Сергій Пашинський: Турчинову з погрозами дзвонив спікер Думи і обіцяв, що нас чекає Гаазький трибунал

Продовження інтерв'ю з колишнім главою адміністрації президента Сергієм Пашинським. Першу частину читайте тут: Сергій Пашинський: У Путіна на столі бачили готовий план анексії України. Ще у травні минулого року

- Вам закидають, що влада, яка прийшла після Майдану, здала Крим без бою?

— Це абсолютна нісенітниця. Те, що в нас зараз ідуть бої не під Полтавою, а під Луганськом — це заслуга Турчинова. Ми за три місяці не зробили жодної стратегічної помилки.

- Як виглядало загарбання росіянами Криму з владних кабінетів?

— Виглядало це наступним чином. Нас збирають на термінову нараду...

- У Верховну Раду?

— Турчинов завжди був у Верховній Раді. Збирають на нараду і говорять, що вночі спецназ захопив Верховну Раду Криму. Показують відеокадри. Спецназ був озброєний кулеметами, протитанковими гранатометами. Тобто це була така класна спецоперація.

Наші дії? Пункт 1 — треба деблокувати Верховну Раду. Сидить керівник МВС Аваков, який чотири дні як командує міністерством. У нас тоді навіть не було керівника у внутрішніх військах. Сидить керівник СБУ Наливайченко і сидить міністр оборони Тенюх. Питаємо, які боєздатні частини у нас є в Криму, щоб вибити невідомий спецназ з приміщення Верховної Ради.

Ми могли опиратися на кримський “Беркут”, половина якого зараз воює проти нас. Ми могли опиратися на військових, які на 70% були укомплектовані кримчанами. І на кого ще? Ну, на сотні “Самооборони”, які були озброєні дерев’яними щитами і дерев’яними бейсбольними битами.

Ми дали команду внутрішнім військам висунутись, і війська висунулись — 400 чоловік внутрішніх військ Криму, які стояли на Майдані, виконали наказ. 5 тисяч жителів Сімферополя заблокували цих 400 чоловік, і командир підрозділу сказав: “Я не можу далі виконувати накази, я заблокований повністю. В людей я стріляти не буду”.

А в цей час у Верховній Раді Криму пішли голосування. У нас не було ні “Альфи”, у нас не було тоді нічого. У нас був єдиний легітимний голова Верховної Ради Турчинов, у якого не було інструментів. Тому, коли нам говорять, що ми здали Крим, мені і сумно, й смішно. Ми не здали Крим. Знаєте, скільки у нас тоді було військ? 5 тисяч, і ми глибоко сумнівалися в їх боєздатності. А в Криму було 30 тисяч тільки російських військ.

Усі боєздатні війська, а це аеромобільні частини, ми на наступний день висунули на Перекоп, на Чонгар — робити так, щоб росіяни з Криму не зайшли на материкову частину. Бо в іншому разі питання сьогодні стояло би не про Крим, а про Одесу, про Миколаїв, про Херсон, про Дніпропетровськ, про Запоріжжя і про Харків.

До речі, питання про Харків і Одесу в квітні стало дуже гостро. Вони закінчили анексію Криму, перегрупувалися і хотіли в один день захопити оцей весь пояс, щоб потім повторити сценарій кримський в більш широкому аспекті.

На наше щастя, завдяки Коломойському, Авакову, всім нам цей план був зірваний. І саме тому, що цей план був зірваний, Росія, дай боже, ніколи не введе свої війська на материкову частину України. Тому що сам по собі Донецьк і Луганськ Путіну був непотрібен для реалізації його стратегічного плану.

- Але з того, що лежить на поверхні — влада не послала жодного сигналу Криму про те, що їхні навіяні російською пропагандою страхи не будуть реалізовувати. Навпаки, внесли цей законопроект про російську мову! І ніхто не приїхав до Криму з числа нової влади!

— Давайте по пунктах. Так, дійсно, за відсутності Турчинова була спроба поміняти цей закон про мови. Але закон же досі діє. Була заява Турчинова, що ми йдемо на зміни до Конституції, на децентралізацію, на регіональну мову.

- А втрата Януковича? Сам же Аваков сказав, що не почали його силове затримання, щоб не провокувати заворушення в Криму. Але заворушення відбулися, Крим втрачено!

