Рінат Ахметов грає для Києва роль Івана Сусаніна?

Обидва рази презентації пройшли під “одобрямс” з оплесками. А чи могло бути інакше? Чи можна взагалі очікувати критично поглядуна такі речі від чиновників і бізнесменів ( депутати входять або до однієї, або до іншої групи)? На жаль, вагомих зауважень я так і не почув. Тому спробую викласти свої думки тут. Звичайно, переважно стосовно культури, але й у інших аспектах також.

Перше враження: чудово, усе правильно, усе точно, багато планів, добре, що намітили перспективу, яку не ставили раніше. Крім того, приємно, що це робилося за гроші Ахметова, а не за бюджетні.

Друге враження: а ці американці писали стратегію для Києва, чи для якогось універсального міста, а потім підлаштували під Київ? Чи зацікавлений Ахметов у розвитку Києва, чи йому треба було виявити свої меценатські дії, щоб слідом за Пінчуком стати почесним громадянином Києва? Чи може ця стратегія — свідомий тупик для Києва, який повинен дати певні шанси обійти Київ іншим містам, приміром, Донецьку? Чи не виконує для Києва Ахметов і його фонд ту роботу, яку колись виконав для посполитян 400 років тому відомий білоруський провідник Іван Сусанін? Щоправда, кажуть та давня історія лише вигадка в основу якої ліг випадок з козаком Галаганом, який під час Корсуньскої битви завів у болота шляхту. Може і цього разу версія подвигу “донецьких”, яки ведить до прірви Київ, не підтвердиться. Але інтуіція невпинно нашіптує сумніви...

Головна теза: треба зробити усе правильно, старанно, гарно по адмініструвати, знайти інвестиції і ми за 14 років переженем Москву, Пітер, Варшаву і наблизимося за якістю і комфортом життя до Праги. Думка, звичайно, цікава, але тупа. Впевнений, що в згаданих (чи частині згаданих міст) усе теж робитимуть правильно, тому з такою стратегією можна хіба що не відстати. Для того, щоб наздоганяти „правильного” мало. Потрібен КРЕАТИВ. Попов, відповідаючи на моє запитання, визнав, що креативу немає. Та й навіщо було питати: очевидно, що ніякого креативу, просто набір банальних правильних тез. Ну і неправильних — теж. А часом і відверто брехливих.

Базові цифри та ідеї, що викликають сумнів:

— Населення Києва досягне 3-х з невеличким хвостиком мільйонів, а зараз ніби-то менше 3-х. Поясню для чого потрібно занижати кількість населення: це дозволяє недобудувати шкіл, лікарень, бібліотек, тощо... Дозволяє показувати вищі показники на душу населення. Припустимо, якщо занизити кількість жителів Києва, одразу ж збільшується середня житлова площа на душу населення. Тепер вона ніби-то становить 21 м2.

— Середня тривалість життя збільшится для народжених в цей період на 7 років. Оце прорив! Та за таке можна Нобелівську премію давати. От біда, перевірити правдивість таких тез можна буде лише років через 90-100, тому впіймати стратегів на брехні не можна

— Аналогічна ситуація зі зменшенням злочинності в 1.5 разів.

— Площа київських доріг збільшиться у 3 рази і досягне близького для європейського міста показника — 6% від площі міста. За рахунок чого можна збільшити площу доріг? За рахунок розширення доріг, за рахунок побудови нових доріг та за рахунок побудови кількарівневих розв’язок. Розширювати дороги нікуди, бо навколо забудова. Нових доріг поки не будують, але якщо і будуватимуть, то не вдвічі більше ніж було у всьому місті досьогодні. Хтось згадає про довгу й широку окружну, що запланована. Нагадаю, що вона не знаходиться на території міста.

— Кількість житла у Києві за 14 років виросте в 1.5 раза. Тобто за найближчі рокі побудують ще пів існуючого Києва. „Свежо предание, до вертися с трудом”. Тим паче, що й зараз у Києві стоять непроданими тисячі квартир... За умови, що населення Києва майже не збільшиться, кому потрібні будуть ці метри? Якщо йдеться про заміну „хрущовок” новими будинками, то це не буде прямим збільшенням житлових площ, адже частина побудованого житла компенсуватиме те, що є зараз. Таким чином, доведеться не лише побудувати нові пів-Києва, а й перебудувати частину того, що є... Будівельники обережно натякнули О.Попову, що це неможливо, але хто їх слухатиме?

— Кількість музеїв у Києві зросте до 5 на 100 000 населення. Це означає, що їх буде 150-160, а зараз, як зазначено в стратегії, 26. Таким чином за 14 років у Києві відкриють 130 музеїв. Майже 10 щороку. Нагадаю, що Музей Історії Києва досі без приміщення, 3 лаврських музеї під загрозою виселення, російський музей судиться за приміщення з іншим музеєм... Музеї не обладнані системами пожежотушіння, клімат контролями в сховищах, не мають охорони, 5 років не купують нових експонатів... Зарплата працівників музеїв дорівнює зарплаті працівників дитсадків і бібліотек і значно нижча київського прожиткового мінімуму. Фахівців, які могли б прийти в нові 130 музеїв просто не існує: свої — переважно пенсійного і передпенсійного віку, а приїжджі за такі гроші навіть кімнату в гуртожитку не зможуть винаймати. Як можна різко збільшити кількість музеїв у 5 разів? Надати статус музею кожному музейному залу чи застосувавши ще якусть аферу.

— Кіностудію Довженка перетворять в сучасний кіно виробничий комплекс. Хороша новина, але кіностудія не належить місту, а її земля значною мірою вже продана в приватні руки.

— Київ стане туристичним містом. Кількість туристів збільшиться з 1 млн. до 2.6. А далі йде опис побудованих готелів, тощо. Хотілось би нагадати, що в радянські часи в Києві було більше туристів, ніж зараз, а готелів значно менше. Тож, питання не в готелях, а в МОТИВАЦІЇ. Мотивація — це елемент креативу. Жодна мотивація — не проголошена. Таким чином, Київ буде приваблювати гостей хорошими готелями (ніби їх немає в Європі) і.... культурною долиною, а не історичними пагорбами, як це було раніше. Так-так, саме „Культурну долину” (гасло долини: Створення Унікальної Культурної Атмосфери. СУКА — як човен назвеш, так він і попливе) збираються будувати в місті, що як і Рим, стоїть на 7 пагорбах і пишається своїми пагорбами, а надусим — Дитинцем, Київським Кремлем. А я дивуюсь, чому вже нищать Щекавицю і Лису гору — зачищають під долину.

Гадаю, прикладів достаньо.... Але їх є ще чимало...

Враження трете, остаточне: Стратегія зроблена аби як, це адаптвація стратегіії якогось іншого міста, де особливості Києва абсолютно відсутні. Як результат, проект документа, як на мене, зроблений не для того, щоб його виконували і досягали поставленої мети доганяти і обганяти інші столиці, а для читання, публічного схвалення, для проведення передвиборчої агітації О.Попова, а також презентація стратегії мала продемонструвати підтримку президентом голови КМДА.

Абсолютно впевнений, що в ситуації, що склалася, ні фальшива стратегія, ні підтримка президентом не підвищать рейтинг О.Попова, швидше навпаки. Адже, коли йдеш за Сусаніним, задоволення можеш отримувати лише в перший момент, рано чи пізно усі починають розуміти, що ведуть не туди. Але виправляти помилки Попова і Януковича, певно, будуть не вони самі, а їхні наступники.

Олександр БРИГИНЕЦЬ