Шлях Путіна до Гааги через “фільтрації” та “оздоровлення”. Як Росія викрадає українських дітей

 Сашко — один із тисячі дітей, яких окупанти вивезли до Російської Федерації із захоплених регіонів України, прикриваючись евакуацією та оздоровленням задля того, щоб навчити “любити Росію”.

17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента Володимира Путіна й уповноваженої РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у сприянні примусовій депортації дітей із тимчасово окупованих українських територій, що є порушенням конвенції ООН про права дитини.

За даними Офісу генерального прокурора, з початку повномасштабної війни до Росії та анексованого нею Криму вивезли щонайменше 19 тисяч неповнолітніх. Повернути вдалося 364.

Чи всіх дітей вивозили примусово? Хто, окрім росіян, сприяє спробам “русифікації” українських дітей? Якими методами РФ “перевиховує” маленьких українців та чи достатньо робить наша держава для їхнього повернення на Батьківщину?

Ми поспілкувалися з десятками дітей, яких Україні вдалося повернути, встановили місця їхнього утримання, методи викрадення та прізвища й посади росіян, які сприяють злочину.

Деталі — в нашому матеріалі.

Розлука під час “фільтрації”

“Вони не дали мені попрощатися з мамою”, — каже 12-річний Сашко з Маріуполя.

Ми зустрічаємось на Чернігівщині, де він нині мешкає зі своєю бабусею Людмилою. Телефонні ігри та футбол допомагають хлопцю забути про життя під постійними обстрілами.

Навесні минулого року він готував із мамою їжу на вогнищі у вже частково окупованому місті. Почався обстріл, добігти до укриття вони не встигли, і хлопчику осколком травмувало око. В пошуках медичної допомоги мама відвела його на завод імені Ілліча, де українські військові медики обробили рану. Але згодом окупанти взяли їх у полон.

“Російські військові у формі, з автоматами погрузили нас в їхні “КАМАЗи” з літерам “Z” і відвезли в якісь ангари. Їх було дуже багато, вони були в масках. Нас обшукали, забрали телефони”, — пригадує Сашко.

Хлопець додає, що, ймовірно, їх привезли на військову базу в Сартані. А коли вони повідомили росіянам, що є цивільними, їх направили у наметове містечко в Безіменному.

Там Сашка з його мамою зустріли представники МНС Росії та зареєстрували. Після цього російські військові забрали маму хлопця на повторний допит. Більше він її не побачив.

“Вони сказали, що я мамі не потрібен, що мене віддадуть в інтернат, а потім — у прийомну родину”.

За хлопцем приїхали представники “служби у справах дітей ДНР” і відвезли в Донецьк. Два місяці його утримували в ”республіканському травматологічному центрі”, поки він не знайшов можливість зателефонувати бабусі.

“19 квітня мені телефонує незнайомий номер: “Це Саша. Бабо, забери мене”, — пригадує бабуся Людмила. “Мене відмовляли їхати, казали, що й мене можуть прикрити. Але я казала: “Як не їхати, якщо там моя кровиночка?””.

За допомогою української центральної та місцевої влади жінка впродовж тижня оформила закордонний паспорт, документи, які засвідчують, що Сашко — її онук, і з Києва виїхала за ним в окупований Донецьк.

Дорога туди і назад зайняла 9 днів.

Лікарі кажуть, що Сашко більше не зможе бачити на одне око. Ця травма завжди нагадуватиме хлопцеві про пережите в Маріуполі пекло.

Доля Сашкової мами Сніжани Козлової досі невідома. Але хлопець сподівається, що вона повернеться. 

Куратори викрадень

Головним куратором вивезення українських дітей до окупованих територій та РФ є російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова. Вона ж хвалилась тим, що взяла опіку над маріупольським підлітком Філіпом. Мама хлопця загинула і він мешкав з опікунами, які, ймовірно, наразі лишаються в Маріуполі. Доля тітки і бабусі — невідома.