— Хвилиночку, давайте це розпишемо по датах. Ким Аваков міг затримати Януковича? Своїм водієм чи пілотом літака, який його туди привіз? Вони з Наливайченком могли дати команду двом структурам — кримській “Альфі” СБУ, яка була підібрана особисто Януковичем, чи кримському “Беркуту” — який в перших рядах зараз воює проти нас.

- Він міг перекинути з Києва підрозділ, підпорядкований йому.

— Яка це була дата? 22 лютого. У цей день зранку я зайшов з Яремою, Аваковим і двома охоронцями на територію на Богомольця. Я ваc офіційно інформую, в тому комплексі будівель ми знайшли чоловік 5. Це був постовий міліціонер, якийсь капітан у відділі кадрів і ще хтось. Київський “Беркут”, наприклад, в цей час був забарикадований нашими активістами на базі. Інші “Беркути” в цей час пробирались, втікали з Києва. Більше того, їх обстрілювали по дорозі.

- Ваші активісти?

— Наші з вами активісти, українці. У нас, слава богу, було небагато цих випадків, але вони були. І кому давати накази? “Альфі”? Уже через півтора місяці в Краматорську я особисто давав накази. Вони їх просто не виконували. І я особисто ініціював порушення кримінальних справ за невиконання наказу в рамках антитерористичної операції.

Зрозумійте, в чому була наша проблема? Ми ж не отримали державу, ми отримали руїни. Правоохоронні органи або розбіглися, або були деморалізовані. Міліція боялася на вулицю вийти.

Криму всі необхідні сигнали були дані. Більше того, я хотів би подякувати колишньому прем’єр-міністру Криму Могильову, який зайняв чітко державну позицію. І, до речі, чому Путін так пришвидшив анексію? Тому що вони хотіли опиратися на Могильова і зрозуміли, що він їх тут не підтримує. І перше, що вони зробили — це викинули Могильова.

Пам’ятаєте ситуацію, коли активісти кричали, що Турчинов не дає команду військам у Криму стріляти в росіян? Ми ж тоді навіть не мали права про це розказувати — але ми письмово давали команди: у випадку штурму частин або військових кораблів росіянами відкривати вогонь на ураження. Хоч одна частина відкрила вогонь на ураження? Ні!

- Тобто були зрадники?

— Ні. Знаєте, дуже просто вивішувати ярлики. На 70% кримські частини були укомплектовані кримчанами, а ви знаєте настрої в Криму. Вони вважали, що це історична справедливість. Пам’ятаєте, Путін же проговорився, він сказав: “Ми будемо вести іншу війну, попереду будуть іти жінки й діти”. Вони ж так і робили. Ви пам’ятаєте, коли ми один із підрозділів Дніпропетровської аеромобільної бригади направили підкріпити наш спецназ бронетехнікою під Слов'янськ, чим це закінчилось? Тим, що в сепаратистів з'явилася бронетехніка.

- Ще Соболєв казав, що це було таке прикриття...

— Це був невдалий жарт. Ми направили бронетехніку, її відібрали. Це зараз у нас хлопці воюють на рівні світових взірців, наші бойові підрозділи — одні з кращих в світі.

- Розкрийте таємницю. Тоді, в перші тижні президентства Турчинова, Росія його не визнавала. Але я знаю, що були дзвінки на мобільний телефон Турчинова від керівництва Росії...

— З погрозами. Дійсно, була ситуація в березні, коли Турчинову  під час РНБО був дзвінок — один із керівників російської держави звернув нашу увагу, що ми “хунта”, що нас чекає Гаазький трибунал, були особисті погрози. Наскільки я пам’ятаю, це був Наришкін.

- Що на це відповідав Турчинов?

— Ну, Турчинов — дуже мужня, сильна і стримана людина. Ніякого базарного конфлікту не відбулося. Він стримано звернув увагу, що держава Україна буде захищати свої інтереси всіма доступними нам методами та формами.

- Коли ви зрозуміли, що Крим втрачено?

— Фактично ми це усвідомили, коли зрозуміли, що в нас немає сил стримати їх агресію.

- Чи була якась помилка саме в кримській кампанії?

— Я розумію, які коментарі після цього будуть, але ми не зробили жодної помилки на тому етапі. У нас потім були помилки.

- Які саме?

