Передпосадочні маневри

... і подальшого його використання як у внутрішній політиці, так і в спробах домогтися зниження ціни на російський газ (а для цього — “відмивання” процесу від характеру політичного, яким його вважає більшість і громадян України, і зовнішніх спостерігачів).

Оголошено рішення суду щодо одного з фігурантів справи про “націоналізацію” 11 млрд кубів газу “РосУкрЕнерго” — екс-першого заступника голови правління НАК “Нафтогаз України” Ігоря Діденка. Йому дали умовний термін і звільнили з-під варти прямо в залі суду.

Діденка заарештували за підозрою у вчиненні злочинних дій, які призвели, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, до мільйонних втрат України. Однак вирок оголошено досить “м’який”. Це вже отримало популярне пояснення: мовляв, ключем до свободи стала зміна показів.

Ігор Діденко, як і його колишній безпосередній керівник Олег Дубина, врешті-решт показав пальчиком на Тимошенко як на винуватця підписання газових угод 2009 року. “Я дуже шкодую про те, що змушений був виконувати під час прийняття своїх рішень одноосібні вказівки тодішнього прем’єр-міністра”, — заявив Діденко. Мається на увазі, що Юлія Володимирівна “ввела його в оману”, коли за директиви Кабінету Міністрів дала вказівку підписувати від імені Нафтогазу угоди 2009-го. Ці свідчення можуть — і будуть — використані проти неї. Не виключено, що з такою метою хочуть використати і екс-керівника Держмитслужби Макаренка та колишнього заступника керівника Енергетичної митниці Шепітька, яких нещодавно також випустили із СІЗО.

Ймовірно, не останню роль у завершенні справи Діденка саме в “умовний спосіб” зіграв ще один незаслужено забутий персонаж української політики, безпосередньо причетний до газових угод 2009 року. Йдеться про нинішнього радника президента Януковича Андрія Портнова. Саме він, перебуваючи в команді Тимошенко, у 2009-му здійснював юридичний супровід укладення договорів між Нафтогазом та Газпромом, а також оборудки, за якою “Нафтогаз України” відібрав у “РосУкрЕнерго” 11 млрд м3 блакитного палива. Причому хизувався цим публічно. Була б дещо абсурдною ситуація, якби в учасників процесу, який завершився втратою Україною 1,1 млрд м3 (а це не менше ніж $250 млн), була така різна доля: один на нарах, а інший — на Банковій.

Окрім того, команда Януковича вироком Діденку дає посилання персонально для Тимошенко: з нами, мовляв, можна домовлятися, ми здатні замість 7—12 років ув’язнення і конфіскації майна запропонувати “легкий переляк” і 3 роки умовного терміну. Для цього їй треба “лише” відмовитися від політичних амбіцій та активної вуличної діяльності. Схоже, автори сценарію сподіваються, що це дасть змогу зменшити негативний резонанс від справи Тимошенко на Заході. Зокрема, тому керівництво держави не поспішає виносити “драконівський” вирок: їм не потрібні свої ходорковскі. По-перше, це негативний міжнародний імідж, тягар якого Януковичу нести значно важче, аніж Путіну. По-друге, “мученик” за ґратами — постійне джерело нестабільності для влади. Натомість потрібна Тимошенко поза опозиційним процесом, декласований “колишній політик”.

Тому, мабуть, екс-прем’єрку схиляють і схилятимуть до “конструктивної” поведінки, яка допоможе виправдати весь процес в очах Заходу і таки використати його результати як аргумент у суперечці за ціни на газ.

Окрім показових прикладів, як може бути “по-доброму”, ймовірне використання і грубого тиску. З кількох джерел з’явилися повідомлення про те, що наступними мішенями для владного пресу незабаром можуть стати фігури з найближчого оточення Тимошенко, зокрема Олександр Турчинов та Андрій Кожемякін. Один із можливих закидів — нібито знищення справ у СБУ в часи, коли перший очолював “контору”, а другий вважався близьким до нього. За допомогою таких обвинувачень намагатимуться або “відірвати” від Тимошенко найближче оточення і змусити його до співпраці з владою, або завдати екс-прем’єрці та її політсилі іміджевих ударів, щоб довести, що процес над нею не є політичним.

Андрій СКУМІН