Міжнародний кримінальний суд видав ордер на її арешт, а низка країн ввели проти неї санкції.

Львова-Бєлова кілька років була членом Громадської палати Російської Федерації, сенатором РФ та керівницею кількох благодійних проєктів, зокрема щодо дітей з інвалідністю. В російських ЗМІ писали про неодноразові смерті її вихованців і кредити, які нібито оформлювали на них.

Чоловік Львової-Бєлової — священник Російської православної церкви. Разом вони є батьками та опікунами 22 дітей. Марія називає вивезення дітей до Росії “порятунком” та відкидає звинувачення МКС. “Ми всіляко сприяємо возз'єднанню родин”, — каже вона.

Але як показало дослідження УП, до теми “перевиховання” українських дітей також залучені “служби у справах дітей” окупованих Росією територій, “дитячі омбудсмени”, “міністерства освіти, молоді й спорту”.

Ми встановили особи більшості людей, залучених до цього процесу.

У Криму освітянами керує українка Валентина Лаврик, в “ДНР” — Ольга Калударова, в “ЛНР” — Іван Кусов, в окупованій частині Херсонської області — Михайло Родіков, Запорізької — Олена Шапурова. Службу дітей “ДНР” очолює Світлана Майборода, в Криму — Анастасія Омельченко.

“Міністерства молоді й спорту” окупованих територій очолюють відповідно — Олександр Громаков, Дмитро Сидоров, Ельвіра Вітренко, Антон Тицький. Дитячим омбудсменом окупованого Криму є Ірина Клюєва, в “ДНР” — Дар'я Морозова, “ЛНР” — Інна Швенк.

До викрадення дітей опосередковано залучені і “міністерства соцполітики і праці”, оскільки саме вони видавали виплати за дітей батькам на окупованих торік територіях.

В ”ДНР” мінсоц керує Денис Стрельченко, в “ЛНР” — Світлана Малахова, в окупованій частині Запорізької області — Євгеній Маркелов, на Херсонщині — Алла Бархатнова, в Криму — Олена Романовська, РФ — Антон Котяков.

В адміністрації Путіна ”вихованням дітей” опікується колишня представниця “Росмолоді” Ірина Плещева.

Не відбувається цей процес без сприяння керівників окупаційних адміністрацій захоплених Росією українських територій: Сергія Аксьонова, Леоніда Пасічника, Дениса Пушиліна, Володимира Сальда, Євгена Балицького.

Питанням дітей на окупованих територіях опікуються й так звані меценати. Як-от, наприклад, православний олігарх Росії Костянтин Малофєєв. Він та його “Фонд святителя Василия Великого” є співавтором проєкту “Счастливое детство”. У 2014 він фінансував підрозділи терористів на кшталт Ігоря Гіркіна.

Про допомогу українським дітям регулярно звітує і фонд мами Рамзана Кадирова Аймані Несієвни Кадирової. 

За сприяння Кадирова та Львової-Бєлової під Грозним було створено табір для “перевиховання дітей з нових територій РФ”. Туди направляють тих, хто активно протидіє спробам русифікації.

 Як відбувається викрадення?

УП поспілкувалася з  кількома десятками викрадених дітей, їхніми батьками та волонтерами, які допомагають з пошуками.

Є кілька видів викрадення дітей росіянами:

— викрадення дітей, які втратили батьків;

— розлучення дітей з батьками під час проходження “фільтрації”;

— дітей забирають з родин, наприклад, аргументуючи поганими умовами проживання або небезпекою;

— викрадення дітей з інтернатних закладів.

Акт вивезення росіяни маскують пропагандою оздоровлення та евакуації з небезпечних територій. Рідше — потребою надати медичну допомогу.

Для того, щоб зробити процес законним всередині країни, Росія навіть прийняла для українських дітей окреме законодавство.