— Я закінчу про кримську кампанію. Отже, ми змогли виграти майже місяць, провести мобілізацію, створити Нацгвардію, дати заспокоїтись нашим силовим структурам, зорієнтувати їх. Коли почався цей тероризм під Слов'янськом, у нас знайшлися хоч якісь підрозділи. Тільки завдяки “Ягуару” — спецпідрозділу Нацгвардії — ми змогли втримати Харків, тільки завдяки чіткій позиції Авакова.

Я чітко пам’ятаю той момент, коли ми втримали країну — це коли ми їх вибили з Харківської обласної адміністрації, коли ми за 15 хвилин арештували 74 чоловіки, і коли ми втримали Одесу. Дніпропетровськ із Запоріжжям утримав Коломойський. Ми втратили Луганськ і Донецьк — у тому числі через те, що місцеві еліти вирішили, що вони будуть “над конфліктом”.

- Яка роль Ахметова в захопленні Донбасу терористами?

— Ну, ви ж можете проводити паралелі, як себе повели одеські еліти, як себе повели дніпропетровські еліти, як себе повели навіть харківські еліти.

- Тарута каже у відповідь, що легко давати поради щодо лікування, коли температура 36,6.

— Я, до речі, з повагою ставлюся до Тарути. Він вже котрий місяць тримає сильний удар. Але я чітко розумію, що ні в Луганську, ні в Донецьку місцеві еліти не стали на нашу сторону.

- Яка роль Ахметова? Він підтримував сепаратистів?

— У мене нема фактів, що він підтримував сепаратистів. Але, з іншого боку, коли по всій Україні почали створюватися добровольчі батальйони МВС, то ми планували в Дніпропетровську створити один батальйон, а в Донецьку — два. Так от, в Донецьку не було створено жодного підрозділу. Я вважаю, що це був той лакмусовий папірець.

- А яке було рішення Ахметова?

— Він самоусунувся від цього процесу, хоча ми просили його організувати і допомогти нам реалізувати ці проекти. Він декілька разів публічно заявляв, що  треба якийсь мирний план. Але, вибачте мене, мирний план треба шукати з людьми, які хочуть миру, а людей, які хочуть займатися тероризмом, треба викорінювати.

Саме тому я хочу сказати, що ми по-різному можемо ставитися до того ж Коломойського, але факт залишається фактом, що Дніпропетровщина завдяки Коломойському, Харківщина завдяки Авакову, Одещина завдяки, в тому числі, Палиці перетворилися на форпости боротьби з сепаратизмом. У всіх цих регіонах створені потужні добровольчі загони, які вже зараз мають бойовий досвід.

- Чи була роль Кернеса в зупиненні сепаратизму?

— Мені важко сказати. Публічно Кернес зайняв чітку позицію — “я за Україну і проти озброєних нападів”. Далі був замах на Кернеса, він був поранений. Я вітаю публічну позицію Кернеса, яка була одним із елементів того, що Харківщина зараз — проукраїнський регіон. Я коли перший раз приїхав в Ізюм, то десь 50% жителів були налаштовані не проукраїнські. Зараз це таке махрове “бандерівське” місто, все в жовто-блакитних прапорах, і абсолютно патріотичне.

Звичайно, те, що Харківщина втрималася — це персональна заслуга Авакова. Я вже говорив, що Майдан народив нову українську націю. По-перше, це двомовна нація, тому що зараз на війні з обох боків у своїй масі використовується російська мова. І, по-друге, народилися нові українські патріоти — це харківський вірменин Аваков і дніпропетровський єврей Коломойський. Це люди, яких Росія визнала топ-ворогами.

- Чи є ризики від перебування Коломойського на посаді керівника обласної адміністрації?

— Знаєте, ризики завжди є, коли бізнес приходить у владу. Я мав розмову і з Коломойським, і з Корбаном, ви знаєте, у мене була складна історія стосунків ними. Можливо, є якісь претензії до бізнесмена Коломойського? Так, можливо. Але, починаючи з березня, ми однозначно були одною командою, орієнтованою на одні цілі.

- Коли настане межа, після якої олігархи стають загрозою новій владі?

— Ми на початку нашого інтерв’ю говорили про еволюційний і революційний шлях розвитку. З олігархами, за великим рахунком, дуже просто справитись, маючи політичну волю і підтримку громадянського суспільства. Американці на початку 20 сторіччя буквально 2-3 законами про антитрестову політику привели свою державу в той вигляд, який ми зараз бачимо. Щоб справитися з олігархами, нам не треба їх знищувати. Нам треба просто запустити Антимонопольний комітет, щоб він працював не на обслуговування олігархів, а на обслуговування суспільства.

