“Там дитину присипало”. Кого і як в Україні судять за коригування вогню російської армії

Удар російським “Іскандером” по кафе у селищі Гроза на Харківщині був прицільним, а його коригувальників встановили, офіційно заявили в СБУ. Ці люди отримали посади в окупаційних органах, кажуть в СБУ. На поминках військового там загинуло майже пів села. Якщо ці підозри слідчих підтвердяться, це стане найбільш резонансним випадком наведення вогню в обмін на посади й гроші. Але далеко не поодиноким.

На другому році війни українські суди винесли близько 30 вироків коригувальникам та інформаторам російських спецслужб. Сотні справ нині перебувають на стадії досудового розслідування або вже передані до суду. Більшість із цих людей — це цивільні громадяни України.

Багато з них були активними у російських соціальних мережах “Одноклассники”, “Вконтакте” та прокремлівських телеграм-каналах. Це випливає із судових рішень, матеріалів на сайті СБУ та офіційної відповіді спецслужби ВВС. Ці люди часто писали пости й коментарі на підтримку російської агресії.

Саме в інтернеті, за версією слідства, російське ГРУ Генштабу армії РФ та ФСБ регулярно знаходять кандидатів для збору інформації про ЗСУ й критичну інфраструктуру.

Кого і як російські спецслужби вербують та використовують для цих “завдань”? ВВС Україна дослідила матеріали СБУ та судів. У вироках та матеріалах слідства можна дізнатися як моторошні подробиці, так і часом несподівані й меркантильні мотиви таких дій.

При цьому обвинувачені часто не визнають своєї провини або кажуть, що не мали злих намірів.

 

Яке покарання?

За такі дії в умовах воєнного стану суд може покарати довічним ув’язненням з конфіскацією майна, якщо слідство кваліфікує їх як державну зраду. Або ж призначити від 12 до 15 років тюрми з конфіскацією майна, якщо слідство визначить це як колабораціонізм.

Також тих, кого СБУ визнає інформаторами армії і агентами спецслужб країни-агресора, можуть судити за статтями про створення терористичної організації, про вчинення диверсії чи порушення законів і звичаїв війни.

Ось деякі приклади.

4 травня 2023 року Дзержинський міський суд Донеччини визнав винною у допомозі веденню бойових дій армією РФ громадянку України С. А., керівницю громадської організації із селища Благодатне у Волноваському районі. Жінку засудили до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Їй інкримінували збір розвідданих про базування та рух Сил оборони в районі Вугледара, Павлівки та Великої Новосілки.

Слідчі СБУ та прокурори навели переписки в месенджерах з генералом ГРУ Генштабу армії РФ, датовані квітнем 2022 року. Тоді російські війська обстрілювали Благодатне (колишня назва селища — Октябрь), намагаючись вибити звідти ЗСУ. Російським силам вдалося на деякий час окупувати це селище, що розташоване неподалік від адмінмежі із Запорізькою областю. У червні 2023 року українські військові його звільнили.

С. А. не заперечила своєї переписки з офіцером російської розвідки. Але наполягала, що мусила її підтримувати. Бо, як волонтерка, допомагала людям виїжджати з-під обстрілів. А від російського генерала могла дізнатися про безпечні маршрути евакуації.

Інтрига цієї історії в тому, ким саме виявився цей генерал. Але перш ніж її розкрити, варто навести переклад деяких фрагментів їхнього обміну повідомленнями:

Автор фото СБУ

 

С. А.: Ви знову трохи промазали?

Співрозмовник у РФ: Чому? Октябрь приліт? Розбираюся.

С. А.: Ні… на 9-й до Сані Ярового. Напроти “Позитива”... там дитину присипало.

Співрозмовник у РФ: А будинку дуже не пощастило з географією… я розумію… але маленька дитина… чим думають батьки.

На суді виступив свідок, що підтвердив поранення в Благодатному в квітні 2022-го 12-річної дитини.