Минулого року президент Росії Володимир Путін підписав два закони: про спрощення набуття російського громадянства дітьми та їхніми законними представниками, а також щодо спрощення процедури усиновлення росіянами українських дітей.

Процес усиновлення в Росії утаємничений, а отже, знайти таких дітей буде де-факто неможливо.

“Жоден указ Путіна не містить пункту або норми, яка б передбачала отримання згоди від дитини, з'ясування її думки”, — каже представниця Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина, яка опікується темою викрадених дітей з 2014 року.

“Тобто немає ніяких відступів, які б свідчили про намагання “путінської держави” дотриматися норм конвенції ООН про права дитини. По суті, це насильницькі дії в односторонньому порядку, які спрямовані на передачу дітей із однієї етнічної групи до іншої. І це є ознакою геноциду”, — каже правозахисниця.

Історії депортації: на військових “Уралах” в “ЛНР”

Як саме відбувається викрадення, розповідає Наталя, мама 15-річного Артема з Харківщини.

Восени минулого року окупанти, тікаючи із захопленого Куп'янська, вивезли з собою 13 дітей з місцевого інтернату. Серед них був і Артем, який за день до викрадення приїхав, аби забрати свої документи.

“Це був просто щит з дітей, росіяни ховалися за дітворою, розуміючи, що наші хлопці не будуть стріляти по дітях”, — каже вона.

За словами Артема, російські військові вивозили їх із міста на “Уралах”. Вони їхали з колоною, яка відходила з Харківщини. Дітям переміщення пояснювали тим, що ”їх рятують, бо наступає Україна”.

“Нас було 13 чоловік, — розповідає Артем, — вивозили нас саме військові. Спочатку в Сватове, потім в Старобільськ. Там ми переночували і потім вже нас привезли у Перевальський інтернат, де були і луганські діти також”.

Про ставлення вихователів він згадує неохоче, лише коротко каже: “Усе забороняли і змушували співати російський гімн. Але я не співав”. 

Також хлопця залучали до фізичної праці — копати землю, розвантажувати гуманітарку. Казали, що їх, можливо, перевезуть в Ростов-на-Дону.

Артем весь час тримав зв'язок з мамою і розумів, що його невдовзі заберуть. Після пів року розлуки хлопець знову зустрівся зі своїми рідними — українські волонтери допомогли матері приїхати до сина.

За інформацією українських військових, які звільняли Харківщину від росіян, у Куп'янську напередодні втечі базувалися три бригади Збройних сил Російської Федерації:

• 27-ма окрема гвардійська мотострілецька Севастопольська Червонопрапорна бригада (в/ч 61899), якою на той час керував Сергій Сафонов,

• 55-а окрема мотострілкова бригада (гірська) (в/ч 55115), командиром якої є Денис Барило

• 200-та окрема мотострілецька Печензька ордена Кутузова бригада (в/ч 08275) під командуванням Дениса Курила. Останнього, за інформацією українських захисників, ліквідували під час боїв за Харківщину.

За словами представника відділу освіти Харківської ОДА Олексія Литвинова, наразі триває розслідування і щодо вихователів закладу, які, ймовірно, сприяли окупантам у вивезенні дітей.

Частину маленьких харків'ян росіяни вивезли за згодою батьків у російський табір “Медвежонок” в місті Геленджик та кримський “Артек”. Відповідний “наказ” надавав керівник окупаційної “адміністрації Харківщини” Віталій Ганчев.

“Наші військові після деокупації регіону знайшли відповідні документи”, — каже Литвинов.

Росіяни викрадають і тих дітей, які втратили батьків. Поліцейський із Харківщини Артемій Коновалов, який долучений до пошуку дітей, розповів, що під час спроби евакуації загинуло 13 дітей із Куп'янська, декілька було травмовано.

