Попов почав убивати дракона

Нещодавно фактичний мер Києва Олександр Попов розповів, що на нашому сайті працюють брехуни. На запитання журналіста УП “навіщо київська влада витратила 2 мільйони гривень на замовні матеріали про себе в ЗМІ?”, Попов відповів лаконічно, але впевнено: “Ми не виділяли”.

Наступна відповідь мала би розірвати журналістові мозок:

“ — Ось газета “Комсомольская Правда в Украине” за 3 грудня цього року. Тут інтерв'ю з вами. Автор — Ірина Ковальова. Ми з'ясували в редакції — такої людини не існує. Також нам сказали, що цей матеріал їм надіслали з КМДА. За чиї кошти ви розміщуєте “джинсу”?

— (Пауза). Ми жодних рішень стосовно цього не приймали. У нас в бюджеті, здається, є стаття витрат: “Про висвітлення діяльності КМДА”, може, це малося на увазі, що у нас є якісь договірні відносини з іншими виданнями.

Але цілеспрямовано у нас така робота не проводилася. Краще ці кошти, звісно, направити на соціальний захист, ніж витрачати їх на це.”

Оскільки про 2 мільйони на “джинсу від КМДА” Інтернет почав писати з подачі Тижня, ми приречені захистити свою цноту. Але спершу — слайди.

Слайди взяті із “Вісника державних закупівель”, відтак коментувати тут нічого. Як кажуть у Комсомольську — sapienti sat.

Більш важливо, що останнє інтерв’ю Олександра Попова виставило його перед спільнотою якимсь геть безпорадним.

Спершу він зізнався, що поняття не має про росіян, яким віддадуть ЖКГ Виноградаря, потім — що не знає, як формуються тарифи в Києві по теплу. А ще переконував журналіста, що сесія Київради не виділяла 11 мільйонів гривень на новий храм УПЦ МП, плутався у тому, чи платить “Київенерго” орендну плату за комунікації і стверджував, що 650 000 — це нормальна сума для апгрейду сайту.

А родзинкою інтерв’ю стало те, що мер Києва поняття не має, хто володіє структурою, яка дає киянам тепло і світло. Варто вслухатись в музику його слів:

“- Ви казали якось в інтерв'ю, що зустрічалися з власниками “Київенерго”. Хто вони?

— Ця компанія наполовину державна.

- Більш, ніж наполовину.

— Так. Щодо решти, то думаю, десь чотири приватні компанії є власниками інших 49% акцій. Я їх не можу назвати, бо навіть не пам'ятаю — вони переважно іноземні”.

- 40% “Київенерго” володіє Ринат Ахметов, ви думаєте йому сподобається інша генеруюча компанія? На вас можуть натиснути через це?

— Я не можу стверджувати відносно власника, я просто цього не знаю, бо є декілька компаній, може воно й так. Але ми спілкувалися з керівництвом “Київенерго”, у нас з ними є порозуміння.

Мало того, поняття не маючи, хто власники, Попов збирається віддати цим щасливим невідомцям в концесію київські тепломережі. Років так на 15. При чому сам же й розповів, чим це загрожуватиме:

“Мережі — це головне. Ми можемо поруч з нинішніми ТЕЦ поставити інші, більш сучасні і це може зробити будь-яка інша кампанія — японська, американська чи канадська.

Стратегічно — це те, хто володіє мережами. А хто володіє генерацією — це не головне... Ну і звісно, щоб була конкуренція. Наприклад, в Чехії будь-хто може поставити свою генерацію і віддати тепло в мережі. Таким чином генеруючі компанії між собою конкурують. І від цього виграє територіальна громада, тому що ціна зменшується”.

Найкумедніше те, що Попов і його нові заступники вже перестали натякати про те, що 12% пакет “Київенерго” був вкрадений у міста ще 2007-го року і “незбагненним” чином опинився в 40-відсотковому пакеті Ахметова (джерела Тижня подейкують, що він сягнув вже 44%).

Мало того мер виявив бажання, аби держава віддала частину своєї власності місту. Процентів 10, певно, вистачить. Щоби міноритарні “невідомі іноземні компанії” заволоділи підприємством не тільки де-факто, а й де-юре. Потім залишиться передати їм мережі. А медіа-холдинг Бориса Ложкіна за 2 мільйона пояснить киянам, як це круто, що відтепер кожен мешканець столиці митиметься під струменями головного олігарха України.

Коротше кажучи, усе інтерв’ю Попова складалось або з відвертої брехні, або з “не знаю”. Загалом стає сумно, що Олександр Попов свого часу, в’їхавши в Київ на герць і перемігши дракона, сам потроху почав покриватись лускою. Єдине питання, яке тепер залишилось: коли закінчиться трансформація.

Олексій ШАЛАЙСЬКИЙ