Кейс, про який піде мова, важливий, бо доводить, що формальна заміна власників не стала перешкодою для встановлення судом бенефіціарів компанії. Судовий розгляд позову Міністерства юстиції став прикладом того, як насправді, не за формальними ознаками, а чітко по суті справи, має аналізуватися ситуація.
Місяць тому ми опублікували матеріал, як в одного з ключових олігархів Росії Олега Дерипаски конфіскували активи в Україні. Цього разу команда StateWatch у рамках проекту Trap Aggressor…розповідає про ще одну “велику рибу”, яку впіймали українські можновладці, а саме — про Аркадія Ротенберга. Для повноти розуміння, саме Ротенберг є одним із двох найближчих друзів Путіна. В Україні він володіє лише одним, але вкрай знаковим активом. Це торгово-розважальний комплекс Ocean Plaza, що півтора десятиліття тому був зведений у Києві. Тоді партнером за цим бізнесом виступив український бізнесмен Василь Хмельницький.
Ротенберг дружить з Путіним ще з дитинства, адже вони ходили в одну спортивну секцію у тоді ще Ленінграді. І кілька десятків років поспіль вони підтримують один одного, здобуваючи владу і десятки мільярдів доларів на корупційних схемах у Росії. Це справді особа, яку справедливо можна назвати не великим бізнесменом, а саме олігархом, особою, яка впливає на політику країни-агресорки.
Тепер перейдемо до самої суті справи — конфіскації одного з найдорожчих ТРЦ в Україні. Проєкт центру здійснювався спільно Ротенбергами і Хмельницьким, а саму концепцію було “викуплено” російським олігархом ще під час презентації, задовго до реалізації в Голосіївському районі столиці.
3 березня Мін’юст подав позов до Вищого антикорупційного суду з вимогою відібрати 2/3 корпоративних прав на Ocean Plaza через застосування до росіян стягнення, передбаченого ухваленими 2022 року змінами до Закону “Про санкції”. Відповідачів було четверо: Аркадій Ротенберг, Ігор Ротенберг (син Аркадія), а також їхні “фронтери” — бізнесмени Олександр Пономаренко та Олександр Скоробагатько. Стягнення мали бути накладені на 100% ТОВ “Авангард-Віларті” та 66,65% ТОВ “Інвестиційний союз “Либідь”. Представник третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог, не заперечував проти задоволення позовних вимог. При цьому нагадаємо, що 10 травня 2022 року було накладено арешт на 100% корпоративних прав “Авангард-Віларті” та грошові кошти на банківському рахунку із забороною здійснювати будь-які видаткові операції, крім сплати податків і виплати заробітної плати. Вже 10 вересня того ж року суд скасував арешт з 33,35% корпоративних прав зазначеного підприємства, заливши під арештом 66,65%. За аналогією відбулося і з ТОВ “ІС “Либідь”.
Під час судового розгляду стало відомо, що засновниками “Либіді” були резиденти України — ТОВ “Авангард-Віларті” (66,65%) і ТОВ “Ланіта Інвест” (35,35%). Своєю чергою, засновниками “Авангарду” були кіпрські Ocean Plaza Project (99,99%) і Ethoder Investments Limited (00,01%). При цьому, як заявив один з учасників процесу, обставини набуття права власності на корпоративні права та особливості володіння ними їм невідомі. Забігаючи наперед, хочемо відзначити виконану Мін’юстом роботу за участі інших учасників процедури конфіскації російського активу найближчого друга Путіна. Колись, начебто у минулому житті, я працював корпоративним юристом, тому відповідально заявляю : це найкращий “судовий текст” у сфері корпоративного права, з яким ознайомлювався за все своє життя.
Судді виклали своє рішення на основі належних доказів пов’язаності Ротенбергів з активом, хоч би як останні бажали приховати свої “сліди” за цілою серією корпоративного “пінг-понгу”, перекидаючи права між Україною, РФ, Республікою Кіпр, островом Джерсі тощо. Певні фрази служителів Феміди заслуговують на окрему увагу, зокрема такі: “Санкція у вигляді стягнення активів у дохід держави носить не карний характер, а політико-економічний, адже запроваджена лише внаслідок збройного нападу російської федерації, з огляду на пряму загрозу існуванню державності (суб’єктності) України та застосовується винятково щодо тих осіб, чиє волевиявлення може вплинути та/або впливає на ухвалення політичного рішення щодо припинення збройної агресії”. Крім цього, серію перекидань корпоративних прав варто вважати першими кроками для обходу міжнародних і українських санкцій, здійсненими з метою зберегти речові права відповідачів на активи в Україні шляхом штучного створення додаткових обтяжень таких прав за участі групи підконтрольних їм компаній.