“Двох дітей тоді підібрав місцевий мешканець і забрав до себе додому, — розповідає поліцейський. — Ми тоді виходили на нього і вже передавали дітей рідним, які залишились. Ще одна дитина була переміщена в якусь лікарню “ЛНР”, з нею була бабуся, але окупанти вимагали особистої присутності батьків”.

За словами поліцейського, якщо в дитини немає рідних окрім батька, то це питання направляють до українського Мінінтеграції, де вирішують питання щодо можливості батьку виїхати або оформлюють довіреність на іншу особу.

Керівниця ГО “Дитячі містечка в Україні” Дар'я Касьянова, яка також залучена у процес повернення дітей, запевняє, що окупанти блокували будь-які спроби української влади організувати “зелений коридор” для дітей зі спецзакладів. “Я знаю, що постійно йшли перемовини про “зелені коридори”, аби цих дітей випустили, але жодного разу не погодили”, — розповідає Касьянова.

Куди везуть маленьких українців?

Це табель, який 8-річна Маргарита з Херсонщини отримала у Феодосійській санаторній школі-інтернаті, куди її без згоди батьків торік відправили з окупованого на той час Червоного Маяка дві проросійські мешканки та учасниці псевдореферендуму.

“Було дуже страшно, тому що мами не було поруч”, — каже дівчинка.

За сприяння волонтерів та місцевої влади мамі таки вдалось знайти і забрати дитину з окупованого півострова. Українські правоохоронці порушили кримінальне провадження за фактом викрадення дитини. Тепер Маргарита навчається в українській школі та додає: “Так набагато краще!”

А куди ще окупанти вивозять наших дітей?

Окрім вже згаданого інтернату в Феодосії, українських дітей з окупованих районів Харківщини, Херсонщини та Запорізької області вивозили до Євпаторії — в табори “Счастье”, “Дружба”, “Лучистый”, “Зарница”.

Більшість із них входять до складу ”Сонячної таврики” (”СТ”), якою керує наближена до “голови” Криму Сергія Аксьонова Людмила Єрмакова. 

Діти розповідали, що керівництво “СТ” неодноразово приїздило до таборів. З перевіркою приїздив і губернатор Краснодарського краю РФ Веніамін Кондратьєв. Влітку дітей вивозили і до кримського “Артека”.

Везуть дітей і до Росії.

Переважно це Анапа (табір “Віта”), Геленджик (табір “Медвежатко”), Єйськ (санаторій “Єйськ”), Воронеж (база відпочинку “Німецька слобода”).

Сиріт зазвичай везуть в інтернати чи медзаклади.

Восени минулого року понад 50 вихованців Олешківського інтернату росіяни вивезли трьома групами. Тодішній директор відмовився співпрацювати з росіянами, після чого окупанти призначили нового — Віталія Сука — і той видав “наказ” про вивезення дітей.

“Перші дві групи вивезли в Крим під Сімферополь в психіатричну лікарню 5. Третю групу розмістили в Скадовську (реабілітаційний центр “Надія” — УП). Потім щось у них там сталось, і більшість дітей перемістили в Росію — в Кропоткинський інтернат та Лабинський (Краснодарський край РФ — УП). Після цих “гастролей” діти повернулись в Білогірський психоневрологічний інтернат у Криму”, — розповідає юристка “Save Ukraine” Мирослава Харченко, яка з командою долучена до повернення наших дітей в Україну.

Під час окупації Херсона з місцевого інтернату росіяни вивезли 15 дітей до Росії.

Директор закладу Володимир Сагайдак пригадує, як йому зателефонував анонімний представник ”міністерства молоді і спорту” і дав кілька годин на збори дітей.

“Вони говорили, що якщо зараз ми не дамо дітям виїхати, то пришлють солдатів і силою заберуть”, — розповів Сагайдак.

Частину дітей він зміг сховати — вихователі забрали дітей до себе додому та віддали знайомим. Втім, 15 дітей окупанти таки знайшли і вивезли до Анапи Краснодарського краю.

