Прорвалась нарешті? Через 18 років після подачі заявки Росія впритул наблизилася до вступу в СОТ

Але після 18 років розмов, схоже, членство у СОТ їй таки світить.

І США і ЄС, як і інші 153 країни-члени СОТ за винятком Грузії — невеличкої колишньої радянської республіки, яка у серпні 2008 року недовго воювала з Росією, і частина якої досі залишається під російською окупацією — вже давно погодилися на вступ Росії до організації. Грузія розсудливо наполягала на призначенні міжнародних спостерігачів для моніторингу руху товарів на її державних кордонах, які включають і території Абхазії та Південної Осетії.

Росія ж, визнавши незалежність Абхазії та Південної Осетії, заявляла, що це компрометує їхній статус. Швейцарські посередники знайшли вихід, що не зачіпає цього статусу: так, кордон вважається коридором і його моніторинг здійснюється не державною установою, а приватною іноземною компанією, підзвітною уряду Швейцарії. Тепер і Грузія сказала “так”, відкривши Росії шлях до вступу.

Росія теж погодилася на запропонований сценарій. Без сумніву, президент Дмітрій Мєдвєдєв захоче, аби історія запам’ятала його як політика, що привів країну до СОТ, а не тільки бавився з часовими поясами. Остаточне рішення все ж залишається за Владіміром Путіним — прем’єром і, найімовірніше, наступним президентом — але навряд чи він збирається зараз його блокувати.

Російські “Ведомости” пишуть, що насправді на шляху Росії до СОТ завжди стояв Путін. У 2009 році, в розпал переговорів між Росією та Америкою, Путін несподівано зірвав їх, заявивши, що Росія піде в СОТ тільки разом зі своїми “митними союзниками” Білоруссю і Казахстаном. Спочатку чинний прем’єр активно підтримував поступ Росії до великих міжнародних клубів, але потім почав розглядати деякі вимоги СОТ як політично вмотивовані перешкоди.

Переваги членства у СОТ спірні. За деякими оцінками воно могло б приносити Росії щонайменше $50 млрд прибутків на рік. Інші стверджують, що Росія мала би докласти більше зусиль для стимулювання експорту, бачачи близьку перспективу вступу. Та в будь-якому випадку дві третини російського експорту наразі становлять нафта і газ, що не підпадають під правила СОТ. Росія виробляє досить мало конкурентоспроможних товарів, окрім продукції добувної промисловості і металу. У звіті Світового банку стверджується, що російським експортерам важко не лише виходити на зовнішні ринки, а й виживати на них.

Однак реальна проблема полягає не в торговельних перешкодах для російських товарів, а у неефективності самої держави, інтитуціоналізованій корупції та придушенні конкуренції. Членство у СОТ не вирішить жодну з них. Але голова Російської економічної школи в Москві Сєрґєй Ґурієв каже, що вступ до СОТ принаймні допоможе виявити корупцію і підвищити конкуренцію — явище, абсолютно чуже для російських бюрократів при владі. Справді, вступ до СОТ може принести Росії найбільше саме політичної користі. “Це буде знак, що Росія рухається до цивілізованого світу, а не в протилежному напрямку”, — каже Ґурієв.

The Economist, 2011