BBC вдалося поговорити з кількома російськими військовими, які описали бої під Кринками як “самогубство”.
Джерела BBC у російській армії підтвердили, що ЗСУ не тільки перейшли на окуповану Росією територію і зайняли плацдарм на лівому березі Дніпра в Херсонській області, який ретельно обороняється, а й почали переправляти туди військову техніку.
Як кажуть джерела BBC у ЗСУ, з цих позицій українські військові хочуть розпочати масштабніший наступ — розділити російські війська та перерізати їхню лінію постачання.
Наприкінці жовтня стало відомо, що командувачем російського угруповання “Дніпро”, яке відповідає за херсонський напрямок, призначили генерал-полковника Михайла Теплинського.
На початку листопада у телеграм-каналах з'явилися повідомлення про те, що штаб угруповання в селі Стрілкове зазнав масштабної ракетної атаки.
На ці повідомлення звертав увагу зокрема Інститут вивчення війни (ISW).
Посилаючись на російські джерела, він писав, що 1 листопада ЗСУ випустили по Стрілковому крилаті ракети Stormshadow та протикорабельні ракети “Нептун”, а російській ППО вдалося перехопити лише половину цих ракет
Чому ця новина виглядала неправдоподібною
Військовий оглядач Російської служби BBC Ілля Абішев
Повідомлення про перегрупування військ у районі Дніпра, яке помилково поширили російські ЗМІ нібито від імені міноборони, виглядало правдоподібним за формою, але не за змістом.
Під час минулих відступів російське оборонне відомство також використало терміни про перекидання військ “на більш вигідні позиції” і переконувало аудиторію, що в результаті становище лише покращиться.
Але якщо “перегрупування” восени минулого року під Ізюмом, Лиманом та Херсоном були викликані об'єктивною необхідністю, пов'язаною з прямою загрозою оточення та розгрому, то нинішня ситуація на окупованій частині Херсонської області не виглядає для російської армії такою загрозливою, хоча й може викликати в них деяку тривогу.
ЗСУ намагаються створити плацдарми на лівому березі Дніпра. Їм вдалося висадити десант у районі села Кринки та відбити російські контратаки. Тепер вони нарощують чисельність підрозділів, що переправилися на лівий берег, посилюють їх бронетехнікою і поступово розширюють зону контролю.
Російське командування зосередило на цьому напрямі велике угруповання, але поки що не вводить в бій головні сили. Причин тому може бути кілька.
По-перше, дається взнаки перевага ЗСУ в артилерії, розміщеній на високому правому березі Дніпра — за такого розкладу масований наступ на українські плацдарми може обернутися невиправдано високими втратами.
По-друге, незрозумілі плани української сторони — висадка десанту під Кринками може виявитися маневром, що відволікає, а основний удар піде в іншому місці.
Протяжність берегової лінії, за яку відповідає ГВ “Дніпро”, від краю Кінбурнської коси до Енергодару, становить близько 300 км, на будь-якій ділянці можлива десантна операція ЗСУ, а резервів у російських військових не так багато і вони не дуже мобільні.
Очевидно, що російське командування, з одного боку, хотіло б виправити становище в районі Кринок, а з іншого — не ризикувати. І досі воно намагалося вирішити проблему українських плацдармів на лівобережжі Дніпра атаками обмежених сил.
Хоч там як, повідомлення про “перегрупування” російських військ на схід не вписується в логіку військових дій. Який сенс задкувати на схід уздовж Дніпра, ніби запрошуючи противника зайняти та облаштувати плацдарми, з якими щойно нещадно боролися?
Щоб російська армія залишила без бою великі території на південному заході Херсонської області та відкрила дорогу до Криму, мають відбутися такі драматичні події, що про них одразу стало б відомо всім.
Але нічого такого не відбувалося.
