Як падав банк “Хрещатик” (розслідування)

Українські банки банкрутують один за одним. Що могло призвести до падіння колись могутніх фінансових установ? Часто виявляється, що до цього докладають руку і самі власники банків, а зрештою страждають прості українці. Розслідування подій, що передували банкрутству банку “Хрещатик”, провела програма “Схеми”, спільний проект Радіо Свобода та каналу “UA:Перший”.

Банкрутство “Хрещатика” — одного з двадцяти найбільших українських банків — цієї весни стало несподіванкою для багатьох.

Робота банку значною мірою була спрямована на обслуговування киян. Зокрема, в “Хрещатику” мала рахунки низка столичних комунальних підприємств, через нього проходили платежі за комунальні послуги. А ще саме тут пенсіонери та малозабезпечені кияни могли отримувати грошові виплати. Коли в квітні 2016 року банк раптово збанкрутував, це стало шоком і для соціально незахищених громадян.

Водночас, за даними Київської міської державної адміністрації, кошти були заблоковані і на рахунках низки комунальних установ. “Відповідно до оперативної інформації щодо залишків коштів комунальних підприємств на рахунках в ПАТ КБ “Хрещатик”, зібраної департаментом комунальної власності міста Києва, на момент визнання банку неплатоспроможним, станом на 05.04.2016 сума залишку становила 85 293 324,2 гривні”, — йдеться в листі КМДА.

Комунальний статус банку обумовлений тим, що чвертю його акцій володіла Київська міська рада. Ще 24 відсотки належали екс-співвласнику “Запоріжсталі” Миколі Солдатенку. Найбільшу ж частину акцій — 37 відсотків — сконцентрував бізнесмен Андрій Іванов.

 

Разом із колишнім депутатом від Партії регіонів Василем Хмельницьким він володіє низкою фірм під умовною назвою “Київська інвестиційна група”. Серед іншого, до їхньої сфери впливу входить будівельна компанія UDP, яка зводить комплекси бізнес-класу.

У Національному банку кажуть: становище “Хрещатика” вже давно було далеким від ідеального, і не в останню чергу нібито через дії власників.

“В банку “Хрещатик” тривалий час кредитувалися бізнеси пов’язаних осіб. Ці кредити були недостатньо забезпечені. Крім кредитів, недостатньо забезпечених в балансі банку, були наявні цінні папери, які не мали ринку обігового, і їх купування підтримувалося штучно”, — каже виконувачка обов’язків заступника голови Національного банку України Катерина Рожкова.

Схема діяла таким чином. Кияни і не тільки несли свої гроші у банк, зберігали тут свої пенсії й заощадження. А окремі співвласники могли забирати гроші у вигляді кредитів — на свої ж фірми. Наразі величезні суми так і не повернуті.

Так, приблизно дві третини від усіх виданих банком кредитів надавались компаніям, імовірно, пов’язаним із його власниками. Наприклад, станом на 1 квітня 2016-го з 4,3 мільярда гривень виданих кредитів 2,7 мільярда нібито були надані компаніям “Київської інвестиційної групи”, зазначають у Фонді гарантування вкладів.

“На сьогоднішній момент компанії Іванова, які брали кредити в банку “Хрещатик”, які кредитувалися, винні банку “Хрещатик”, тобто киянам, близько двох мільярдів гривень”, — звертає увагу директор департаменту розслідування протиправних діянь Фонду гарантування вкладів Катерина Мисник.

Тепер, ліквідуючи банк та розраховуючись з усіма боргами, Фонд гарантування вкладів має розпродавати заставне майно, цінні папери, які у банку залишились на момент банкрутства. Але і тут проблема.

Схоже, істотна частина цінних паперів виявилась не такою вже й цінною, як вважалось раніше. Із загального обсягу в 2,27 мільярда гривень 85 відсотків із них були визнані Фондом гарантування вкладів такими, що не мають ринкової вартості.

“Виявилося фактично, що ось ці облігації, цінні папери на 2,27 мільярда гривень — фактично порожнеча, це нічого. Це теж свідчить про те, що власники банку вчиняли дії, аби шахрайським шляхом отримувати прибуток. Якщо правоохоронні органи спрацюють професійно, то тут буде легше довести кримінальне правопорушення”, — пояснює юрист Арсен Маринушкін.

У 2015 році проблеми “Хрещатика” помітив Нацбанк. Власникам банку запропонували розробити антикризовий кількарічний план. Реалізувати його так і не вдалося.

“Банк могли врятувати лише власники, якби вони здійснили погашення пов’язаних кредитів, “сміттєвих” цінних паперів, якби вони підтримали банк капіталом”, — каже виконувачка обов’язків заступника голови Національного банку України Катерина Рожкова.

“Наше розуміння таке, що врешті-решт акціонери не змогли домовитися і почали виводити кошти підприємств із ними асоційованих, що призвело до повної втрати банком ліквідності. Це відбулося миттєво, банк зупинив операції, ввів обмеження на видачу готівки в банкоматах, в касах. Ми відреагували досить швидко”, — пояснює вона позицію Нацбанку.

Як “худнув” банк напередодні банкрутства

5 квітня 2016 року до банку увійшла тимчасова адміністрація. Та перед цим деякі великі клієнти, серед яких були і компанії, близькі до певних акціонерів банку, масово і, ймовірно, сплановано вивели кошти зі своїх рахунків у “Хрещатику”.

“За нашою перевіркою, на сьогоднішній момент 840 мільйонів гривень було переведено до інших фінансових установ”, — констатує директор департаменту розслідування протиправних діянь Фонду гарантування вкладів Катерина Мисник.