- За часів вашої роботи в адміністрації президента лунали звинувачення, що ви намагалися атакувати Київміськбуд, здійснивши рейдерське захоплення цього підприємства. Протягом трьох місяців там жили так звані тітушки, які захищали підприємство від вас.

— Тітушки від мене захищали підприємство? (Сміється)

- Наскільки я розумію, вони були найняті нинішнім керівництвом Київміськбуду. 

— Льовочкіним?

- Тобто ви підтверджуєте, що Льовочкін стоїть за керівництвом Київміськбуду?

— Я підтверджую те, що попередній уряд майже всі державні підприємства перетворив на комерційні кормушки. Наведу один приклад. Буквально за тиждень до моєї відставки я дізнався, що в ДУС є своя санепідемслужба, і що ця санепідемслужба видала за минулий рік — вдумайтесь! — 17 тисяч дозволів по імпорту та по експорту. Я не знаю, скільки вони брали за ці дозволи, але це мільйони доларів. 

- Не тільки в інтересах ДУС?

— ДУС — не експортер і не імпортер. Вам треба ввезти, наприклад, зубну пасту. Для цього вам треба отримати сертифікат санепідемслужби. Ви могли піти в міську СЕС, а могли, виявляється, в СЕС Державного управління справами! А щодо Київміськбуду, то мені було боляче, коли його перетворили на корупційну кормушку.

- Хто перетворив?

— Воно входило в орбіту попереднього керівника Державного управління справами Кравця, ну і, мабуть, курувалося Льовочкіним. Я буду ініціювати як депутат, щоб кримінальні справи, які порушили за фактами зловживань у Державному управлінні справами чи Київміськбуді, довели до логічного кінця.

А ті тітушки в Київміськбуді не пустили слідчу групу вилучити документи! Уявіть собі!

Ще просто шокуючий приклад. “Украерорух” — це всі авіадиспетчери країни. Для проведення виборів президента ми повинні були бюлетені з Дніпропетровська везти в донецький аеропорт. У нас по лінії правоохоронних органів пішла інформація, що цей літак хочуть збити. Ми перевантажили бюлетені з транспортного військового літака на пасажирський, щоб заплутати сліди. І потім СБУ запідозрила керівника “Украероруху” Чередніченка в державній зраді і в злитті інформації.

Ми почали цікавитись цією світлою особистістю. Він призначений Януковичем в 2010 році, сотні мільйонів гривень вивів закордон. Тут же прем’єр-міністр дає команду звільнити Чередниченка. І одночасно відбуваються два цікавих моменти. Перший — кримінальна справа, яка порушена за цим фактом, на переїзді між СБУ і Генпрокуратурою десь губиться, а звільнити його фізично не можна, тому що тут же суд приймає рішення, що він повинен залишатися на посаді. А коли чиновники Мінінфраструктури приїжджають в “Украерорух”, то їх туди не пускають люди, які називаються самообороною Майдану.

Отака от цікава історія. Так що людина, призначена Януковичем, яка, очевидно, була вмонтована в корупційні схеми, яку підозрюють в тому, що він має відношення до збитого ІЛ-76 в Луганську, досі на роботі і прекрасно себе почуває.

- А я чув іншу версію, що ви хотіли призначити на цю посаду брата Василя Кравчука, колишнього депутата від “Батьківщини”.

— Я нікого не хотів призначити. Я хочу, щоб пан Чередниченко, якщо він винен в тих кримінальних злочинах, які йому інкримінуються, поніс заслужене покарання.

- Крім того, колишній керівник ДУСі Андрій Кравець закидає, що ви хотіли в останній момент продати чотири об'єкти ДУС — “Експоцентр”, горілчаний завод на Житомирщині і два готелі в Києві.

— Є указ в.о. президента Турчинова про передачу Кабінету міністрів для подальшої приватизації об’єктів, які не несуть функціонального навантаження в Державному управлінні справами. Є список цих об’єктів, ми його підготували для передачі Кабінету міністрів України, Фонду держмайна для приватизації.

Пан Кравець про це знає, він просто бреше. Цього негідника теж треба, звичайно… Я думаю, що ми закінчимо війну на Сході, розберемося з корупціонерами першого ешелону, а потім будемо займатися вже більш дрібними корупціонерами.