Якщо візуально зобразити одну з попередніх корпоративних пов’язаностей зазначених осіб, то це мало такий вигляд (див. рис. 1).
Іншими словами, в судовому порядку доведено пряму пов’язаність Ротенберга з Пономаренком і Скоробагатьком. Це, як стало відомо з процесу, бізнес-партнери. А два останні часто фронтують ключового путінського дружка.
Зокрема, структурну зв’язаність можна побачити і в конфігурації, наведеній на рис. 2.
Додатково маємо зазначити ще й те, що структуру Василя Хмельницького шляхом нехитрих кроків було виокремлено з “ІС “Либідь” і заведено через United Partners Development. Пояснюємо: в корпоративній структурі компанії-власниці ТРЦ Ocean Plaza просто виділили 1/3 прав для українського бізнесмена, щоб його випадково не зачепили санкції. Корпоративна схема мала наведений на рис. 3 вигляд.
Проте остання “редакція” корпоративного зв'язку виглядає так (Рис.4).
Також у рамках судового процесу фігурували прізвища іноземців, зокрема це громадяни Швейцарії Сюзанна та Андреа Рішааль Валлабхи. Але за фактом це професійні “повірені” в інтересах Ротенбергів. Як наслідок, нескладно зробити висновок, що не швейцарці, а саме Ротенберги є бенефіціарами окремих офшорних компаній, які кінцево володіли правами на столичний ТРЦ.
Порадувала і згадка про те, що Ротенберг-старший контролював російську компанію “Стройгазмонтаж”, яка не тільки сиділа на підрядах у “Газпромі”, а й збудувала так званий Кримський міст. А Ротенберг-молодший фігурував як власник патронних заводів у РФ. Послідовність і цинічність зазначених осіб свідчила лише про одне — вони повноцінно і протягом тривалого часу підтримували підготовку до агресії проти України, а також зводили інженерні споруди, щоб зв’язати територію суверенної України (АР Крим) із територією Росії. Як зазначили в суді, на відповідних осіб поступово накладалися українські та міжнародні санкції ще до повномасштабного вторгнення, але всі ці заходи економічного характеру проти Ротенбергів не призвели до зміни поведінки відповідачів, які продовжували підтримувати збройну агресію, що розпочалася далекого 2014 року.
Читайте також: NYT: Саме Росія має заплатити за відновлення України — ця ідея здобуває дедалі більшу підтримку
Що цікаво, у пункті 89 судового рішення ВАКС щодо Ротенбергів вказано, що будь-яка активізація зміни власників корпоративних прав була пов’язана виключно із запровадженням нових міжнародних та/або українських санкцій, що дає можливість служителям Феміди “викристалізувати мету такої кропіткої “праці” багатьох дотичних людей”. Безумовно, ця мета стала очевидною для колегії суддів — “уникнення негативних наслідків санкцій, застосованих до відповідачів, і врятування їхніх активів”.
Підсумовуючи саме рішення ВАКС, колегія суддів зробила фундаментальний висновок: фактичними бенефіціарами 66,65% у статутному капіталі ТОВ “ІС “Либідь” і 100% ТОВ “Авангард-Віларті” були та залишаються Аркадій Ротенберг, його син Ігор Ротенберг, їхні спільники — Пономаренко і Скоробагатько. А сама зміна формального складу учасників (акціонерів) на всіх щаблях корпоративної структури пов’язаних із ними компаній із залученням підконтрольних їм осіб була вимушеним, суто формальним кроком. Як вказали в суді, ці кроки були очевидними, хоча й вельми завуальованими способами ухилитися від негативних наслідків санкцій і зберегти свої активи в Україні.
Можемо привітати Українську державу з черговим успіхом у рамках конфіскації активів путінського оточення за збройну агресію проти нашої країни. Тепер, що зрозуміло, варто очікувати апеляційного оскарження. Але чомусь здається, що воно приречене на провал.
І насамкінець. Цей кейс проти Ротенберга демонструє нам, що, навіть переписавши свої активи в Україні на “кіпрського кота”, жоден російський олігарх не буде спроможним вберегти майно від стягнення в інтересах нашої держави. Було б бажання.