Таким чином банк все “худнув” напередодні банкрутства.

Але ж у ньому ще рахувалися різні дорогі об’єкти, які в тому числі опосередковано самі співвласники банку залишали у ньому як заставне майно під кредити.

Наприклад, будівля, де розміщується офіс компанії UDP Іванова-Хмельницького разом з безцінною землею під ним навпроти Києво-Печерської лаври — також була в заставі у банку “Хрещатик”. Але до банкрутства банку її терміново вивели з-під застави.

Офіс компанії UDP (ліворуч внизу)

 

Упродовж березня та на початку квітня цього року приблизно 20 комунальних підприємств перерахували як фінансову допомогу кошти комунальному комерційному унітарному підприємству “Фінансова компанія “Житло-Інвест”.

Наприклад, грошима “Житло-інвесту” допомогли й комунальники з “Київпастрансу”.

Ось як це було, відповідно до інформації Фонду гарантування вкладів:

 

“У квітні вони звернулися до нас з проханням надати також поворотну фінансову допомогу, яку ми надали. Тому що у нас із ними, скажімо так, давнішні відносини, це також комунальне підприємство, і ми також допомагаємо одне одному тоді, коли нам потрібно”, — пояснила голова прес-служби комунального підприємства “Київпастранс” Анна Бондар.

За даними розслідування Фонду гарантування вкладів, загалом “Житло-Інвест” отримав від комунальників більш як 300 мільйонів гривень допомоги. Далі “Житло-Інвест” 4 та 5 квітня нібито сплатило кошти двом фірмам із орбіти Іванова — “Агрофірма “Троянда” та КУА “Авалон”. Призначення платежів — оплата за квартири в житловому комплексі “Паркове місто”, яке є одним із проектів компанії Іванова та Хмельницького UDP.

Через складний ланцюжок кошти потрапляють на рахунки кількох фірм, також опосередковано пов’язаних зі співвласником “Хрещатика”. За допомогою цих грошей, а також коштів низки приватних компаній, ці кілька фірм-позичальників у короткий термін нібито повертають банку кредити на понад 800 мільйонів гривень. І швидко вивільняють цінну нерухомість, яка була в заставі за цими кредитами.

 

 

“Тобто компанії, комунальні підприємства міста Києва, у яких є комунальні гроші, гроші міста Києва, своїми зобов’язаннями погасили кредити в банку “Хрещатик” пана Іванова”, — пояснює очільниця департаменту розслідувань протиправних діянь Фонду гарантування вкладів Катерина Мисник.

У телефонній розмові директор підприємства “Житло-Інвест” Віктор Погребной не погодився відповісти на запитання “Схем” та порадив звертатись до прес-служби КМДА. Водночас у письмовій відповіді на запит йдеться, що в 2016 році підприємство “Житло-Інвест” придбало 154 квартири, однак, де саме, у якої будівельної компанії та за яку ціну, не вказано. “Квартири купувались за рахунок власних коштів та за рахунок коштів, залучених від комунальних підприємств”, — йдеться у відповіді КМДА.

За даними Фонду гарантування вкладів, серед виведених застав, окрім офісної будівлі навпроти Києво-Печерської лаври, були будинок та земельна ділянка в майже два гектари у центрі Києва на Арсенальній, а також невелике приміщення в елітному комплексі “Новопечерські липки”.

Елітний комплекс “Новопечерські липки”

 

“Якби прийшов фонд, він би міг реалізувати цю заставу і виплатити вкладникам, згідно з чергою, згідно з законодавством. А так вийшло, що вони просто фактично стали в першу чергу. Тобто, порушивши всі закони, вони фактично забрали заставу, реалізація якої могла б дати кошти для задоволення вимог кредиторів, згідно з законодавством. Тому це погано”, — каже виконувачка обов’язків заступника голови Національного банку України Катерина Рожкова.

За словами юриста Арсена Маринушкіна, у цьому випадку могла спрацювати схема так званого “схлопування”. Тобто кошти одного клієнта банку можуть використати для погашення кредиту іншої особи в цьому ж банку. Так з-під ризику можуть виводитись як значні кошти вкладників, так і цінні застави позичальників.

Юрист наголошує: від цієї схеми страждають звичайні вкладники, які не мають ніякого адміністративного ресурсу.

“Ми прекрасно знаємо, що є така схема, але нею користуються чомусь певні люди, які мають адмінресурс. Звичайний громадянин не зможе цим скористатися”, — пояснює юрист Арсен Маринушкін.

Колишній голова правління “Хрещатика” Дмитро Гриджук не відповів на прохання “Схем” поспілкуватися про становище банку.

Позичальників, які встигли так вчасно погасити кредити перед “Хрещатиком” і таким чином вивести з-під застави нерухомість, не вдалося знайти ні за вказаними при реєстрації номерами телефонів, ні за їхніми юридичними адресами.

На момент виходу сюжету зв’язатися зі співвласником банку Андрієм Івановим також не вдалося.

Залежними від банку “Хрещатика” були, зокрема, малозабезпечені власники “Картки киянина”. Саме на ці рахунки понад 223 тисячі пенсіонерів, людей з інвалідністю та незаможних жителів столиці отримували доплати до державних та релігійних свят. Тепер же власники “Карток киянина” повинні переоформлювати їх в іншому банку. Можливо, такого сумного фіналу можна було б уникнути, якби власники та регулятори вчасно робили все можливе, аби захистити інтереси громадян.

Катерина КАПЛЮК