Тендерна мафія повертається?

Вчетвер був винесений на друге читання законопроект про внесення змін до чинного закону про державні закупівлі №753. Для багатьох прийнятий документ стане несподіванкою. Річ у тім, що на сайті парламенту опублікований старий варіант законопроекту — в січневій редакції.

У розпорядження “Економічної правди” потрапив остаточний варіант, який редагували в кінця березня. Серед чиновників економічних відомств і парламентарів це сьогодні, мабуть, один з найбільш популярних текстів.

“На руки” його отримали навіть не всі депутати економічного комітету Верховної ради, а всі інші побачать в останню мить.

Не знають, про що піде в тексті мова, і міжнародні спостерігачі із Світового банку, Міжнародного валютного фонду і Європейського союзу, які в минулому активно цікавилися цією темою.

Текст змін до закону про Державні закупівлі, який приховує Яценко, можна прочитати тут.

Цей документ почали писати ще при уряді Юлії Тимошенко. Після ліквідації скандальної Тендерної палати парламенту знадобилося чимало часу, щоб прийняти закон про державні закупівлі.

Певний час ця сфера регулювалася тимчасовою постановою Міністерства економіки, породжуючи корупцію вже в структурі урядового відомства.

Шляхом довгих дискусій і складних переговорів рамковий і недосконалий закон про держзакупівлі був прийнятий у лютому 2010 року. Підписуючи текст, президент Віктор Янукович розпорядився підготувати проект поправок до нього, аби в найближчому майбутньому внести його на розгляд парламенту.

Нинішній документ — результат цієї роботи. Вже з перших рядків тексту помітно, що його спіткала доля всіх попередніх — проект спотворили на підході до другого читання.

Відомий навіть автор спотворень — творець і колишній керівник пріснопам'ятної Тендерної палати Антон Яценко, голова підкомітету з питаннь регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств комітету Верховної ради з питань економічної політики.

Природно, всі правки належать не йому особисто, а іншим депутатам. Тим не менш, джерело “ЕП” в Кабміні стверджує, що всі ці зміни згенеровані саме Яценком. “Відчувається рука майстра”, — говорить чиновник.

Як відомо, недавно Яценко вийшов з фракції БЮТ і увійшов до фракції Партії регіонів у парламенті. Одночасно з цим, у депутата закінчилися серйозні особисті проблеми.

Відразу після виборів президента засновник Тендерної палати увійшов в систему влади і став негласно керувати держзакупівлями. Писали також, що від імені компартії його поставили наглядачем над новим міністром економіки Василем Цушком і головою Держфінпослуг Василем Волгою.

Навесні 2010 року в долі Яценка почався кризовий період. У травні нардеп отримав удар в обличчя від екс-міністра економіки Василя Цушка.

Почалося розслідування. Подейкували, що, незважаючи на недоторканність, нардепу довелося виїхати з України. Інакше його могло чекати що завгодно — аж до зняття особливого статусу і конфіскації майна.

Сам мордобій більшість сприйняла як спеціально розіграну комбінацію. Мовляв, Яценко і Цушко домовилися так зробити, бо про ділові зв'язки між ними у Верховній раді не говорив хіба що лінивий.

Більше того, подейкували про якісь родинні зв'язки двох депутатів. Навіть після травневого інциденту Василь Петрович на подив пізно приймав деякі рішення, які могли зашкодити Антону Володимировичу.

Втім, є й інші люди, які стверджують, що між Яценком і Цушком відносини зіпсовані ґрунтовно. Сам Цушко ображається на будь-які натяки на дружбу з Яценком і стверджує, що був і залишається великою загрозою для творця Тендерної палати.

“Економічну правду” він навіть переконував, що готовий дати колишньому бютівцю в обличчя ще раз, якщо той дасть привід.

Сьогодні Цушко очолює Антимонопольний комітет, і з його діями пов'язаний гучний скандал у сфері держзакупівель. Згідно з останнім законом, повноваження щодо оскарження тендерів передали АМК.

Ці повноваження були застосовані в недавньому конфлікті навколо закупівлі Міністерством оборони послуг з забезпечення солдатів їжею.

На основі скарги, АМК заблокував проведений тендер, і Міноборони було змушене звертатися до Мінекономіки за узгодженням закупівлі у єдиного постачальника. Підсумком операції стало те, що прем'єр-міністр звільнив з посади профільного заступника міністра економіки Олександра Сухомлина, який довгий час займався виключно узгодженнями тендерних процедур.

Разом з ним посади начальника департаменту з держзакупівель позбувся Віталій Абасов. Втім, за інформацією “ЕП”, в найближчому майбутньому саме він повернеться на цей пост як людина Клюєва.

