“Керувати університетом — не та штука, яку може робити лише 70-річний чоловік”. Інтерв’ю з Ксенією Семеновою про те, що чекає на НАУ

Наприклад, у нас колись був проректор з виховної роботи, потім він став називатися проректором з гуманітарної політики, але це все одно був проректор з виховної роботи. Тобто функціонал цієї людини був організовувати свята, водити колядників. Це було дуже дивно.

На її місце у нас заходить HR-директор. Вона буде займатися набором та системою оцінки персоналу.

Не буде такого, що приходить нова команда і звільняє всіх, хто був лояльний до попередньої і набирає своїх, незалежно від їхніх компетенцій.

Ми хочемо розуміти, хто в університеті нормально працює, кому треба підтягнути свій рівень (наприклад, англійську вивчити), а хто ніколи не зможе досягти того рівня, який потрібен у Київському авіаційному інституті (нова назва НАУ, яка закріпиться за університетом після реорганізації — ред.).

У нас буде система оплати праці. Зараз університет — бюджетна установа, тому в нас є тарифна сітка. Ми хочемо, щоб у постанові Кабміну про експеримент було зафіксовано, що новий Київський авіаційний інститут — державне неприбуткове підприємство.

Так ми зможемо адаптувати будь-яку систему оплати праці. У нас буде грейдингова система оплати праці як це є в приватних компаніях.

Довідка: грейдингова система оплати праці полягає в тому, що всі посади оцінюються за низкою факторів, як-от рівень відповідальності, умови роботи тощо. На основі цих та інших факторів визначається рівень заробітної плати.

Також HR-директор відповідатиме за створення кар'єрного офісу для студентів, адже зараз системної роботи по цьому немає. Якщо на кафедрі є хороші контакти, компанія звертається на кафедру або до конкретного викладача. Він рекомендує студентів, а далі ми це не трекаємо ніяк. Колись була вимога, що з деканату продзвонювали випускників і питали, де вони зараз працюють. Так ми звітували, скільки випускників працює за спеціальністю. Але це не об'єктивно. Нам хочеться тримати зв'язок.

Цифровізація. У НАУ досі паперовий документообіг. Буде система електронного документообігу, яка, зокрема, стосуватиметься і сервісів.

Людина не повинна залежати від настрою працівниці відділу кадрів, тому всюди, де держава від нас не вимагає, щоб ми щось робили у паперовому варіанті, ми робитимемо у цифрі.

Крім того, у травні відкриємо дві лабораторії. Обидві з електроніки, але трохи різного профілю. Вони повністю зроблені за партнерські кошти двох різних компаній, які займаються електронікою у сфері безпеки.

— Які найбільші проблеми зараз існують в НАУ?

— Проведу аналогію з містом. Коли завалився тунель в метро, це ж не сталося випадково. Це тому, що за цим метро ніхто не слідкував, не перевіряли, у якому воно стані. Не робили поточних ремонтів. Те саме стосується університету.

Останні 10-15 років складається враження, що ніхто не планував розвиток університету. Було лише бажання швиденько щось зробити, в основному для особистого збагачення. Історія з Луцьким не нова. Є розслідування, що він персонально заробив з цього університету.

У НАУ зараз купа “мертвих душ”. Це люди, які насправді не ходять на роботу, а лише отримують зарплату. У них були шалені надбавки та премії, але при цьому надбавок викладачам немає. Я навчалася англійською мовою. У викладачів, які викладали іноземною, була подвійна зарплата, що мало сенс, але це скасували.

Господарська частина. Останній опалювальний сезон був дуже складним: ми тільки починали щось вмикати, відразу рвало всі труби. Ми ледве вигребли. В останній місяць опалювального сезону всіх відпустили в онлайн, тому що навчатися очно було неможливо. Тому проведемо нормальний аналіз господарської частини, визначимо, що потребує негайних ремонтів. Підготовка до опалювального сезону зараз.

Наступне — аналіз укриттів. Ми потенційно можемо виводити більше студентів в офлайн, але є невідремонтовані підземні приміщення, які зараз не використовуються як укриття.

У НАУ — багато готівкових заробітків, які не йдуть в бюджет.

