Станет ли Курская АЭС полным двойником Чернобыля?

В распоряжении lb.ua оказалась весьма тревожная информация, по данным наших источников, родившаяся в недрах “леса” — то есть Службы внешней разведки Украины. На оригинале самого документа, якобы, стоит ограничительный гриф “Для служебного пользования”. Но во избежание расшифровки, из документа умышленно убраны все реквизиты. Информация, изложенная в этом текстовом файле, на наш взгляд, несёт огромную общественную важность. Поэтому публикуем её полностью, без купюр.

ЧП на Курской АЭС

У ході моніторингу ситуації навколо функціонування у прикордонних із нашою державою регіонах Російської Федерації (РФ) об'єктів підвищеної небезпеки отримано інформацію про ряд системних збоїв у процесі експлуатації реакторів Курської атомної електростанції (далі-КуАЕС), що можуть спричинити техногенну аварію.

Довідка. Курська АЕС входить до складу ВАТ “Концерн Росенергоатом”, розташована поблизу м. Курчатов Курської області РФ, на березі річки Сейм (басейн Дніпра), на відстані 58 км від російсько-українського державного кордону (100 км до м. Суми, 360 км до м. Київ).

На станції експлуатуються чотири енергоблоки з водо-графітовими кип'ячими канальними одноконтурными реакторами РБМК-1000 (Реактор Большой Мощности Канальный. Реактори РБМК-1000 використовувались на Чорнобильській АЕС, яка будувалася саме за, проектом Курської АЕС). Теплова потужність кожного енергоблоку становить 3,2 ГВт, електрична потужність -1,0 ГВт, ККД -31,25%. Енергоблоки станції введені в експлуатацію у такій хронологічній послідовності: 1-й у 1976 році, 2-й у 1979 році, 3-й у 1983 році, 4-й у 1985 році. Проектні строки експлуатації енергоблоків №1 та №2 закінчилися у 2006 і 2009 роках відповідно й були продовжені на 15 років. На сьогодні ВАТ “Концерн Росенергоатом “уживає кроків із продовження строків експлуатації енергоблоків №3 та №4, які закінчуються у 2013 та 2015 роках відповідно.

Так, протягом січня — листопада 2010 року на Курській АЕС сталося три позаштатні ситуації, пов'язані з повною зупинкою роботи реакторів. Зокрема, 22.07.2010 відбулась аварійна зупинка енергоблоку №1. її офіційною причиною була названа необхідність усунення несправностей у контурі охолодження системи управління енергоблоком. Однак, наявні дані вказують, що справжньою причиною зупинки було зневоднення одного з каналів системи управління захистом реактора. Ліквідація нештатної ситуації, яка, за офіційною версією, мала тривати 7 діб, продовжувалася 41 добу, з 22.07.2010 по 31.08.2010.

Довідка. Крім того, за свідченнями місцевих жителів, 22.07.2010 вулиці м. Курчатов оброблялися дезактиваційним розчином за допомогою спеціального транспорту.

За оцінкою фахівців, аварійна зупинка першого енергоблоку стала прямим свідчення застарілості системи безпеки реакторів типу РБМК-1000, а рівень небезпеки, викликаний цією позаштатною ситуацією, був названий найбільшим за увесь час експлуатації КуАЕС.

20.10.2010 через спрацювання автоматики унаслідок формування недостовірного сигналу (офіційно названа причина позаштатної ситуації) відбулась аварійна зупинка четвертого енергоблоку КуАЕС, усунення наслідків якої тривало 3 доби, а з 06 по 09.11.2010 у режимі аварійного вимкнення перебував третій енергоблок КуАЕС. Причиною останньої позаштатної ситуації було названо витікання через ущільнювальну арматуру системи продувки та охолодження реактора понад 10 тонн радіоактивної води, яка, за твердженнями представників станції, була спрямована у систему збору та переробки води.

При цьому додатковим фактором, що чинить негативний влив на розвиток обстановки у регіоні, є те, що керівництво КуАЕС вживає вичерпних заходів для запобігання розголошенню інформації про дійсні причини позаштатних ситуацій та їх реальні наслідки.

Довідка. Це має свій прояв як у застосуванні жорсткого адміністративного тиску на обслуговуючий персонал станції, так і укладенні негласних домовленостей із керівництвом органів місцевої влади, правоохоронних і контролюючих органів про нерозповсюдження “негативної” інформації про діяльність АЕС. У свою чергу, робота центру громадської інформації КуАЕС спрямовується виключно на “підтриманням іміджу” станції як екологічно безпечної установи.

Вказаний розвиток ситуації вже привернув до себе увагу екологічних організацій Росії. Так, у вересні 2010 року у м. Курчатов Курської області працювала група від Центру з навколишнього середовища й сталого розвитку “Эко-Согласие” (Центр заснований у 1992 році як неурядова некомерційна організація. Має Спеціальний консультативний статус ЕКОСОС ООН, акредитований у Комісії ООН по сталому розвитку і ВТО, співпрацює з ЮНЕП, ЮНКТАД, ПРООН, ОЕСР. На цей час на базі “Эко-Согласия” розміщений секретаріат Європейського Еко- Форуму — об'єднання неурядових організацій регіону Європейської економічної комісії ООН, що здійснюють моніторинг навколишнього середовища у Європі) на чолі з членом правління зазначеної організації, членом Комісії Державної думи Федерального зібрання РФ з проблем сталого розвитку РФ О. Понизовою.