Невідомо, чим пожертвував Яценко, але його проблеми з новою владою закінчилися. Кажуть, що він періодично зустрічається з першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим, хоча це може бути і простим збігом обставин.

Але, за словами джерела в Кабміні, в якості винагороди саме Яценко в комітеті парламенту з економічної політики доопрацьовував законопроект про держзакупівлі.

Фірмовий стиль колишнього хресного батька Тендерної палати — дописувати потрібні правки на етапі між першим і другим читанням у парламенті. Ці правки завжди одні й ті ж по суті, хоча можуть відрізнятися за оформленням.

Традиційно, вони передбачають один з двох варіантів. Перший — наділення якогось державного органу або недержавного підприємства особливими повноваженнями у сфері держзакупівель.

Наприклад, йому надається право скасувати тендер, який вже відбувся на основі нововиявлених обставин. Навіть якщо потім з'ясується, що обставини надумані, результати тендеру скасовуються. А значить, плату, або закупівлю скасують.

Другий варіант — для проведення тендеру або погодження держзакупівлі в одного учасника необхідно отримати особливий дозвіл або довідку.

Інакше, навіть якщо такий дозвіл не передбачено в законодавстві, держзакупівля не буде проведена. Для отримання “добра” підприємству треба йти в якесь місце. Це може бути державний орган або недержавне підприємство. Плати, або не зможеш закупити.

Нинішній законопроект не став винятком. Варто відзначити кілька ключових моментів, на основі яких в Україні може повернутися привид Тендерної палати.

Перший момент. Розширення переліку випадків, у яких можна не застосовувати закон про держзакупівлі.

Після першого читання цього закону виник скандал. Євросоюз взагалі розглядає будь-які винятки із загального правила як привід для корупції. Тому, побачивши величезний перелік винятків у новому законопроекті, він заблокував виділення чергового траншу цільової допомоги України в розмірі 126 мільйонів євро.

Взагалі, ЄС на будь-які спроби вивести щось з-під дії закону дивиться як на пряме порушення принципів добросовісної конкуренції, відкритості і прозорості, запобігання корупції.

Після блокування траншу допомоги уряд схаменувся, обіцяв все переправити. Проте в наявному у “Економічної правди” документі перелік винятків став ще ширшим. Швидше за все, Україну чекає черговий скандал, і ЄС вимагатиме від уряду або Адміністрації президента ветувати закон. Інша справа, чи прислухається України до вимоги.

Другий момент. Новим законом передбачається страхування відповідальності за договором. Страховка укладається з переможцем тендера. Тут же передбачається, що порядок цього страхування буде визначатися спільним рішенням Мінекономіки і Держфінпослуг.

Нагадаємо, навесні 2010 року Яценко давав зрозуміти, що він є куратором Держфінпослуг. А після отримання індульгенції від нової влади він напевно зрісся з Мінекономіки, яке фактично очолює перший заступник міністра Вадим Копилов.

Корупційна суть пропозиції така. Порядок страхування затверджується не законом і навіть не постановою Кабміну, а звичайним наказом. Максимум, це буде спільний наказ двох відомств.

Звичайно, його доведеться зареєструвати у Мін'юсті, але “протягнути” наказ через Мін'юст набагато легше, ніж закон або постанову уряду.

У цей наказ легко впровадити схему, на якій можна отримати “відкат”. Наприклад, гроші будуть вимагати за надання якоїсь довідки, яку даватиме потрібна контора.

Природно, необхідність цього документа буде голосно пояснюватися тим, що потрібно захистити державу на випадок, якщо переможець тендера не зможе виконати свої зобов'язання.

Щось схоже в минулому впроваджувало керівництво ліквідованої Тендерної палати, створюючи додаткові обслуговуючі центри, які супроводжують процедури торгів, що автоматично здорожувало вартість проведення закупівель.

Крім того, законопроектом запроваджується нова обов'язкова процедура — забезпечення виконання договору про закупівлю.

Згідно з документом, “вона використовується до всіх процедур закупівель, передбачених цим законам і до закупівель за рамковим угодам”. Вартість такого забезпечення складе 15% (сьогодні до 5% — “ЕП”) від вартості договору про закупівлю товарів і послуг.

Це чималі гроші, якими можна вміло керувати. Наприклад, сумно відомий випадок, коли Костянтин Григоришин протягом довгих місяців не міг забрати 400 мільйонів гривень забезпечення, яке він вніс за участь у конкурсі з приватизації Одеського припортового заводу.

Третій момент. У Мінекономіки з'являється функція здійснювати аналіз ефективності здійснення закупівель. Це значить, що воно буде мати право здійснювати моніторинг і припиняти процедуру закупівлі на час цього моніторингу.