С. А.: У пожежну хоч не прилетить?

Співрозмовник у РФ: Прилетить обов’язково. Вони ж там. Карти військові.

С. А.: Не подумайте цього робити!!!

Співрозмовник у РФ: Хто тобі сказав? Тиждень тому точно були.

С. А.: Нікого там ніколи не було!!! У мене там родичі всі в підвалі. Пацани туди нікого не пускають… військовими там і не пахне!!!

За даними слідства, жінка відправила російському співрозмовнику відео обстріляного будинку, деталі його розташування, повідомила про підрив мосту, надсилала дані про наслідки російських “прильотів” від артилерії та інших снарядів. Ця інформація використовується для наведення, коригування вогню та повторних ударів.

А ось “співрозмовником” з російського боку виявився генерал-майор Сергій Дубінський з позивним “Хмурий”, уродженець Донеччини. На суді жінка визнала, що знає його давно, але про його посаду в російській армії дізналась лише в переписці в 2022-му.

Автор фото СБУ

 

Утім, і до квітня 2022-го до нього в українських правоохоронців і міжнародного правосуддя вже було дуже багато питань. Навесні 2018-го СБУ завершила досудове розслідування щодо його діяльності як “голови воєнної розвідки” так званої ДНР.

А в листопаді 2022-го Гаазький окружний суд визнав його винним у збитті “Боїнгу” МН-17 у небі над Донбасом. Також суд заочно засудив за цей злочин “ексміністра оборони ДНР” Ігоря Гіркіна та очільника її воєнної розвідки Леоніда Харченка. На борту літака загинули 298 людей.

У переписці з С. А. Дубінський апелює до того, що він місцевий і що хтось інший не буде так перейматися “присипаною обстрілом дитиною”: “Іншому начальнику розвідки буде… Ну не те, що п…р, але він не місцевий”.

СБУ й прокурори вважають С. А. особистою інформаторкою Сергія Дубінського.

На суді вона не визнала своєї провини. Наголосила, що обурювалася стражданнями цивільних людей через обстріли РФ.

Вирок не набрав законної сили, адже триває розгляд цієї справи в апеляційному суді.

Мотиви

 

“Найбільше “замовлень” надходить на відстеження позицій та чисельності Сил оборони України, блокпостів, ППО, об’єктів критичної інфраструктури”, — йдеться у відповіді СБУ на запит ВВС щодо розслідування коригування вогню.

Коригувальники також надсилали російським “замовникам” геолокації українських аеродромів, портів, теплоелектростанцій, шкіл, медзакладів, веж мобільного зв’язку та житлових багатоповерхівок.

За перший рік війни на сайті СБУ можна знайти новини про понад 160 випадків викриття та/або затримання людей, що могли коригувати вогонь російської армії.

За майже вісім місяців другого року війни ВВС нарахувала понад 110 повідомлень про затримання. Спецслужба вручила їм підозру в таких злочинах, як державна зрада в умовах воєнного стану чи допомога бойовим діям незаконних збройних формувань і армії РФ, або колабораціонізм. Є також непоодинокі випадки викриття цілих мереж можливих агентів ФСБ.

З початку війни на основі матеріалів СБУ суди винесли понад 30 обвинувальних вироків щодо коригування вогню.

Станом на 29 червня цього року СБУ повідомила про підозри 200 людям, які поширили інформацію про зброю, склади боєприпасів, позиції ППО, переміщення Сил оборони.

Йдеться про несанкціоноване поширення таких даних в умовах воєнного стану, що є окремим видом злочину. За це можуть позбавити волі на п’ять-вісім років. Якщо була попередня змова, корисливий мотив чи інформацію передали країні-агресору, ув’язнити можуть на вісім-дванадцять років.

За цією статтею СБУ відкрила кримінальні провадження щодо блогерів, які оприлюднили відео роботи ППО в Києві в травні цього року.