“Вони шукали інших дітей, забрали в мене всю документацію. Але я сказав, що діти пройшли реабілітацію та поїхали додому”, — каже Сагайдак та демонструє відео з камер спостереження, на якому видно представників ФСБ РФ та військових, які ледь не щодня навідувались до закладу із одним і тим самим питанням: “Де ви поділи дітей?”.

Вихователь Віталій з херсонського інтернату був свідком того, як окупанти створювали пропагандистський ролик про “порятунок українських дітей”.

“Спочатку в них був журналіст “Крим 24”, який знімав, що ми нібито тут ведемо пропаганду проти всього російського, працюємо за американськими методичками, ЛГБТ намагалися приплести”, — розповідає Віталій.

“А потім приїхав вже “військовий кореспондент”. Якогось бурята привезли з собою, текст йому писали на А4 про те, як він рятував дітей. Це так смішно виглядало. З ними приїхали і ФСБшники”, — пригадує вихователь.

Всіх 15 викрадених дітей таки вдалось вивезти з Росії до Грузії. Невдовзі вони мають повернутися до України.

Куди окупанти вивозять дітей з Донецької та Луганської областей, достеменно невідомо. Ймовірно, до місцевих медичних закладів та інтернатів “ЛДНР”.

Методи “перевиховання”

Риторика, що ”ви не потрібні батькам” і ”в Україні у вас немає майбутнього” — один із методів пропаганди росіян по відношенню до українських дітей, які проживають в окупації або потрапили в РФ.

“Вони кажуть, що Україна вас покинула, вони вчать ненавидіти батьків, потім нашу державу, а потім — любити Росію”, — каже юристка Мирослава Харченко.

13-річна Катерина з Херсона ніколи не була в дитячому таборі. Тому, коли восени минулого року, вже під час окупації міста, в школі запропонували безкоштовну поїздку до Євпаторії на два тижні, вмовила маму написати розписку-згоду. 

Зрештою дітей не повернули у зазначений час, як попередні групи. Оскільки Збройні сили України підходили до Херсона, з міста почалась евакуація на лівий берег.

“Спочатку казали, що нібито немає автобусів, бо вони задіяні на евакуацію. Потім казали, що дітям небезпечно в Херсоні”, — розповідає мама Катерини Вікторія.

Окупанти запропонували жінці виїхати на лівий берег і тоді російські МНСники привезуть їй дитину. Але Вікторія відмовилась і шукала шляхи повернення дитини за допомогою української влади.

Її донька Катерина пригадує, як у таборі росіяни нав'язували їм любов до Росії.

“Кожного ранку в нас грав гімн Росії, і ми мали стояти під нього. Той, хто не стояв — писав пояснювальну. Також нам одразу заявили, що не можна нічого говорити про Україну”, — розповідає Катерина.

“Керівник, який відповідав за безпеку — Валерій Астахов, — казав, що вони будуть бомбити Київ, а Херсон скоро знову буде російським. На питання, коли нас повернуть, нам не надавали чіткої відповіді. Окрім цього, ходили чутки, що нас можуть віддати в інтернат. Це було найстрашніше”, — додає дівчинка.

16-річний Віталій з Берислава потрапив до кримського табору восени минулого року.

“Не як до людей відношення було. Нас змушували співати гімн Росії, а тих, хто не співав, заводили в окрему кімнату для бесіди, погрожували підвалом, казали, що відправлять в армію тих, кому вже є 18, а інших — розвезуть по території РФ”, — згадує Віталій.

“Коли нас привезли, то казали: “Україна — це терористи, вони вбивають людей”. Били палками за те, що казали “Слава Україні!”. На нас матюкалися, казали, що ми — ”хохли”. Коли одна дівчинка повісила в кімнаті прапор України, то його спалили”, — розповів хлопець.

Регулярно приїздили російські чиновники з перевіркою, дітей змушували співати російські пісні.

