17 лютого 2023 року Путін підписав закон, який має привести діяльність освітніх організацій на окупованих українських територіях у відповідність до законодавства РФ, із запровадженням так званого перехідного періоду. Спираючись на досвід Криму та міста Севастополя, повний перехід на російські стандарти освіти планується до 2026 року.
Хоча, за приписами міжнародного права, так зване включення окупованих українських територій до складу Росії є юридично нікчемним, заяви влади РФ про використання “кримського сценарію” дають підстави говорити про де-факто поширення російських законів на окуповані українські території. Тож, крім питань із погляду міжнародного гуманітарного права (МГП), постають досить практичні: що робити батькам і дітям; які наслідки може мати відмова батьків навчати дитину за російськими стандартами, і чи можуть діти отримати дієвий захист від руйнівного впливу пропаганди РФ у школах?
Юридичне підґрунтя — факти притягнення батьків до відповідальності
РФ залишається стороною Пакту про соціальні, економічні та культурні права і Конвенції з прав дитини, які закріплюють право дитини на освіту. В тому числі це стосується доступу до освіти в практичному аспекті; її змісту, який має відповідати критеріям, встановленим ст. 13 Пакту про соціальні, економічні та культурні права і ст. 29 Конвенції з прав дитини; а також права батьків на контроль за якісним показником освіти, яку отримують їхні діти.
Згідно з приписами МГП, яке діє на тимчасово окупованих територіях, РФ не може перешкоджати українським дітям в отриманні української освіти і змушувати отримувати освіту за російськими стандартами. Ба більше, правила і закони окупації не дозволяють державі-окупантові знищувати місцеву систему освіти задля встановлення ідеологічного контролю над дітьми через освітні інституції. Однак сумний досвід Криму, який служить моделлю на територіях Запорізької і Херсонської областей, свідчить: Росія послідовно ігнорує власні зобов’язання і нехтує міжнародним правом.
Уже відомі випадки тиску на батьків представниками окупаційних адміністрацій. Центр національного спротиву в лютому 2023 року повідомляв, що на тимчасово окупованих територіях створено “комісії у справах неповнолітніх”, які з допомогою нелегітимних місцевих судів виписують батькам штрафи за навчання дітей в українських школах. Комісії влаштовують рейди, особливо за місцями проживання дітей, які пропускають багато занять у підконтрольних Росії школах, окремо приділяючи увагу ноутбукам, планшетам, через які діти можуть продовжувати вчитися онлайн в українських школах. Батьків залякують позбавленням батьківських прав.
У березні 2023 року стало відомо про притягнення до адмінвідповідальності батьків з п’яти родин у Запорізькій області. Окупаційна “комісія з опіки” інкримінує їм “неисполнение родителями обязанностей по обучению своих детей” за КпАП РФ.
А що про право дітей на освіту і можливості отримувати її поза школами каже російське законодавство?
Освіта в РФ: форми, альтернативні можливості
Федеральний закон №273-ФЗ “Об образовании в Российской Федерации” зобовʼязує батьків забезпечити здобуття дітьми загальної освіти. При цьому батьки мають право обирати форми навчання, організації, які здійснюють освітню діяльність, мови, факультативні та елективні навчальні предмети, курси, дисципліни (модулі). Закон дозволяє дитині вчитися поза школою: згідно зі ст. 17, це може бути сімейна освіта (з 1-го по 9-й класи, всю відповідальність за навчання — вибір програми, успішність, здоров'я дитини — несуть виключно батьки) або самоосвіта (у 10-му та 11-му класах, відповідальність за навчання в цьому випадку несе вже сам учень).
Батьки повинні заявити про початок освіти у формі сімейного навчання до місцевих органів, інакше до них може бути застосовано адміністративне покарання за неналежне виконання обов'язків. Але не мають пояснювати чи якимось чином обґрунтовувати причини вибору такої форми навчання. Єдиний обов'язковий елемент навчальної програми для таких школярів — скласти іспит у 9-му класі та підсумкову співбесіду з російської мови, а в 11-му — підсумковий твір та єдиний державний іспит, без яких не видадуть атестат про закінчення школи.
Сімейне навчання узаконене федеральним законодавством, яке де-юре дає батькам широкі можливості щодо вибору форми, втручання й контролю за якістю освіти, яку отримують їхні діти. Але на практиці освіта є основним інструментом ідеологічного впливу на дітей як на території Росії, так і на окупованих нею територіях. За фактом у школі можуть психологічно тиснути на батьків, змушуючи їх обрати хоча б заочну форму. За неї навчальний заклад набуває дотації від держави, і вона передбачає більший контроль з боку держави. Тому в умовах окупації реалізувати можливість сімейного навчання може бути проблематично.
Відвідування шкіл
Що робити, коли представники окупаційних адміністрацій нехтують і російським законодавством, яке прямо передбачає можливість отримувати освіту поза школою? Чи можна дитині не ходити до підконтрольної окупаційній владі школи без повідомлення окупаційних органів і отримувати українську освіту онлайн?
