Продовження блокади. Що відбувається на українсько-польському кордоні?

 18 грудня польські перевізники відновили протести на найбільшому пункті пропуску “Ягодин — Дорогуськ” українсько-польського кордону. До них приєдналися фермери. Очікують, що акція триватиме кілька місяців. Тим часом ще з 6 листопада польські підприємці протестують перед прикордонними переходами “Гребенне — Рава-Руська” і “Краківець — Корчова”.

Чи вдасться Україні та Польщі врешті владнати ситуацію? І чи зможе цьому посприяти новий польський уряд?

“Повертаємося до кордону”

Протести польських перевізників на українсько-польському кордоні тривають з 6 листопада. Хоч їх проведення порушує політику Європейського Союзу, Єврокомісія не змогла змусити Варшаву вжити рішучих кроків.

Сподівання, що пункт пропуск “Ягодин — Дорогуськ” першим відновить рух транспорту, поки що не виправдалися. Найбільший прикордонний перехід, через який щодня проходило близько 40% від загального вантажопотоку між Україною та Польщею, знову заблокували.

 

Перевізники вимагають:

 

● запровадити комерційні дозволи для українських компаній на перевезення товарів (окрім гуманітарної допомоги та речей для ЗСУ);

● зупинити ліцензії для компаній, запроваджені після початку повномасштабної російської агресії проти України;

● ліквідувати електронну чергу з українського боку.

Війт ґміни Дорогуськ Войцех Сава скасував дозвіл на проведення акції протесту, утім це не дало бажаного результату. Як і відхилення заяви страйкарів на новий дозвіл для протестів з 18 грудня по 8 березня.

Річ у тім, що 15 грудня Окружний суд у Любліні розглянув скаргу перевізників на рішення дорогуського війта й скасував це рішення. Суд не погодився з аргументом, що протест призведе до фінансових збитків транспортних підприємців і порушує громадський порядок. А також зазначив, що такий тип заходів — єдина допустима законом форма тиску на органи державної влади.

“Можливо, проблему вирішить нова влада, але зараз жодного рішення протестувальникам не представили”, — пояснив суддя Пьотр Ринг.

Рішення суду слід виконати негайно. Задоволена лідерка протесту Едита Озиґала не стрималася: “Дорогуськ не впав. Повертаємося до кордону!”

Один з організаторів акції, член ультраправої Конфедерації Рафал Меклер заявив, що протестувальники постійно контактують з новим міністром інфраструктури Польщі Даріушем Клімчаком. Намагаються виробити компроміс, який дозволить усім повернутися додому. При цьому зазначив, що страйкарі мають намір залишатися на кордоні у святкові дні.

Окрім того, Меклер повідомив, що з 18 грудня до блокування долучаються фермери з організації “Об’єднане село”. Під гаслом “Національна продовольча безпека” аграрії вимагають припинити імпорт цукру з України, негайно виплатити прямі дотації, зберегти ставку акцизу на пальне на нинішньому рівні й компенсацій виробникам кукурудзи.

Тим часом у Медиці з 23 листопада протестують фермери з організації “Ошукане село”. Вони вимагають, окрім іншого, субсидій на кукурудзу.

Ситуація набирає загрозливих обертів. І чи не найбільше надій розв’язати її покладають на уряд Дональда Туска, який 13 грудня взявся до своїх обов’язків.

Чи впорається Туск?

12 грудня в програмній промові в Сеймі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск згадав про акцію протесту перевізників на кордоні з Україною. Апелюючи до депутатів “Права і справедливості”, він звинуватив попередню владу в бездіяльності.

“Дивлюся на вас і не можу зрозуміти того, що ви повністю відмовилися від державних дій під час протесту на польсько-українському кордоні. Ви облишили це повністю. Адже це і є суть діяльності держави. Прикордонний контроль і захист інтересів підприємців. А ви не подбали про інтереси польських водіїв і відмовилися від охорони кордону. З Україною, під час війни”, — заявив очільник Ради міністрів Польщі.

“Ми шукали і знайшли способи якнайшвидше врахувати потреби польських водіїв і водночас негайно розблокувати кордон воюючої України, яка очікує на транспорт”, — наголосив Туск.

Дійсно, деякі представники парламентської коаліції ще до присяги кабінету заявили, що мають варіанти, щоб зарадити цій справі. Зокрема, депутат від Громадянської платформи Павел Коваль вважає, що страйк перевізників потрібно негайно припинити. Він заявив, що “для цього є юридичні та переговорні методи”. Щоправда, серед лідерів протесту є політик від Конфедерації, додав Коваль — а це надає політичного характеру й ускладнює припинення протесту.

Вірогідно, зрушити ситуацію з мертвої точки міг би візит Дональда Туска до України. Як відомо, під час першої телефонної розмови з польським прем’єр-міністром президент України Володимир Зеленський, вітаючи його зі вступом на посаду, запросив до Києва.

“Почув слова щирої підтримки. Ми ще сильніші, коли ми разом — Україна і Польща. Переконаний, що з новим урядом Польщі пришвидшимо розв’язання всіх питань наших відносин на взаємовигідній основі. Узгодили графік подальших контактів. Запросив Дональда Туска відвідати Україну за найближчої нагоди”, — повідомив глава держави.

На ситуацію з перевізниками відреагував новий міністр інфраструктури Польщі Даріуш Клімчак. “Вирішення проблеми вимагає дій на кількох рівнях. Починаю з розмови з підприємцями, які почуваються скривдженими й знехтуваними. Це перший крок у всій серії”, — заявив урядовець.

18 грудня відбулося перше засідання Спільного комітету з нагляду та моніторингу застосування і імплементації Угоди між Євросоюзом та Україною про автомобільні перевезення вантажів. Польщу на зустрічі представляв державний секретар Міністерства інфраструктури Аркадіуш Мархевка. Високопосадовець зазначив, що майже півторарічний термін дії Угоди не дозволяє зробити позитивні висновки про її вплив на польський ринок автомобільних перевезень. Також польська сторона закликала глибоко проаналізувати наслідки лібералізації автомобільного транспорту у відносинах між ЄС та Україною і запровадити рішення, які захистили б транспортний ринок країн-членів ЄС, водночас дозволяючи допомагати Україні.

Імовірно, сторони шукатимуть компроміси. І не виключено, що все ж знайдуть способи нормалізувати ситуацію. Чого не скажеш про врегулювання зернового питання, яке ще складніше за страйк перевізників. Зокрема, через вагому фермерсько-селянську електоральну базу і Громадянської платформи Туска, і співкоаліціанта — Польської селянської партії.

За словами заступника міністра сільського господарства Стефана Краєвського (член ПСП), нині про зняття ембарго на імпорт українського продовольства не йдеться і позиція партії в цьому контексті відрізняється від візії інших політсил урядової коаліції. А на переконання іншого заступника міністра сільського господарства Міхала Колодзейчака, лідера Агроунії та члена Громадянської платформи, вступ України до ЄС “дуже невигідний для польських фермерів і підприємців”, і слід говорити, що агропродовольча продукція з України не потрапить до Польщі протягом кількох десятиліть.

Вочевидь, риторика не відповідає духу взаєморозуміння. А тому тут варто докласти ще більших зусиль, щоб залагодити ситуацію, яка триває ще з початку цього року.

Отже, викликів для Києва і Варшави чимало. Найближчим часом відбудеться ряд перемовин, аби вирішити багато критичних питань. Від невизначеної ситуації страждають і українці, і поляки. А зиск має лише спільний для обох народів екзистенційний ворог — Росія.

Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ, Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник