Новий закон “Про ринок електричної енергії” без конкуренції. Добре, чи погано?

У цивілізованому світі прийнято конкурентні ринки лібералізовувати, а монопольні — регулювати. І саме так, а не навпаки. І послідовність дій важлива.

Цей закон відпускає у вільне плавання виробників електроенергії. Що це за ринок в Україні:

1. Енергоатом (державна власність) = 50%-55% виробітку е/е;

2. Центренерго (держ власність) = 8-10% виробітку е/е;

3. Укргідроенерго (держ власність) = 6-7% виробітку е/е;

4. ДТЕК = понад 25% виробітку е/е.

Тобто державні компанії (часто управляються з одного кабінету, де сидить переможець виборів) = 70% виробітку. А ДТЕК = 25%. Сумарно два бенефіціара контролюють біля 95% виробітку електроенергії.

Технічно у наш ринок може потрапляти електроенергія з Росії і таким чином збільшувати конкуренцію на ринку. Але це практично неможливо через політичні бар'єри.

З Європи імпорт електроенергії неможливий з технічних причин. З Європою ми не синхронізовані (це довгий, дорогий і малореалістичний у наступні 10 років проект), а Вставки Постійного Струму блокуються певними силами.

Отже Україна — ринок, який ізольований від зовнішніх ринків.

Чи можна назвати конкурентним ринок, де два гравці контролюють 95%? Тим більше 70% з того — це державні компанії, про роботу яких ходить багато легенд.

Що ж відбудеться з цінами після лібералізації? Давайте будемо чесними, бо чесна ідентифікація проблеми, дозволяє знайти правильні рецепти вирішення.

Ціна е/е та кінцеві тарифи для населення виростуть в 2, а може і в 3 рази. Це +150грн +250грн до рахунку у місяць. На фоні хвилювань про абонлату за газ у 50грн це буде непросто.

Ціна е/е для малого та середнього бізнесу, бюджетних установ та організацій також виросте, можливо, у 1,5-2 рази.

А от для ТОП-20 крупних підприємств-споживачів е/е ціна, можливо, і не виросте. А може і знизиться. Вони будуть цікаві для продавців, за них буде йти конкуренція.

Чи могла би відбутися лібералізація ринку без будь-кого зростання ціни е/е? Ні. Але ринкова, тобто справедлива, ціна абсолютно різна при різних ступенях монополізації ринку. Чим на ринку більше конкуренції — тим нижча ціна та вища якість.

Приклад.

У Росії, де є з десяток видобувників вугілля, його ціна на рівні Роттердам-. У Польщі також на рівні Роттердам-. А в Україні, де понад 80% видобутку — у одних руках, і на мою думку, це монополія, але яка відпущена державою у вільне плавання, ціна вугілля Роттердам+.

Отже, наслідки цього закону можуть бути, як позитивні, так і негативні. Конкурентний ринок можна було будувати і до закону (приватизація, корпоратизація, розщеплення, відкриття ринку). Але цього ніхто не робив. Чи раптово хтось змінить пріоритети і візьметься за таке непросте завдання після закону? Побачимо, є 2 роки.

Звичайно, наша діюча модель застаріла і її варто реформувати. Але будь-яка реформа має призводити до позитивних практичних результатів. І на мою думку, посилення конкурентності ринків є, як мінімум, не менш важливим, аніж лібералізація монопольних ринків.

Андрій ГЕРУС, член правління бізнес-ради “Ціна держави”