Нові тушки Яценюка?

Сьогодні керівник найбільшої опозиційної фракції уже шкодує про персональні гарантії, які він давав щодо осіб, включених до виборчого списку “Батьківщини”. Адже нові перебіжчики, які можуть явити себе світу найближчим часом — знову з його квоти.

Перші тушки — батько та син Табалови — спричинили ефект вибуху бомби. Опозиція намагалася не допустити їх до складення присяги. Депутати билися на очах у тележурналістів.

Здавалося, зроблено щеплення від виходу депутатів із “Батьківщини”.

Яценюк стверджував, що влада навмисно здійснює полювання за його людьми, аби в такий спосіб дискредитувати нового лідера “Батьківщини”. Особливо компрометуючим було те, що молодший Табалов — Андрій — був керівником партії Яценюка “Фронт змін” у Кіровоградській області.

Друга серія тушок пішла в день виїзного засідання Верховної Ради. Тут було менш драматично — спочатку спікер Рибак зачитав їх заяву про вихід з “Батьківщини”, за півгодини Яценюк пред'явив пресі їх заяви про відмову від виходу (одна з них містила незліченну кількість граматичних помилок), а ще за годину тушки прийшли на засідання “путчистів” на Банкову.

Три з чотирьох тушок — Ігор Скосар, Роман Стаднійчук і Віталій Немілостівий — також потрапили до списку за квотою Яценюка, розпорядником якої була його права рука Микола Мартиненко, що займався питанням наповнення каси.

Цих трьох мало що пов'язувало персонально з Яценюком. Скосар був близьким з Мартиненком — навіть познайомив його з майбутньою дружиною, а Немілостівий — зі Жванією, діловим партнером Мартиненка.

І от на підході третя серія тушок. До “групи ризику” відносять депутатів із Дніпропетровська Андрія Павелка, Леоніда Сергієнка та Дениса Дзензерського. Вони можуть стати тушками явочним порядком, тобто не виходячи з фракції, але голосуючі всупереч її волі.

При чому третій призов тушок вже виглядатиме не трагедією, як перший, не фарсом, як другий — а буденністю. За якою може послідувати наступна серія — аж до подальшого розпаду фракції. Страхуючись від бунту невдоволених, Яценюк захистився положенням про фракцію “Батьківщина”, яке допускає його звільнення тепер лише двома третинами голосів.

Що вказує на аномальну поведінку депутатів Павелка, Сергієнка та Дзензерського?

Наприклад, їх діяльність в комітетах. Журналісти та прості громадяни можуть робити висновки щодо депутата, виходячи з його голосувань або виступів у сесійній залі. Натомість поведінка в комітетах залишається за кадром. Хоча вона може багато про що сказати.

Приміром, за декілька днів до виходу Ігоря Скосара з фракції “Батьківщина” стався показовий інцидент на засіданні бюджетного комітету. Так, опозиція ініціювала розгляд питання про відставку уряду Азарова. В цей момент представники Партії регіонів дружньо залишили залу бюджетного комітету, але кворум все одно залишався. Разом із регіоналами до виходу потягнувся і Скосар, на той момент все ще член “Батьківщини”. Дорогу йому перегородила колега по фракції Тетяна Слюз.

Розмова між ними, за словами очевидців, виглядала так: “Ти куди?” — запитала Слюз. “Та хочу в туалет вийти...”, — пояснив Скосар. “Я теж хочу, — зупинила його Слюз. — Зараз розглянемо питання про недовіру уряду — і можеш іти”.

Завдяки цьому вдалося втримати кворум — та ухвалити рішення бюджетного комітету про недовіру Кабінету міністрів. Але найгірші очікування, спровоковані поведінкою Скосара, виправдалися — наступного сесійного тижня він залишив “Батьківщину”.

Депутат Сергієнко з “Батьківщини” демонструє схожу поведінку. В минулому він — заступник міністра транспорту Миколи Рудьковського в другому уряді Януковича. Зберіг цю посаду і в другому уряді Тимошенко.

До нинішнього парламенту Сергієнко потрапив за списком “Батьківщини” разом зі своїм зятем Андрієм Павелком, керівником дніпропетровської організації партії “Фронт змін” та обласної Федерації футболу. Після виборів Сергієнко став заступником голови податкового комітету за квотою опозиції.

І от, за словами джерел, на двох останніх засіданнях комітету Сергієнко голосував синхронно з Партією регіонів. Крім того, його голосу не вистачило для ухвалення комітетського рішення про недовіру уряду Азарова. Також Сергієнко ігнорує збори опозиційних депутатів напередодні засідання комітету, натомість ходить на наради, які скликає голова комітету регіонал Хомутиннік разом з міністром доходів та зборів Олександром Клименком.

Але значно більш показова позиція цих депутатів у сесійній залі.

Минулого тижня Павелко і Сергієнко не підтримали вотум недовіри уряду Азарова, тоді як рішення фракції було голосувати “за”. Вони виявилися відсутні на засіданні Верховної Ради.