“До нас приїздили з Москви та Криму, ми мали для них готувати пісні. Співали “Вперед Россия” й “Изгиб гитары желтой”, — каже 12-річна Яна, яку нещодавно повернули з Криму.

Майже всі діти, які пройшли кримські табори, згадують того ж Валерія Астахова — керівника служби безпеки.

“Він нам говорив, що українці — це “кастрюлі”, “хохли”, що ми маємо жити за їхніми правилами й законами, поки тут знаходимось”, — розповідає 15-річна Таїсія, яка повернулась із Криму.

“Я вдягнула футболку “Слава Україні”, до мене підійшов чоловік, головний за безпеку, і сказав: “Або ти ріжеш кофту, або будеш сидіти в підвалі, поки твоя мама не приїде, або поїдеш в Херсон з дуже великими проблемами”. Був він і двоє поліцейських. Я плакала і казала, що не буду різати. Зрештою, він це зробив ножицями сам”, — каже Таїсія.

Нещодавно в СБУ Астахову оголосили заочну підозру. За даними слідчих, він є колишнім “беркутівцем” і входив до підконтрольного ФСБ РФ угруповання “Євпаторійська рота народного ополчення”. Слідство вважає, що торік російські спецслужби доручили йому сформувати агентурну групу для роботи проти України.

Багатьом дітям і батькам пропонували залишитися в Криму, обіцяючи житло та грошові сертифікати. Дехто на це погодився.

“Я думаю, що їхня логіка була така: де діти, там і батьки”, — каже Інесса, мама повернутого з Криму підлітка.

Ірина з Херсонщини минулого року також відправила на пару тижнів до Євпаторії своїх доньок одинадцяти та п'ятнадцяти років. Побачити їх змогла лише через 4 місяці.

“Нам казали, що до нас мали приїхати російські військові, і ми маємо для них написати побажання, листи, малюнки намалювати”, — розповідає 11-річна Валерія. Її сестра Олександра пригадує, як хлопці у вожатої жартома запитали “Чий Крим?”.

“Їх відвели до директора, залякували ФСБ, казали, що посадять на 15 діб”, — розповідає дівчинка.

Діти підліткового віку здебільшого протистояли російській пропаганді в таборах. 

“Коли грав гімн Росії, то ми вмикали в навушниках гімн України і слухали його”, — розповідає 16-річний Віталій.

“На Новий рік нам показали звернення Путіна і дехто вийшов з кімнати та почав кричати “Слава Україні! Героям слава!”, — розповідає 16-річна Таїсія. За її словами, дітей, які не слухалися вихователів, закривали на кілька днів в “ізоляторі”: 

“Це кімната з ліжком. Туди тебе заводять, забирають телефон, закривають, і ти сидиш у порожній кімнаті”.

Втім, діти молодшого шкільного віку дуже легко піддаються впливу. Ті, кого вдалося повернути, розповіли, що чимало їхніх однолітків почали підтримувати РФ і носили футболки з літерою “Z”.

Дехто не хотів повертатися в Україну, дехто, навіть повернувшись, розповідав про те, як у таборі було чудово, оскільки “їх добре годували і возили на екскурсії по Криму”.

“Саме тривале перебування у цьому таборі — це процедура русифікації, — вважає юристка Мирослава Харченко. — Дитина там без мами, тата, без сім'ї. Це вже вразливий стан”.

“З чим пов'язані у них спогади про Україну за останній час? Обстріли, холод, смерть… Тому дехто й не хоче повертатися”, — пояснює Аксана Філіпішина. 

“Але ж це маніпуляція. Спочатку вони прийшли на нашу землю, повбивали батьків, розбомбили будинки, змусили голодувати, втратити все... А потім такі “визволителі”...”, — розтлумачує правозахисниця.

