Українське правосуддя з паспортом РФ: як держава (не) перевіряє громадянство представників судової влади

Російські паспорти виявляли і в представників інших відомств. Згадати хоча б справу Марини Прилуцької, яка, за даними СБУ, добровільно отримала і російський паспорт, і податковий номер, а на додачу ще й комунікувала з представниками ФСБ. Чиновницю звільнили та позбавили можливості обіймати посади в держорганах. Однак у січні 2024 року колегія ВС скасувала попереднє рішення апеляційного суду про правомірність її звільнення й направила справу до Шостого апеляційного адмінсуду. Як і у справі Львова, суд вважає, що лист СБУ — недостатній доказ. Така позиція може відкрити шлях до поновлення на посаді чиновників з російськими паспортами.

Кандидатів на суддівські посади можна (і треба) перевіряти під час спецперевірки, а ось чинних суддів — під час кваліфікаційного оцінювання (яке не передбачає спецперевірки) або в межах конкурсних процедур. 

Спецперевірку здійснюють безліч органів, серед яких СБУ, МВС, МОЗ, НАБУ, НАЗК та інші. Наявність громадянства іншої держави — це підстава не допустити до конкурсу. 

Цікаво, що ВККСУ визначає перелік органів й інформацію, яку вони надають щодо тієї чи іншої особи. Але в переліку відсутні такі відомства, як НАБУ, СБУ, Служба зовнішньої розвідки. Звернутися до них ВККСУ може “у разі необхідності та за ініціативою члена Комісії”. Тобто комісія може перевірити наявність іноземного громадянства, утім, схоже, не вважає, що це необхідно з'ясовувати.

Наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду запит про перевірку кандидатів на наявність іноземного громадянства в СБУ не надіслали. Тож не дивно, що Богдан Львов успішно його пройшов.

Під час кваліфікаційного оцінювання ВККСУ може подавати запит щодо будь-якої інформації для перевірки судді на доброчесність. Наявність російського паспорта або вчинення дій щодо його отримання — це однозначно не про етичні стандарти. Окрім того, нова форма декларації доброчесності передбачає графу “Мною не вчинялися дії з метою набуття громадянства іноземної держави” і “Мені невідомо про існування оформлених на моє ім’я документів, що підтверджують мою належність до громадянства іноземної держави”. Цю умову внесли лише в серпні 2022 року, після повномасштабної агресії та загрози нацбезпеці. Тож логічно, щоб ВККСУ доклала зусиль і перевірила ці твердження.

Проте докази, які підтверджують набуття громадянства і враховують під час перевірок, мають бути переконливими. У іншому разі вороги запросто можуть використати це, щоб маніпулювати і дискредитувати представників судової влади, усунути з посад нелояльних осіб.

Служба безпеки України бідкається і розводить руками

На запит Фундації DEJURE СБУ повідомила, що постійно перевіряє осіб на громадянство іншої держави. Як роблять це із суддями, зокрема тими, які мають доступ до державної таємниці — невідомо.

Незрозуміло й те, чи дійсно СБУ перевірила суддів ВС після ситуації зі Львовим. Тоді СБУ досить швидко відповіла про відсутність громадянства у Всеволода Князєва, але чомусь затягнула перевірку інших суддів. Про російський паспорт судді у відставці Валентини Сімоненко стало відомо теж від журналістів, хоча під час перевірки СБУ вона ще здійснювала правосуддя.

Український паспорт забрати, не можна повернути

Закон чітко передбачає, що добровільне набуття громадянства іншої країни є підставою для припинення громадянства України. Утім позбавлення Богдана Львова українського громадянства, здається, кануло в Лету.

Для порівняння: протягом повномасштабної війни президент указами позбавив українського громадянства Медведчука, Кузьміна, Деркача та Козака. Більшість із них мали громадянство іншої країни, зокрема Росії. Цікаво, що відповідне рішення ухвалили саме на підставі матеріалів СБУ й Державної міграційної служби.

Невідомо, чи мали держоргани оригінали документів, чи для позбавлення громадянства вистачило копій і відомостей з реєстру. Це свідчить про подвійні стандарти й непрозору процедуру позбавлення громадянства з “однаковими для всіх правилами”.

Лист СБУ з підтвердженням російського громадянства суд оцінив як недостатній доказ, і суддя Альона Кушнова ухвалила поновити Богдана Львова на посаді. Тож слід ще вирішити в експертному колі та врегулювати, які ж саме докази має здобути СБУ та які саме дії вчинити, щоб у суду й інших органів державної влади не було сумнівів у їх достовірності й обґрунтованості. Також потрібно визначитися щодо статусу інформації, отриманої від органів країни-агресорки.

Рівняння з багатьма невідомими: як удосконалити процедуру

Україні критично бракує чіткої політики і правового механізму, щоб запобігти призначенням до судової влади осіб з іншим громадянством, а також щоб перевірити вже чинних суддів, а в разі виявлення — відрахувати їх і позбавити громадянства.

Процедуру варто вдосконалювати на всіх рівнях, зокрема, під час конкурсу на посаду судді й до органів судової влади. Почати можна з таких кроків:

• Визначити, хто надає відомості про іноземне громадянство. Наприклад, першочергово СБУ, а не Служба зовнішньої розвідки;

• ВККСУ повинна ініціювати перевірку громадянства, коли досліджують досьє під час кваліфоцінювання (це можна робити через звернення до СБУ та СЗР);

• ВККСУ має ініціювати перевірку громадянства під час конкурсу (це можна робити через звернення до СБУ та СЗР);

• Логічно, що комісія мусить робити будь-які висновки щодо російського громадянства лише на підставі переконливих відомостей, які відповідно мають забезпечити СБУ та СЗР.

Але найважливіше — визначитися, що саме вважати достатнім і належним доказом іноземного громадянства, особливо з огляду на вчинення агресії з боку РФ. Суддя КОАС Кушнова своїм рішенням стосовно Львова створила небезпечний прецедент. Якщо покладатися на нього, то Україна повинна отримувати 100% підтвердження від країни-агресорки. Це, очевидно, неможливо в умовах війни. Хіба що Росія надсилатиме нам документи, приклеєні до балістичних ракет. 

У іншому разі це створює загрозу, що десятки осіб з російськими паспортами залишаться в судовій системі й на інших державних посадах.

Єлизавета КАРАЧЕНЦЕВА