Наприклад, парковки. У нас три паркувальних майданчики на території університету, але незрозуміло, яким чином відбувається оплата за стоянку. У нас величезна СТО на Семеренка, 1. Там надаються платні послуги. Проте, судячи із цифр, які я бачу у звіті бухгалтерії, це не той заробіток, який об'єктивно є. Половина в кишеню, половина в бюджет.

Наукова частина. У нас є викладачі, які можуть надавати експертизу, наукове обладнання, лабораторії, але немає системи, як з цим працювати.

Ми почали робити це з Brave1. Вони надають багато компаній, стартапів з оборонного сектору, які консультуються з НАУ. Але у нас немає зрозумілого тарифу — скільки коштує година консультації певного спеціаліста. Ми це не продаємо зараз, але ж компанії готові платити за експертизу.

Довідка: Brave1 — кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Мінцифри, Міноборони, Генеральним штабом ЗСУ, РНБО, Міністерством стратегічних галузей промисловості та Міністерством економіки України.

— У травні наглядова рада оголосить конкурс на посаду постійного ректора НАУ, який триватиме понад 3 місяці. У наказі МОН про ваше призначення йдеться, що вам надано повноваження до 9 жовтня 2024-го. Як це зрозуміти?

— У травні нового керівника призначати не будуть, лише оголосять конкурс, який може бути проведений лише після того, як вийде постанова Кабміну.

Суть постанови уряду про експеримент в тому, що наглядові ради отримують більше повноважень і зможуть призначати керівника навчального закладу за конкурсом. Вони ж ці конкурси і оголошують.

Я сподіваюся, що вона вийде швидко, але дуже хочу, щоб у нас було достатньо часу для того, щоб привести університет в порядок. Щоб людям не було соромно приходити на цей конкурс.

Не хочу, щоб на цей конкурс приходили “дерибанщики”, які просто захочуть приватизувати той інвестдоговір на будівництво 15 багатоповерхівок (йдеться про договір, який залишив після себе Луцький — ред.).

Нам треба завершити процедуру реорганізації — ліквідації НАУ і створення КАІ, який можна буде хантити на цей конкурс.

Зараз я виконувачка обов'язків. І якщо не будуть змінені вимоги, ми не знайдемо класного ректора.

— Багато хто підтримав ваше призначення, однак є ті, хто поставився скептично. Зокрема, через відсутність наукового ступеня. Як ви це прокоментуєте?

— Я вважаю, що вимога про наявність ступеня — це вимога до науковця. Ректор — це не науковець, а керівник, тому краще запитати в нього про досвід управління і контакти.

Людина, яка захистила кандидатську… Ну що це про неї говорить? Добре, ти зробив своє наукове дослідження. До чого тут керівництво університетом?

Чи повинен мати ректор в принципі науково-педагогічний стаж? Напевно. Чи треба, щоб цей стаж був 10 років? Що такого людина має зрозуміти за 10 років роботи в університеті?

Ці дві вимоги були колись ухвалені для того, щоб ректором могла стати лише людина з внутрішнього (наукового) середовища, що зараз дуже шкідливо. Будь-хто, хто з цього середовища стане ректором, не зможе зробити нормальний університет.

— Ви закінчили аспірантуру, але не захищали кандидатську. Не плануєте?

— У мене немає часу. Я закінчила аспірантуру у 2016 році, пішла на роботу, де платили гроші. У мене не було часу захищатися, тому що треба сформувати цей текст, видатися. Є певна процедура. У мене тоді не було в цьому потреби.

Науковий ступінь став чимось статусним. Якщо ти хочеш бути поважною людиною, то маєш захиститися. Я так не вважаю. Науковою роботою мають займатися науковці. Наука — це фултайм робота. Звання — це підтвердження кваліфікації у науковій роботі. Якщо ти наукою не плануєш в житті займатися, то який сенс захищатися? Я не планую.

Бути ректором і писати дисертацію неможливо. У мене немає на це часу.

— НАУ — дуже велика установа, з тисячами студентів і викладачів. Наскільки можна судити із загальнодоступних даних, схожого досвіду у вас раніше не було. Як би ви самі оцінили свої менеджерські якості і навички?

— Я буду оцінювати свої менеджерські якості через пів року. За пів року на посаді проректора з інноваційної роботи не було нічого такого, що б здавалося мені rocket science. Все зрозуміло. Крім того, є команда, є колектив, які працюють.