На жаль, ні. У ст. 43 Федерального закону про освіту прописано, що учень повинен сумлінно освоювати шкільну програму і відвідувати навчальні заняття, передбачені навчальним або індивідуальним планами, а відповідальність за прогули нестимуть законні представники дитини. Відвідування учнів контролюють безпосередньо школи (з допомогою журналів і відзначаючи причини пропусків) та органи управління освіти (які за відсутності позитивної динаміки організовують розгляд конкретних ситуацій).
Пропустити заняття можна лише з поважних причин — якщо ситуації та обставини об'єктивно перешкоджають відвідуванню: за станом здоров'я (потрібна медична довідка) і сімейними обставинами (за заявою батьків).
Якщо дитина довго не ходить до школи без поважної причини, її ставлять на шкільний контроль, після чого вчитель чи класний керівник повідомляє про прогули соціального педагога, а той перевіряє умови життя дитини. На дитину заводять карту “Облік неповнолітнього, який не відвідує навчальні заняття через неповажну причину”, куди заносять відомості про неї та ситуацію в сім'ї і вдома, а також інформацію про профілактичну роботу. У зверненні до “комісії з опіки” школа опише ситуацію, покаже характеристику учня, його оцінки та виписку про пропуски. Далі представники “комісії з опіки” у триденний термін відвідають родину та перевірять, чи не порушено права дитини. Органи опіки та піклування і комісія у справах неповнолітніх своєю чергою можуть притягнути батьків до адміністративної відповідальності і навіть оштрафувати за ст. 5.35 КпАП.
Чи можуть вилучити дитину з сім’ї?
Українські медіа повідомляли, що місцева влада погрожує відібранням дитини за умови невідвідування закладів освіти. За російським законодавством (ст. 77 СК РФ), вилучення відбувається за умови безпосередньої загрози життю дитини або її здоров'ю на підставі відповідного акта органу виконавчої влади суб'єкта РФ чи органу місцевого самоврядування. Це складний бюрократичний механізм, де уповноважені органи мають зібрати документи та докази для майбутнього суду. Тому найчастіше “комісія з опіки” викликає поліцію і просить скласти акт про бездоглядність дитини. Слід зазначити, що в російському законодавстві поняття “бездоглядність” тлумачиться досить широко — як відсутність контролю відповідальних осіб за поведінкою неповнолітнього внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків щодо його виховання, навчання та (або) змісту. Так дитина може потрапити до центрів тимчасового тримання — за рішенням спеціальної міжвідомчої групи, до якої входять представники школи, МВС та органів опіки, які можуть тимчасово вилучити дитину з сімʼї, якщо вона перебуває у важкій життєвій ситуації чи соціально небезпечному становищі.
Телеграм-канал “Альянс учителів” повідомляє: російських школярів, які пропускають позакласні уроки “Розмови про важливе”, погрожують визнати бездоглядними. У разі пропуску “уроків пропаганди” школа погрожує винести це питання на комісію у справах неповнолітніх, а батьків — за “систематичні прогули дитини” притягнути до адміністративної відповідальності і саму дитину визнати бездоглядною. Повідомлялося, що в РФ за відмову відвідувати “Розмови про важливе” батьків навіть викликають на допити до ФСБ, а на “нових” територіях загрожують або відправити “на підвал” або депортувати чи відібрати дитину. Тобто широке формулювання закону використовується задля тиску на батьків.
Відповідальність
Батькам, які хочуть вибрати сімейне навчання поза школою, погрожують відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо забезпечення здобуття дітьми освіти. Це передбачено Сімейним кодексом РФ (ст. 69, 73, 77), Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 5.35.) та Кримінальним кодексом (ст. 156).
Згідно з СК РФ, батьки (чи один із них) можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання обов'язків. Ст. 73 СК РФ передбачає обмеження батьківських прав, якщо поведінка батьків або одного з них є небезпечною для дитини. Якщо вона не змінюється пів року, органи опіки зобов'язані подати позов про повне позбавлення батьківських прав.
Адміністративна відповідальність передбачена ст.5. 35 КпАП РФ за невиконання або неналежне виконання батьками чи іншими законними представниками неповнолітніх обов'язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх і тягне за собою попередження або накладення адміністративного штрафу у розмірі від 100 до 500 рублів. Кримінальна відповідальність передбачена ст.156 КК РФ за невиконання або неналежне виконання обов'язків з виховання неповнолітнього і має бути пов'язана з жорстоким поводженням з неповнолітнім.
Висновки
Діти, які наразі проживають на тимчасово окупованих територіях, фактично опинилися в пастці російської пропаганди, яка активно використовує шкільну освіти для стирання української ідентичності з одночасним нав’язуванням громадянської ідентичності “справжнього патріота РФ”. Прийняття закону про інтеграцію освіти ще щільніше закриває цю пастку і утруднює отримання дітьми української освіти хоча б в онлайн-форматі. Проаналізувавши російське законодавство, слід констатувати, що навіть за наявності альтернативних форм навчання, які могли б потенційно послабити негативний вплив “кращих практик” російської освіти, застосування цих норм і на території РФ викликає труднощі: свавільне тлумачення досить широких норм дозволяє погрожувати батькам. Тож і від представників окупаційних адміністрацій не слід очікувати сумлінного дотримання хоча б російського законодавства. Єдиною надією для українських дітей на всіх тимчасово окупованих територіях залишається повна деокупація — в тому числі й освіти.