Також не голосував проти Азарова і Денис Дзензерський — ще один списочник Яценюка, якого відносять до кола друзів Павелка та пайщиків партійної каси “Батьківщини”.

Підозри щодо політичної стійкості Дзензерського посилюються тим, що за декілька тижнів до включення в список “Батьківщини” він гостинно приймав на своєму підприємстві Наталію Королевську, яка приїздила з виборчим туром. Ще раніше Дзендзерський входив до політради партії “Єдиний центр”, яка нетривалий час намагалася уособлювати адмінресурс. Його компанія акумуляторного бізнесу “Веста” після перемоги Януковича потрапила у вузький перелік щасливчиків, що отримали державну допомогу від комісії інноваційних проектів, яку очолював Андрій Клюєв.

Окрім відсутності при голосуванні за відставку Азарова, ці троє депутатів — Сергієнко, Павелко та Дзензерський — відзначилися минулого тижня тим, що проголосували “за” сумнівну ініціативу запровадження векселів, яку проштовхує перший віце-прем'єр Сергій Арбузов. Це також було всупереч рішенню фракції голосувати “проти”.

За словами джерел, одразу після невдалого голосування за відставку Азарова у фракції “Батьківщина” постала частина депутатів, обурених саботажем з боку соратників Яценюка — Дзензерського, Павелка та Сергієнка.

Депутати вимагали одразу в залі парламенту провести збори фракції про виключення тих, хто не голосував вотум недовіри уряду. “Яценюк відповів — охолоньте, все зробимо в урочний час. Мабуть тому, що по його праву руку в слоті була відсутня картка Мартиненка”, — зізнається джерело у фракції.

Третій вихід депутатів стане черговим ударом персонально по Яценюку. Адже всі ці люди, не відомі партійному активу “Батьківщини”, потрапили до списку за його квотою. Залишивши за бортом перевірених у боях бійців, які отримали непрохідні місця через нездатність оплатити місце в списку.

Тим часом у самому парламенті визріває “тушкоприймач” — утворення, до якого могли би долучатися тушки, своєрідний прообраз “групи Рибакова” за зразком парламенту шостого скликання.

Отримати цю “золоту акцію” намагається волинський мажоритарник-мільйонер Ігор Єремеєв. За чинним регламентом, у парламенті неможливо створити депутатську групу чисельністю менше, ніж 32 депутати. Єремеєв же ініціював створення квазі-депутатської групи, яка не була би оформлена юридично, але користувалася певними правами.

Він зібрав близько 20 підписів до спікера Володимира Рибака з вимогою враховувати думку позафракційних депутатів. Наприклад, дозволити делегувати своїх представників на засідання погоджувальної ради.

Фактор Кнесету в голосуванні за Азарова

Окрім Сергієнка, Павелка та Дзензерського, всередині фракції “Батьківщина” наростають підозри відносно ще одного депутата з квоти Яценюка — Сергія Фаєрмарка, керівника одеського штабу опозиції на останніх виборах. Він також не проголосував за відставку уряду Азарова. Причини такого рішення можна знайти в подіях, які відбулися кількома днями раніше.

Так, завдяки підтримці Партії регіонів Фаєрмарк в парі з регіоналом Олександром Фельдманом став співголовою групи дружби з парламентом Ізраїлю. Перейшовши тим самим дорогу Едуарду Гурвіцу з фракції УДАР, якого підтримувала велика частина “старих” опозиціонерів.

Колишній мер Одеси стверджує, що його позбавили посади завдяки маніпуляціям: підписи за свою кандидатуру він зібрав ще у грудні, але очолюваний регіоналом Віталієм Калюжним комітет Верховної Ради у закордонних справах три місяці не затверджував Гурвіца. За цей час Фаєрмарк із Фельдманом також зібрали підписи — і саме вони отримали необхідне погодження Калюжного.

При чому серед підписантів за Фаєрмарка та Фельдмана було багато депутатів з опозиційних фракцій, але їх не попереджали, що насправді підписи вони ставлять за регіонала.

Загалом же розподіл керівництва у групах міжпарламентської дружби, який проводив комітет регіонала Калюжного, відбувався у дивний спосіб. Опозиції відійшли країни третього світу, тоді як Партія регіонів забрала під себе всі провідні держави “великої вісімки” або сусідів України. Тобто тепер регіонали відповідатимуть за зв'язки з парламентами саме тих країн, які можуть реально впливати на міжнародний імідж Януковича.

При чому дехто, як Сергій Клюєв, очолив одразу дві групи дружби — і не з простими країнами, а з Америкою та Китаєм!

Відповідати за зв'язки із двома наддержавами — чи не велике це навантаження для депутата, який до парламенту ходить як на свято? Навіть якщо ти — брат секретаря РНБО, відповідального за міграцію “тушок” у Верховній Раді?