Це також до реформи, що ми збираємося робити: для топуправлінців і середнього рівня в університеті у нас буде програма підвищення кваліфікацій. Зараз думаємо, з ким її робити: Українським католицьким університетом, Київською школою економіки чи з Києво-Могилянською бізнес-школою.

Нам треба буде перенавчити відділ кадрів, бухгалтерію, тому що буде цифрова система, з якою ми не працювали. Це теж складно. Але, словом, все нормально.

Керувати університетом — це не та штука, яку може робити тільки 70+-річний чоловік.

— В одному з ефірів ви сказали, що НАУ не потрібне економ житло. Що ви мали на увазі і що буде з приватизованими службовими квартирами у ЖК на території, які мали би належати університету?

— У 2003 році була укладена інвестиційна угода. По ній вже побудовані три житлових будинки. Потім заключали нові інвестиційні угоди, зокрема про дозвіл на будівництво 15-ти житлових будинків. Умовно, можна вже заїжджати і рити котловани.

Земля — це вичерпний ресурс. Тут не заповідник, я не вважаю, що на НАУ ніколи не можна нічого нового побудувати. Але якщо тут будується житловий будинок, продаються квартири — це одноразова акція. Забудовник з барського плеча віддасть нам три квартири, хтось далі їх собі приватизує і все — це більше не ресурс університету і не потенціал для розвитку.

Ми будемо переглядати генеральний план території університету, що тут можна побудувати за інвестиційними угодами, чи університет буде замовником. Тут не буде житлової забудови, тут буде комерційна забудова. Маються на увазі бізнес-центри, лабораторії, офіси компаній, навчальні корпуси. Тобто все, що пов'язане з інноваційною інфраструктурою, індустріальним парком.

Я вважаю, що на території університету можна хостити компанії, які пов'язані з профілем цього університету. І це дуже круто — так роблять в Америці і в Європі.

Мені подобається приклад університету Тарту в Естонії. Вони побудували новий великий кампус, розділений на дві частини.

В одній половині — офіси інноваційних компаній, у другій — навчальні аудиторії, є спільна їдальня посередині. Люди перетинаються так чи інакше. Простір також формує суть.

Дозвіл на будівництво, який зараз в Держінспекції архітектури та містобудування, це проєкт житлового кварталу. Його мету видно одразу — комфортне житло. Щоб людям, які живуть там, було класно гуляти по території університету.

Чи це мета університету? Ні. Нам і державі не цікаво, щоб на території НАУ було комфортне житло. Це не має ніякого сенсу для розвитку науки.

— Популярна претензія. У Києві мало хто живе у житлі, до якого ні у кого немає питань, тому що у місті немає нормальної містобудівної політики.

Більшість забудов з’явилися, тому що хтось із кимось домовився, хтось був ближче до мера, академії наук тощо. Я не займалася цими питаннями, не вникала у них, коли мені було 20 років.

Буквально за кілька років після того, як з чоловіком випустилися з університету, ми просто працювали на роботі, заробляли гроші, купили квартиру із того, що було найбільш дешевим на районі. От і вся історія. Багато хто має не службові квартири у тому будинку.

Це теж дуже важливо, тому що у мене, як, зокрема, у депутата Київради, ніколи не було претензій до людей, які купують квартири у цих забудовах, навіть у банку “Аркада”.

Натомість у мене завжди є питання до забудовників. Особливо до тих, хто робить ці будівництва не в інтересах громади і держави.

Якби мене це (претензії) дуже хвилювало і якби це впливало на мою роботу, мабуть, я би продала цю квартиру і купила десь через дорогу, але я не бачу потреби виправдовуватися.

Так, ми купили там квартиру. А за університетські службові квартири, які незаконно приватизували, ми будемо судитись.

— Уже подавали позов?

— Готуємо. Це тривалий процес, яким раніше чомусь ніхто не займався. Той же опозиційний Ісаєнко (Володимир Ісаєнко, ректор НАУ у 2018-2020 роках — ред.).

У нас було 53 службових квартири у цих будинках. 30 із них, на мою думку, приватизували незаконним шляхом.

— Однією із багатьох передумов до реорганізації НАУ — принаймні станом на жовтень 2023-го — було те, що від початку повномасштабної війни там не зробили жодного дрона. Яка зараз ситуація? Що роблять у НАУ, аби він “став центром розвитку авіапілотування та розробки БПЛА”, чого від нього очікують?