Як випливає з правок до документа: “моніторинг закупівель — це збір та обробка інформації, яка стосується здійснення замовником державних закупівель, у тому числі аналіз ефективності здійснення цих закупівель”.

Не виключено, що таким чином перший віце-прем'єр Андрій Клюєв відбирає хліб у Контрольно-ревізійного управління, де сьогодні зосереджена функція моніторингу в сфері держзакупівель.

Примітно, що в законі не вказано, як саме здійснюється моніторинг, не вказані там також і терміни розслідування. Це означає, що всі нюанси будуть Стверджено наказом уповноваженого органу, тобто Мінекономіки, в якому можна прописати все, що завгодно.

За умови, що хтось попрацює над цим порядком, вийде цікава схема. Не виключено, що у Мінекономіки все буде прописано так, щоб отримати достатньо широкі повноваження призупинити тендер.

Під приводом проведення моніторингу можна затягувати процес скільки завгодно. Але як тільки учасник заплатить повз каси, як торги можна буде відновити.

Привід для проведення моніторингу є завжди, особливо при закупівлях в одного учасника. Якщо раніше для неї було потрібно отримати погодження Мінекономіки, то в разі прийняття закону сам закупник повинен дивитися, чи підпадає він під критерії, за якими можна відмовитися від проведення тендеру.

Якщо він порушить критерії, то повинен буде сам пояснити прокурору, чому. Це позитив. З іншого боку, завжди можна від слідкувати подібні угоди.

Четверте. На рівні держзакупівель повториться те, за що постійно критикують Контрольно-ревізійне управління. Сьогодні КРУ оцінює збитки від дій чиновників на основі власних, досить спірних методичних рекомендацій.

У нинішньому законі передбачено, що Мінекономіки наказом затвердить свою методику визначення збитків при держзакупівлях. Також воно отримає право давати висновок щодо суми завданих державі збитків.

Взагалі-то, це нонсенс. Коли адміністративний орган має право давати такі висновки, це автоматично тягне за собою мільйон питань. Наприклад, питання про те, в чиїх інтересах зроблений такий висновок?

Не виключено, що цією оцінкою буде займатися відроджена Держінспекція за цінами, яку очолив Клюєв.

П'ятий момент. Вводиться поняття банку-агента з обслуговування держзакупівель. Ним може бути банк, який частково або повністю належить державі. Це перший критерій відбору, в результаті якого перевагу отримують п'ять банків з 170-ти.

Також будуть внесені зміни в закон “Про банки і банківську діяльність”, якими Мінекономіки зможе визначати, який банк відповідає, а який ні. Це другий критерій відбору, в результаті якого може залишитися тільки один обраний — на нього і заведуть всі потоки.

Уповноважений банк повинен буде давати гарантію того, що підприємство-учасник тендеру платоспроможний. Це третій критерій відбору, який може призвести до корупції.

Банк може робити висновки на власний розсуд. Наприклад, якщо у нього на рахунках не буде грошей даного підприємства, то воно виявиться не піддається аналізу, а значить потенційно неплатоспроможним. Слово “потенційно” вже ніхто не помітить.

Шостий момент. У кінцевих положення того закону, який діє зараз, були прописані тимчасові винятки для певних видів закупівель. Пояснювалося це гучними гаслами — наприклад, що потрібно швидко провести підготовку Євро-2012. Природно, це вже привід для корупції.

Сьомий момент. У статті другій нинішнього закону про держзакупівлі є перелік законів, які потрібно прийняти для того, щоб проводити особливі види закупівель. Але їх не розробили. Тим часом, навесні цього року закінчилися всі терміни, які відводилися для їх прийняття.

У нинішньому законопроекті історія повторюється. Обіцянки прийняти потрібні закони залишається, але терміни відсуваються на 30 жовтня 2011 року і навіть на 2012 рік. До тих пір закупівлі в особливих галузях повинні проводитися в порядку, передбаченому Кабміном.

За словами нашого джерела в уряді, почерк Яценко простежується і геніальності роботи з деталями. Зовні, законопроект виглядає “чистим”.

Депутат, який читає його по діагоналі, ніколи не побачить глибоко заховані нюанси, на основі яких після затвердження закону буде побудована корупційна схема.

“Економічній правді” вдалося виділити сім основних нюансів. Причому, майже всі вони зосереджені на збільшенні особливих повноважень Мінекономіки. Це означає, що саме в рамках цього міністерства виникне примара Тендерної палати.

За останньою інформацією, в парламенті були нібито проведені консультації, і деякі “блохи” будуть забиратися. З іншого боку, що це має означати?

Якщо є депутатські поправки, їх потрібно виносити на голосування. Тому поки вважаємо, що всі потенційно корупційні схеми зберігаються.

Володимир ХАМЛЕТС