Звісно, питання є й до батьків, які підписували згоду на відправку дітей в російські табори. Втім, волонтери, які опікуються цією темою, переконані, що здебільшого батьки підпали під тиск.

“Треба розуміти, що батьки жили під окупацією, вони залякані, — каже речниця благодійного фонду “Save Ukraine” Ольга. — Росіяни маніпулюють, розповідають, що табори — це обов'язкова складова освітньої програми”.

Освіта і мілітаризація

Навчальна програма у школах, що перебувають в окупації, побудована за російськими стандартами — з історією Росії та російською мовою, українська — лише як факультатив. Також там запроваджені “Розмови про важливе”, під час яких дітям розповідають, що Росія нібито врятувала їх від “нацистів”. Окрім того, дітям нав'язують твердження, що захоплені території завжди були російськими.

“Забороняли українську символіку. Могли спокійно вигнати зі школи або завести кримінальну справу. Про це неофіційно попереджали вчителі”, — пригадує 10-класник Віталій, який майже рік провчився в школі окупованого Торезу і нещодавно повернувся до України.

За його словами, в школах збирали листи й малюнки для російських солдатів і за це ставили оцінки.

Окрім навчальної програми на дітей в окупації впливають через спорт, залучаючи до змагань під прапором Росії.

Важливим елементом російської пропаганди є робота громадських і мілітарних організацій. Наприклад, ”Юнармії”, осередки якої діють на тимчасово окупованих українських територіях. Це дитячо-юнацька організація для дітей віком від 8 років, заснована Міністерством оборони Російської Федерації.

Основні цілі — ”підвищення престижу військової служби, збереження і примноження патріотичних традицій”.

Керує рухом російський гімнаст Микита Нагорний, його перший заступник — представник організації ветеранів “Боевое братство” Віктор Кауров.

“8 років діти там жили в російській пропаганді. Їх цілеспрямовано навчали стріляти, одягали їм військову форму, малювали їм образ ворога в особі України, як держави. Тобто мілітаризація дітей за ці 8 років, це смуга, якою була пронизана вся політика Російської Федерації — натравити наших дітей проти своєї держави”, — каже правозахисниця Аксана Філіпішина.

Нещодавно у Росії було створено ”Движение первых”, яке фактично має об'єднати всі найбільші дитячі та молодіжні організації. Керівником руху став представник “Росмолоді” Григорій Гуров, очолив наглядову раду президент Росії Володимир Путін. Основна декларована мета — виховання, організація дозвілля та формування світогляду “на основі традиційних російських духовних і моральних цілей”. Місія — ”Бути з Росією, бути людиною, бути разом, бути в русі, бути першими”.

Нещодавно Володимир Путін запропонував повернути членам організації найменування “піонер”.

В самоназваній “ДНР” також діє ”Волонтерская рота боевого братства”, в “ЛНР” — ”МТО” (”Молодежные трудовые отряды”) та ”Луганский интернациональный центр”. 

На захоплених минулого року територіях Запорізької області — ”Мы вместе с Россией”, ”Славянская гвардия”, ”Волонтеры Za Россию”, в Криму — ”Кримпатріотцентр”. 

Окрім цього, на окупованому півострові Сергій Аксьонов видав наказ про посилення співпраці навчальних закладів та військкоматів.

Представників цих організацій окупанти залучали й до політичних мітингів. Зокрема, на 9 травня і також в день підписання указу щодо “приєднання” захоплених областей до Росії.

Такі заходи можуть сприяти тому, що за кілька років наші діти зненавидять свою Батьківщину. Як, наприклад, 20-літній військовий, якого я зустріла на одному з блокпостів окупованого Донецька восени минулого року.

Він народився там. Коли почалась війна 2014-го, йому було 11 років, майже як Сашкові з Маріуполя. Зараз же він щиро переконаний, що воює за “родіну” і проти “нациков”. Він виріс на російській пропаганді.