— Серійного виробництва озброєння на території НАУ немає і ніколи не буде. Це не військовий об'єкт. Ми вчимо людей.

Чи з'являються у нас R&D (research and development) лабораторії, де люди фахово вчитимуться це робити, проводитимуть дослідження, пов'язані з оборонним сектором? Так. І ми дуже багато співпрацюємо з державою у цьому напрямку.

Ми співпрацюємо з Brave1, кластером для розвитку військових технологій на фронті, з Міністерством стратегічної промисловості, з основними компаніями, які цим займаються не лише у військовому секторі, а і в цивільному також.

Цивільна авіація теж колись повернеться, нам її важливо не втрачати, тому що потім з нуля перезапустити все буде дуже складно.

Депутатка Київради Ксенія Семенова та посол України у США Оксана Маркарова

Фото: КСЕНІЯ СЕМЕНОВА/FACEBOOK

 

— Реорганізація. Розкажіть “на пальцях”, чого очікувати студентам і викладачам, крім уже зазначеного раніше, створеної наглядової ради та зміни керівництва?

Що означає реорганізація? Від нас відділяється льотна академія у Кропивницькому. Юридично, бюрократично це виглядає як величезна ревізія всього господарства НАУ. Перевірка кожного стільчика, стола і так далі, бо це все передаватиметься на баланс КАІ. Переведення викладачів та студентів. На цьому етапі до вересня для них особливо нічого не змінюється.

Зміниться в адміністративному корпусі. Тут ми будемо різати, змінювати, скорочувати структуру управління. Науково-педагогічних працівників поки що не чіпаємо.

Далі важливо переглянути контент наявних навчальних програм, особливо технічних. Зрозуміти, що робити з гуманітарними факультетами — юридичним, економічним. Вони, на жаль, слабкі.

Якщо подивитися на науковців, які там є, на жаль, частина викладачів просто переписують українською російські дисертації і статті. Іноді замінюють (вибачте, але так і є) рублі на гривні і видають це за свою роботу.

Однак для того, щоб об'єктивно підійти до питання якості освіти, нам треба завершити господарські питання реорганізації і створити систему, як оцінювати людей, щоб у них не було відчуття, що ми до них упереджені.

— Чи зміниться вартість навчання?

— Вартість навчання змінилась би і без реорганізації, з кожним роком вона буде зростати. Не тільки в НАУ, в інших університетах також.

МОН ще не повернуло ту реформу, яку колись почав Стадний (Єгор Стадний — віцепрезидент з бакалаврських програм Київської школи економіки, ексзаступник міністра освіти та науки у 2019-2020 роках — ред.) — про індикативну собівартість навчання. Зараз держава платить щонайменше вдвічі дорожче за навчання одного студента, ніж студент-контрактник платить за себе.

Це штучний демпінг цін і це неправильно. Реформа про гранти, яку зараз впроваджує МОН — що держава платитиме за навчання різну пропорцію залежно від того, наскільки добре ти здаси НМТ— справедлива система і вона нас підводить до того, що ціни на навчання будуть зростати.

— Ви збираєтеся залишатися у Київраді?

— Я не складаю мандат. На засідання я особисто ходжу, звичайно. У мене є приймальня зі своїм колективом, юристкою, помічниками. Зараз шукаємо ще третю людину для напрямку ветеранів. Хочемо, щоб частина роботи приймальні виглядала як опікунська служба для ветеранів, родин загиблих, військовослужбовців, людей з інвалідністю внаслідок війни.

Плюс — є благодійний фонд “Солом'янські котики”, там мільйон волонтерів, стажерів. І це працює в екосистемі — якщо ми робимо якусь подію, наприклад, від депутатської приймальні, то можемо закликати волонтерів, які з нами співпрацюють в інших проєктах, долучитися до цього. За два роки є налагоджена робота.

— Тобто для вас не проблема поєднувати Київраду, “Солом'янських котиків”, навчання у КШЕ та управління університетом?

— У “Солом'янських котиках” я не займаюсь операційною діяльністю. Там є виконавчий директор, він все чудово робить.

Навчання — це вечірня форма і всі, хто там вчаться, десь працюють.