Таким чином, прагнення керівництва ВАТ “Концерн Росенергоатом” і КуАЕС щодо продовження термінів роботи реакторів понад встановлені норми без приведення систем радіаційної безпеки до вимог сьогодення, а також політика приховування реальних наслідків впливу функціонування станції на екологію регіону, ймовірно, збереже динаміку виникнення позаштатних ситуацій на Курській АЕС, що, у свою чергу, формує потенційну екологічну загрозу українському прикордонню.

Росэнергоатом: “В Курчатове всё спокойно”

Во время пребывания в Киеве делегации российских атомщиков на конференции посвящённой 25-й годовщине Чернобыльской катастрофи lb.ua прямо поинтересовался у Владимира Асмолова, первого заместителя Гендиректора концерна “Росэнергоатом”: что же происходило на Курской АЭС в прошлом 2010 году? И вот что он ответил:

“ На Курской станции произошло событие, которое мы не ожидали, что оно может произойти. Нарушилось охлаждение не топливного канала, а канала СУЗ — то есть защиты реактора. Вот это нарушение было неожиданным, потому что там вода лилась сверху вниз под действием гравитации. Модернизации, которые были сделаны на этом блоке, привели к тому, что один из элементов — верхняя прокладка — оказалась недостаточно надёжной. И после того, как пробило эту верхнюю прокладку (вообще давление в самом канале СУЗ очень низкое — порядка двух атмосфер, это не такое давление, как в реакторе) создались условия, что вода, которая должна была течь вниз, она пошла в разрыв — на место этой прокладки. И охлаждение оказалось недостаточным, в итоге — канал вышел из строя. После этого пришлось достаточно серьёзно поработать, чтобы его поменять… Событие, которое там произошло, мы относим к уровню 1, несмотря на то, что это канал не топливный, но там не было никаких выбросов. - Дезактивацию, говорят, в Курчатове проводили? — Да это бред полный. — Точно? — Сто процентов. Я — человек, который отвечает за безопасность в концерне “Росэнергоатом”. Мне о дезактивации в Курчатове неизвестно. Но мне известно, что были противоаварийные учения в Курчатове, и наш народ очень часто принимает, что когда проводятся противоаварийные учения, за что-то реальное. … Мы к себе относимся гораздо жёстче, чем к нам надзор, ответственность ведь на нас. И мы продлеваем (сроки эксплуатации реакторов типа РБМК — lb.ua) только тогда, когда делаем это правильно. — То есть на Курской АЭС вы не скрывали ничего? — Ничего, ни йоты. Уж поверьте мне, я 45 лет в атомной энергетике и реноме у меня такое, что трудно ко мне подкопаться”.

А город подумал: “ Учения идут”

Возможно, реноме авторитетного атомщика Владимира Асмолова, действительно безупречно. Но, настораживает уже сам тот факт, что в городе атомщиков Курчатове проводят противоаварийные учения в тот самый день 22 июля 2010 года, когда из строя выходит канал системы управления и защиты реактора РБМК на 1-м блоке Курской АЭС. При этом его аварийно останавливают и долгое время ремонтируют. После этого — в октябре и ноябре 2010 года происходят аварийные остановки 3-го и 4-го блоков Курской АЭС. Настораживает и то, что в отличие от ведущих атомных стран США, Франции, Испании, Швеции, Украины и других, в Российской Федерации надзор за безопасностью атомных станций осуществляет не отдельный, исключительно ядерный регулятор, а орган, ведающий и другими видами безопасности — Федеральная служба по экологическому, технологическому и атомному надзору. Вот, что по этому поводу думает Елена Миколайчук, председатель Госатомрегулирования Украины:

“ Россия вернулась к той схеме, которая была когда-то в Советском Союзе, когда есть один регулятор, который занимается ядерной безопасностью и ещё многими другими видами безопасности. Насколько при этом можно оставаться эффективными? Всё-таки, к многим вопросам при регулировании ядерной безопасности другие подходы, чем при регулировании безопасности шахт или других опасных отраслей. В нашем случае, в чём разница? Намного важнее сначала сделать комплексную оценку и принять все решения до, чем гасить пожары после. Это — разница между западной философией регулирования и той, что была в Советском Союзе. Мы перешли на эту философию. Возможно ли и насколько, реализовать эту философию, когда в одном регуляторе — все разные вопросы? Возможно, это сложнее. Насколько возможно услышать ядерного регулятора на самых высоких уровнях? Наверное, это тоже сложнее. Но, в принципе, никто не мешает. И маленький человек, при желании, может достучаться до больших людей”.

Вовремя достучаться до больших людей, чтобы потом не пришлось достучаться до небес. Это — аксиома безопасности в ядерной энергетике, правдивость которой подтверждена и взорванным 25 лет тому назад Чернобылем и всё ещё фонящей Фукусимой. Украина и Литва закрыли свои Чернобыльскую и Игналинскую станции, которые работали на старых реакторах второго поколения типа РБМК. Россия продолжает их эксплуатировать на Ленинградской, Смоленской и Курской АЭС.

Артем ШЕВЧЕНКО