“Діти, які захоплені у 2014-му, зараз стоять і стріляють в нашу сторону. І, якщо їх запитати, то вони переконані, що тут нацисти, імбецили, живодери”, — каже юристка Мирослава Харченко. — На них росіяни відточили навички “переформатування”, а зараз вони “опрацьовують” дітей за 3-4 місяці”.

Як повернути наших дітей?

За даними Офісу генпрокурора, росіяни вивезли до РФ та окупованого Криму щонайменше 19 тисяч українських дітей. Повернути, станом на початок травня, вдалось 364 дитини.

Українська влада наголошує, що такими діями Росія порушує Конвенцію ООН про права дитини та Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни.

Представники української влади регулярно звітують про порушення РФ і як результат — проблема стала предметом дослідження МКС.

“Але це не є механізмом повернення. Це лише оцінка діям Путіна та його поплічників”, — вважає правозахисниця Аксана Філіпішина.

Чи зможе Україна повернути всіх примусово вивезених дітей і як швидко — відкрите питання, оскільки сталого механізму не існує.

“Коли одна зі сторін не виконує якісь правила та нормативні документи міжнародного права, то механізм, навіть якщо б він був, просто не може реалізовуватися”, — каже радниця президента з питань дитини Дар'я Герасимчук.

За її словами, процес ускладнений і відсутністю дипломатичних стосунків України з РФ та доступу до російської території.

Четверта Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни забороняє державі-окупанту переміщувати на свою територію цивільне населення.

“Але навіть якщо вона нібито “в гуманітарних цілях” здійснила таке переміщення, то має негайно повідомити про це державу-покровительку і передати всю інформацію про осіб, яких було переміщено, — каже Філіпішина, — Втім, питання у відсутності держави-покровительки. По суті, йдеться про таку третю нейтральну країну, якій би довіряли дві воюючі сторони”.

Друга проблема, на думку правозахисниці, це відсутність відповідної незалежної інституції з питань дітей в Україні.

“В нас є радник з питань дітей, а не омбудсмен. Це посадова особа Офісу президента. Радник діє на підставі указу президента і положення про нього. А в таких ситуаціях мають комунікувати саме незалежні інституції”, — каже Філіпішина.

Водночас в Офісі президента наголошують на тому, що це не проблема, оскільки в структурі Офісу омбудсмена існує представник Уповноваженого з прав дітей, сім'ї, молоді та спорту, а також Департамент моніторингу дотримання прав дитини. Окрім цього — сформована відповідна координаційна рада з питань повернення дітей.

Щодо посередництва третіх країн — за інформацією ОП, процес триває.

Програму пошуку та повернення українських дітей з Росії наразі розробляє Польща спільно з Єврокомісією. Французький сенат закликав ЄС розшукати депортованих українських дітей і накласти санкції на причетних до злочину.

Українська поліція запустила додаток “Reunite Ukraine” для пошуку дітей, які зникли безвісти, а також возз'єднання членів сімей, які були вивезені до Росії, Білорусі чи тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

Також віцепрем'єр Ірина Верещук заявила, що наразі формується міжнародна коаліція для повернення українських дітей-сиріт.

Українці, які опікуються даною темою, сподіваються, що розроблені механізми значно пришвидшать процес повернення ”дітей війни” на Батьківщину.

***

Діти — майбутнє України. І саме тому Росія зазіхає на наших маленьких українців, намагаючись викоренити в них любов до Батьківщини та прищепити — до РФ.

Задля цього ворог маскує свої злочини під виглядом евакуації, порятунку, оздоровлення. Росіяни не шкодують ані сил, ані грошей, ані часу на перевиховання наших дітей. Але, як би вони не називали свої дії, це ніщо інше як злочин.

Тому так важливо кричати про всі ці порушення на весь світ і робити максимум для того, щоб якнайшвидше повернути українських дітей додому, а винних — притягнути до відповідальності.

Вікторія РОЩИНА