Це не є навмисним коригуванням вогню, але може допомогти ворогу навести свої ракети чи спрямувати дрони, твердять спецслужби.

На своєму сайті СБУ публікує інформацію лише про ті справи, які вона вважає найбільш резонансними. Водночас її слідчі ведуть десятки тисяч кримінальних проваджень, пов’язаних з агресією Росії проти України. У цих справах підозрюваним також інкримінуються злочини за статтями про державну зраду, диверсії, допомогу армії РФ, порушення законів війни.

Жінки становлять понад третину підозрюваних чи засуджених у найрезонансніших справах щодо коригування вогню.

Автор фото СБУ

 

У багатьох справах фігурують люди, що до російського широкомасштабного вторгнення мали роботу й посади в Україні, багато з них мають сім’ї, дітей, спеціальну чи вищу освіту. Іншими словами, вони не видаються людьми зовсім неблагополучної долі.

З-поміж них є різні за фахом і соціальним статусом люди, як-от: медсестра бойового підрозділу, працівник фармкомпанії, викладач інформатики, експрацівниця державного підприємства, пенсіонери, деякі з яких могли бути залучені в цілі мережі агентів, колишній “беркутівець”, посадовиця “Укрзалізниці”, намісник храму УПЦ МП, таксист. Є певна частка безробітних працездатного віку та людей, що мали судимість. Але не більшість.

Й це ускладнює розуміння їхніх імовірних мотивів, якщо слідство їх довело, а суд визнав винними.

Іноді збір забороненої інформації стає сімейною справою: до нього можуть бути залучені чоловік та дружина, батько й син чи обоє братів. Дехто облаштовує спостережні пункти просто в себе вдома.

Так, за даними СБУ, інформацію про поминки за полеглим військовим у Грозі збирали брати 30-річний Володимир Мамон та 23-річний Дмитро Мамон.

Вони “по-дружньому” випитували деталі в своїх родичів, знайомих та сусідів. Ті навіть не здогадувалися для чого це могло робитися. Під час окупації Харківщини Мамони обіймали посади конвоїра та патрульного в російській адміністрації. А після звільнення регіону переховуються в Росії.

Їх також підозрюють у зборі даних про позиції Сил оборони, про інші масові заходи та у створенні мережі інформаторів на Харківщині.

Автор фото GETTY IMAGES

 

Великий розголос у суспільстві отримала також справа ексголови Миколаївської окружної прокуратури Геннадія Германа. Наприкінці червня 2023-го його визнали винним у державній зраді й покарали довічним ув’язненням з конфіскацією майна.

Слідство навело докази його співпраці з російськими спецслужбами та передачі Росії даних про позиції українських військових, про наслідки російських обстрілів Миколаєва, передачу списків російських військовополонених та іншої секретної інформації.

Геннадій Герман не визнав своєї провини й подав апеляцію на рішення суду першої інстанції.

Автор фото СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА

 

 

 

Загалом же найпоширеніші мотиви для наведення й коригування ворожого вогню, за даними СБУ, — гроші та обіцянки посад в окупаційних адміністраціях. Іноді ідеться про посади у ФСБ чи інших держорганах РФ. Один із підозрюваних, що збирав та передавав дані про ЗСУ в Одесі, навіть написав заяву в МВС РФ із проханням про посаду.

Мінімальна винагорода за збір даних чи “звіт” про “прильоти”, яку ВВС зустрічала в матеріалах подібних справ, — 4000 гривень. Максимальна — 1000 доларів. Оплата може залежати від “якості й складності” роботи. Гроші часто перераховують у формі криптовалюти на електронні гаманці. В одній справі винагородою мала стати “намародерена” автівка.

У резонансних справах 2023-го найчастіше згадують Краматорськ, Херсон, Миколаїв, Харківщину та Одесу. Рідше — центральні регіони України. Але поодинокі випадки реєструються по всій країні, включно зі Львовом та Чернівцями.