Я підтримую Турчинова в тому, що Державне управління справами не повинно існувати. Це колосальна структура, створена ще Дагаєвим під Кучму. Там є якісь свиноферми, мисливські угіддя, ще щось.

Державне управління справами повинно забезпечувати існування інституції президента. Скажіть мені, навіщо для існування інституції президента лікеро-горілчаний завод?

- Але ви не будете відкидати принаймні того, що ви порушили закон, не склавши мандат протягом 3 місяців, поки суміщали його з роботою на Банковій?

— Я не порушував закон. У нашому трудовому кодексі є положення про тимчасово виконуючого обов’язки. Я не мав права підписувати фінансові документи як тимчасово виконуючий обов’язки. Я пішов на цю посаду з двома цілями. Ми ж тоді не знали, що буде війна. Перша — це терміново треба було міняти голів районних державних адміністрацій, а це 525 посад . І друге — нам треба було провести президентські вибори. Ми, я вважаю, досить успішно справилися.

- Скажіть чесно, Тимошенко якимось чином намагалася використати перебування Турчинова і вас у владі для того, щоб покращити свої передвиборчі позиції?

— В принципі, ні.

- Тоді чому вона зняла вас з посади, яку ви обіймали в ієрархії партії “Батьківщина”, поставивши на вашу позицію Івана Кириленка, висловивши тим самим невдоволення тим, як ви себе поводили по відношенню до партії останні місяці?

— У нас навіть думки не було використовувати так званий адмінресурс на користь того чи іншого кандидата. І це перші вибори в історії України, де не було жодної скарги. Отримавши такий результат на виборах, який отримала Юлія Володимирівна, вона як голова партії повинна була робити якісь висновки для модернізації, мобілізації партії. Очевидно, Юлія Володимирівна як голова партії прийняла рішення. Це її право, яке я не збираюся оскаржувати.

- Але ви з нею не підтримуєте контакти після цього?

— Я був дуже зайнятий, поки ще був головою адміністрації. Я — заступник голови партії. По мірі необхідності, я думаю, контакти якісь будуть.

Я провів з Юлією Володимирівною 15 років, починаючи з 2000 року, коли вона була віце-прем'єром. Я був одним з тих людей, через яких вона робила реформи в енергетиці. Я пишаюся цим періодом життя і не шкодую про жоден день.

- У вас нема внутрішньої образи, що вона вас відсторонила?

— Абсолютно. Послухайте, мені 48 років. Навіть якщо я прийшов у це життя, щоб прожити такий період, який почався в моєму житті 23 листопада минулого року і закінчився у червні, коли я пішов у відставку — я вважаю, що я достатньо самореалізувався як політик.

- Ви відмовляли Тимошенко від ідеї балотуватися в президенти?

— Так. У нас була розмова, де, враховуючи ситуацію в суспільстві, я особисто застерігав її від балотування в президенти. Вона сказала, що прийняла рішення. Вона — політик, державний діяч, людина, яку знають у світі. Вона його реалізувала це рішення. Вона несе відповідальність за всі свої рішення.

- Коли відбудуться дострокові парламентські вибори, чи повинна бути Тимошенко номером один у списку “Батьківщини”?

— Про дострокові парламентські вибори хочу просто сказати, що це ще одна піар-технологія. Так, цей парламент не відображає нинішньої структури суспільства. Але якщо ми проведемо вибори зараз, у жовтні, за діючим законом, то ми дестабілізуємо ситуацію в державі.

Можемо отримати в парламенті Губарєвих та інших. Вибори слід проводити виключно після зміни виборчого законодавства та локалізації ситуації на Донбасі.

Щодо лідерства Тимошенко в списку, то це питання внутрішнього розвитку партії “Батьківщина”. Партія “Батьківщина” — це позитивний елемент в українському державотворенні.

- Поясніть, кого представляє Віктор Медведчук на переговорах. Нестор Шуфрич сказав, що він був делегований Турчиновим.

— Це неправда. Шуфрич просто проінформував, що Медведчук пробує ввійти в якусь комунікацію, але ніяких повноважень він не отримав.  Наскільки я розумію, Медведчук діяв як кум Путіна, який хотів повернутися в українську політику.

Але я вам більше хочу сказати. Я, наприклад, сам мав одну телефонну розмову з Царьовим ще в березні, де він пропонував якісь свої послуги по врегулюванню. Або інший приклад. Якщо ви звернули увагу, то в нас досить довгий час на Луганщині не було смертей. Я, в тому числі, був тією людиною, яка вела з ними переговори.

