрацюватимуть з ними на майданчиках на кшталт ООН. Разом зі спробами послабити Росію, західні партнери України водночас намагаються уникати прямого конфлікту через страх ескалації, зокрема, з використанням ядерної зброї.

Прагнення притягнути до відповідальності Путіна та інших високопосадовців Кремля зараз важко узгодити з реалістичними військовими цілями Заходу. Судове переслідування за початок війни свідчить про бажання усунути керівництво Росії, а тому ризикує ескалацією та майже напевно ускладнить дипломатію. Фахівці також застерігають, що якщо створення такого суду виявиться марним, це може послабити проєкт міжнародного кримінального правосуддя.

“Є дуже мало прикладів, коли лідерів часів війни судили за звинуваченнями в агресії, і ще менше судів, які відбулися, коли лідери ще вели війну. Більшість прецедентів відносяться до Міжнародного військового трибуналу після Другої світової війни, який союзники-переможці створили в Нюрнберзі для судового переслідування вищих лідерів Німеччини. Інша найпомітніша справа походить від трибуналу в Токіо, який створили для суду над японськими чиновниками. Було також кілька внутрішніх судових процесів, у тому числі ті, що проводилися в Україні після окупації Росією Криму 2014 року, зокрема той, який завершився заочним засудженням колишнього президента України Віктора Януковича”, — зазначають автори.

Високопоставлені чиновники США стурбовані тим, що МКС втягнуть у політичні “хащі”, що може підірвати його ефективність. На думку Штатів, загроза переслідування за агресію змусить лідерів боротися до останнього і не підштовхне до переговорів про мир.

Читайте також: Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна. Повний переклад повідомлення суду

Фахівці з кризової групи додають, що Римський статут МКС не охоплював злочин агресії, коли набув чинності 2002 року, а натомість виніс це питання на потім. Коли країни-члени зрештою заповнили прогалину у визначенні на конференції 2010 року в Кампалі, Уганда, США наполягали на включенні лазівки, яка перешкоджала суду звинувачувати в агресії проти громадян країн, які не були сторонами Римського статуту. Це включає Китай, Росію, Сполучені Штати та кілька інших значних військових держав, таких як Індія, Ізраїль і Туреччина.

Професорка права Уна Хетевей зазначила Foreign Affairs, що переслідування Путіна та його спільників за воєнні злочини не враховуватиме втрачені життя та майно, які технічно можуть визнати допустимими за законами війни. При цьому юрист-міжнародник Філіп Сендс раніше стверджував у медіа, що переслідування Путіна в міжнародному трибуналі ще більше позбавить його правління легітимності, може відштовхнути його близьке оточення і, можливо, дасть Україні важіль впливу в майбутніх переговорах.

“Хоча національні суди України вже мають повноваження судити росіян за агресію, вони майже напевно будуть зобов’язані згідно з міжнародним правом визнати недоторканність глав держави і урядів Росії, а також її міністра закордонних справ. Таким чином, українське переслідування Путіна, принаймні поки він на посаді, буде неможливим”, — зауважили фахівці.

Україна та деякі східноєвропейські партнери наполягають на створенні міжнародного трибуналу за допомогою резолюції Генасамблеї ООН. Трибунал, підтриманий Генасамблеєю, може мати більші, хоча й непевні юридичні шанси переслідувати російських лідерів. Якщо вони не потраплять під варту, трибунал мав би судити їх заочно.

Читайте також: Тімоті Ґартон Еш: Нам потрібна деколонізація західної думки

Автори Foreign Affairs пишуть, що багато важливих західних партнерів України на чолі з Німеччиною схвалюють створення “гібридного” суду в рамках української системи, який спирався б на “міжнародні елементи”. Наразі деталі залишаються незрозумілими. Автори припускають, що це може означати постачання Україні радників чи фінансової підтримки, створення суду за межами України, можливо, в Гаазі, або навіть застосування неукраїнського законодавства під час будь-якого судового переслідування трибуналом. Німеччина визнала, що гібридний трибунал не зможе переслідувати Путіна, поки він залишається на посаді. Попри це, такий суд міг би принаймні переслідувати деяких військових лідерів і депутатів Думи, які голосували за початок війни.

Вашингтон не заявляє про підтримку жодної з цих моделей. Утім, після тривалих обговорень в адміністрації Байдена в березні, уряд США оголосив, що підтримує “інтернаціоналізований національний суд” (internationalized national court) відповідно до німецького підходу. Через кілька тижнів G-7 теж схвалила цей підхід.

Українські посадовці не підтримують таку ідею і вважають, що суд у справі про агресію без надії переслідувати Путіна — не вартий зусиль. У згадуваному виступі в Гаазі Зеленський категорично відкинув гібридну модель. Спеціалісти Міжнародної кризової групи зауважують з цього приводу: такий спеціальний трибунал не матиме юрисдикції щодо злочинів за межами України.

В перспективі будь-який проєкт правосуддя на прикладі України мав би перетворитися у механізм і для інших випадків агресії. Це посіє сумніви у деяких частинах світу, що західні союзники підтримують методи лише проти своїх ворогів, а не всіх постраждалих.

“Держави так званого глобального Півдня явно прохолодно поставилися до ідеї кримінального переслідування за агресію. З часто крихкою економікою та їхніми власними національними інтересами, мало хто хоче опинитися в становищі, коли їм доведеться вибирати між суперницькими великими державами, які борються у географічно віддаленій від них війні. Ці країни також усвідомлюють, наскільки сучасні глобальні зусилля кримінального правосуддя зосереджені на таких країнах, як їхня, особливо на тих, хто був супротивником Заходу. Навпаки, вони вважають, що західні держави та їхні партнери відгородилися від відповідальності за власні зловживання в таких місцях, як Афганістан та Ірак”, — пояснюють Помпер та Фінукейн.

Фахівці вважають виправданим такий ризик лише якби передбачувані вигоди від створення нового суду у справах агресії будуть певними. Утім, багато переваг нібито є більше прагненнями, а не “тверезою оцінкою витрат і вигод”. Росія має ядерну зброю, до того ж не схожа ні на нацистську Німеччину після поразки, ні на країни, де спеціальні трибунали мали успіх після холодної війни. До всього, аналітики, за словами авторів, наразі не пророкують повалення кремлівського режиму.

Автори підсумовують, що час нового судового органу настане не в найближчій перспективі. А доти західні партнери України мають і далі допомагати Києву зривати агресивні плани Росії на полі бою та збирати докази російських злочинів. 

Тетяна БОЦЬ