Крім матеріального зиску та дуже сумнівних кар’єрних амбіцій, ще один можливий мотив — вороже ставлення до України та підтримка російської агресії.

Доброволець і підозрюваний

Такий мотив вказаний у справі військовослужбовця-добровольця Михайла А. Триває розгляд цієї справи в суді першої інстанції.

У цивільному житті він був аспірантом Інституту історії НАН України. До армії вступив наприкінці 2022 року.

Слідство інкримінує йому збір інформації про позиції, блокпости та техніку ЗСУ в Києві в березні-квітні 2022 року. Тобто до того, як він долучився до ЗСУ. За версією слідчих, з його телефону ці дані пересилалися в проросійський телеграм-бот.

Один із постів від 2 квітня 2022 року, вказаних у матеріалах слідчих, має такий зміст: “Танкоремонтний завод. Працює як і раніше. Поруч із ним помічені Т-64 на тралах. Територія заводу величезна, точка вказана орієнтовно”. До цього додані географічні координати. Того ж дня підозрюваний, за версією обвинувачення, передав у Telegram-bot координати ще шести обʼєктів.

А в ніч проти 16 квітня Росія обстріляла цей завод ракетами. У травні 2022-го президент Зеленський нагородив десятьох працівників підприємства орденами “За мужність” ІІІ ступеня. П’ятьох з них — посмертно: старших майстрів Сергія Бохонського і В’ячеслава Чорного, слюсарів-ремонтників Андрія Кравченка, Дмитра Малиша та Валерія Самуся.

Автор фото GOOGLE

 

ВВС зверталася за коментарями до спеціалізованої прокуратури в сфері оборони центрального регіону, що веде цю справу. На момент виходу матеріалу відповіді ми не отримали.

З січня по квітень 2023 року, до свого затримання, Михайло А. служив у лавах ЗСУ стрільцем-зенітником. За словами його адвоката Сергія Коломійця, зміг потрапити на фронт лише з третьої спроби. До цього не брали через молодий вік та стан здоров’я. Він отримав позитивну характеристику командира, нагороду за службу та збив російський гелікоптер, про що є запис у журналі бойових дій.

Сергій Коломієць стверджує, що ракети по заводу могли навести на основі сюжету 1+1. Той вийшов за дев’ять днів до атаки й розповідав, як українці ремонтують трофейну техніку. Його зняли всередині підприємства. Але з допомогою кольору стін, розміру вікон та висоти стелі в цеху можна було б встановити локацію.

Принаймні таких висновків дійшли журналісти-розслідувачі з Centre for Information Resilience (CIR). Вони ж звернули увагу, що це відео обговорювали в прокремлівському телеграм-каналі “Рыбарь” якраз перед обстрілом. Його дописувачі вихвалялися тим, що знають де це.

“Як він може мати негативне ставлення до чинної влади, а також народу України, бути прихильником проросійських поглядів і, підтримуючи збройну агресію РФ проти України, піти добровольцем захищати державу Україна? Це зовсім не збігається з цим формулюванням. Я вважаю, що мету та мотив злочину не встановили. Крім того, телефон, з якого нібито відправляли повідомлення, не був вилучений”, — сказав у коментарі ВВС його адвокат Сергій Коломієць.

“Звіт”

З матеріалів слідства СБУ випливає, що часто російські куратори просять інформаторів про “звіти”, тобто фото й відео наслідків російських обстрілів. Прямими наслідками цих обстрілів є загибель і поранення людей: і військових, і цивільних.

Для такого “звіту” коригувальники мають скидати “технічні наслідки” російських “прильотів”: що, де і як вдалося пошкодити чи зруйнувати.

З людськими наслідками підозрювані іноді зустрічаються лише в суді, куди приходять рідні з портретами загиблих. Та зі своїм безмежним горем.