- З Болотовим?

— Не з Болотовим, з його представниками. Вони приїжджали під наші особисті гарантії в Київ. Коли в Донецьку були вбиті або закатовані, то в Луганську ми пробували знайти якісь точки дотику. Я просто бачив це і чув, я спілкувався з цими людьми. На Луганщині й на Донеччині ці протести мали трошки різну природу. На Луганщині це була, перш за все, соціальна антифеодальна революція, а вже потім події, направлені проти Києва. На Донеччині це була з самого першого дня кримінальна російська інспірована вакханалія.

Багато ідеалістів на першому етапі щиро хотіли для Луганщини якогось позитиву. Але вони були втягнуті в цю криваву м’ясорубку тероризму і сепаратизму. Перша претензія, яку висловили луганські представники, знаєте, яка була? “Що з вами говорити, ви до цих пір Єфремова не посадили, який грабував нашу область”.

Росія відслідковувала ці контакти, блокувала, провокувала. Тоді вони ще не змирилися з тим, що не зможуть відхопити половину України. Потім ситуація вийшла з-під контролю і російського, і нашого, і навіть тих же терористів.

- Ви стверджуєте, що Росія зараз не контролює ситуацію на Сході?

— Абсолютно. Там дуже складний мікс соціального, кримінального, терористичного та іншого протестів. Ви ж подивіться, що відбулося. Тисячі людей отримали зброю. Якби хтось думав, що буде смикати за ниточки — так не вийде. Деякі з цих людей політично мотивовані, деякі з цих людей — криміналітет, деякі з цих людей є люмпенами.

Ті події, які відбувалися в Луганську — це була якась квазі-копія нашого київського Майдану. Єдина відмінність — на першому етапі вони отримали тисячу одиниць вогнепальної зброї.

До речі, що цікаво — перша ідея створити добровольчий батальйон МВС виникла на базі луганських сепаратистів. Ми домовилися з ними про те, що якимось чином мирно врегульовуємо цю ситуацію, і перший батальйон повинен був створитися якраз на базі цих людей, які тоді захопили СБУ.

Вони були готові віддати надлишкову зброю, вийти з СБУ, але хотіли легалізувати і захистити ті правильні протести, які були на Луганщині. Ми навіть пішли на це. Перший наказ, до речі, був якраз про створення луганського батальйону.

- З числа терористів?

— Чекайте, терористами вони стали, на жаль, вже потім. На тому етапі вони були протестувальниками, які в силу тих чи інших подій отримали тисячу одиниць вогнепальної зброї. І ми шукали метод, як її звідти абсорбувати. І коли ви говорите, чи були в нас помилки — очевидно, ми у Луганську призначили неправильно губернатора. Але в чому була наша проблема? Що ми були змушені латати діри.

- Єфремов мав стосунок до сепаратизму на Луганщині?

— На тому етапі вони виступали, в тому числі, проти Єфремова. Але Єфремов — це дуже досвідчений політик з досвідом і грошима. У мене нема даних, що Єфремову нанесли якийсь матеріальний збиток, на відміну від того ж Володимира Ландіка.

- А те, що ви полетіли на риболовство під час захоплення влади на Донбасі, не було вашою помилкою?

— Це був вихідний день. Я зранку зателефонував керівникам СБУ і МВС, мене проінформували про те, що ситуація контролюється. А вже о 16 годині, коли ми зрозуміли ту проблему, яка одночасно почалася по всій Україні, я був в кабінеті Турчинова. Я не жаліюся, але це така піар-війна. В принципі, хай це буде на совісті тих людей, які її замовляють.

- А хто її замовляє?

— Ну, враховуючи, що основним модератором був телеканал “Інтер”, я думаю, що це представники клану Фірташа-Льовочкіна. Ті ресурси, які вони награбували при Януковичі, дають змогу дестабілізувати і далі розхитувати ситуацію в державі.

- Хто оплачував ваш переліт на рибалку?

— Мене запросив мій друг, з яким я їжджу вже 10 років підряд. Це не політик, він просто просив не згадувати його ім’я, щоб не бути об’єктом нападок і цькування, як це у нас прийнято. Але, напівжартома-напівсерйозно, я можу пишатися, якщо все, що мені можуть пред’явити мої опоненти — це те, що у вихідний день я прийняв запрошення свого друга і полетів на рибалку.

Сергій ЛЕЩЕНКО