— Яким ви бачите НАУ через пів року, коли, по ідеї, мали б закінчитись ваші повноваження як виконувачки обов’язків ректора? Через п'ять років?

— Через пів року у нас вже буде КАІ і зрозуміла система управління. КАІ буде державним неприбутковим підприємством.

КАІ буде заробляти гроші на тих господарських питаннях, які зараз тут перебувають у сірій зоні і не потрапляють в бюджет університету. КАІ буде брати участь в міжнародних проєктах.

Ми почнемо переговори щодо подвійних дипломів з іноземними університетами. У нас буде грантовий офіс. Я сподіваюся, що через пів року у нас будуть співзасновники наукового парку, і потім, власне, з’явиться науковий парк. Це дуже важлива інституція для університету.

КАІ матиме цифрову систему документообігу — це ми за пів року можемо зробити. Найголовніше — на рівнях наглядової ради, уряду, колективу університету у нас буде затверджена зрозуміла стратегія, куди ми рухаємося, в тому числі з генеральним планом цієї території.

Ксенія Семенова стала першою жінкою, яка очолила НАУ

Фото: КСЕНІЯ СЕМЕНОВА/FACEBOOK

 

— Не до одного вашого попередника були питання. Чиїх управлінських помилок вам би нізащо не хотілося повторити і яких саме?

— Я не повторю помилки Луцького, тому що він — злочинець, а я не краду гроші.

Бабак (Віталій Бабак, ректор НАУ у 1998-2008 роках — ред.) був хорошим ректором, він думав великими категоріями, будував корпуси, зробив музей авіації, запускав цілі факультети. Мені це скидається на хороший приклад, на що можна орієнтуватися.

В Ісаєнка (Володимир Ісаєнко, ректор НАУ у 2018 — 2020 роках — ред.) була помилка у масштабі мислення. Він не найгірший ректор університету, але хотів усім догодити, боявся бути різким.

Умовно, у ДП “Антонов” він просив не зробити величезну лабораторію чи якийсь науково-дослідний кластер, а дати трохи грошей, щоб відремонтувати меморіальну кімнату Антонова. Це велика помилка.

У нас мета — до 100-річчя (до 2033 року — ред.) бути в топ-10 технічних університетів Східної Європи.

Мені здається, що НАУ — один з найбільших і потенційно найкращих технічних вишів, у нього мають бути відповідні амбіції.

Якщо ми робимо, наприклад, спорткомплекс, то він має бути єдиний такий в Україні, що зможе приймати молодіжні команди, змагання, який зможе лише цією ідеєю перезапустити систему університетського спорту, якої в Україні немає. В Америці це ціла культура. У нас ця культура була втрачена. Повернути її можна, але для цього навіть немає інфраструктури.

— Ви — перша жінка, яка очолила НАУ. До того ж у 34 роки. Чи відчуваєте ви на собі тиск стереотипів?

— Так, я б хотіла сказати, що це… мерзотно — кожного разу, коли жінка обіймає якусь посаду, кидатися на неї з претензією, що вона жінка. Я не бачила таких заголовків про чоловіків. Це неправильно, цього в суспільстві не повинно бути.

Коли мені розповідають, що фемінізм це якась забаганка — Заходу, що це не треба, тим більше в мілітаризованому суспільстві, то подивіться на реакцію — у нас що не жінка десь з'являється, то відразу починаються маніпуляції на тему, як вона цього досягла. Мені ще подобається історія про те, що я з Кривого Рогу, як і президент — це взагалі фантастика.

— А в університетському середовищі?

— Мене знають в університеті і я більшість працівників знаю. Багато хто у мене викладав, багато з ким я працювала.

У субординації немає цієї проблеми. Немає такого, щоб хтось не виконував поставлені завдання через те, що мені 34 роки чи через те, що я жінка. Якщо хтось не виконує свої завдання, то будуть відповідні управлінські рішення.

Те, що я не м'яка людина і керівник, відомо ще з Київради. Я доволі категорична і радикальна в плані досягнення цілей всієї команди. Якщо людина працює — допомагаю їй рости. Якщо саботує роботу — вона просто не працює зі мною в команді.

— Останнє запитання. Як би ви охарактеризували свою місію в НАУ?

— Зробити хороший університет.

Діана КРЕЧЕТОВА