Чим цей напрямок відрізняється від Авдіївки, Купʼянська, Роботиного в тому сенсі, що нам заборонено навіть згадувати про лівий берег?
Чим боротьба і втрати морпіхів і ТрО на Херсонщині відрізняються від боротьби інших бригад на інших напрямках?
Багатьом колегам хочеться зрозумілих відповідей на питання, чому “ні” — універсальна відповідь на запити про роботу з військовими на Півдні. І не тільки журналісти хотіли б знати ці відповіді, а й військові, які працюють на цьому напрямку.
Є розуміння військової таємниці в умовах активних бойових дій. Проте нема розуміння, чому прогалину в комунікації Півдня заповнюють російські наративи, анонімні канали і фейкові вкиди на всіх платформах.
І це в той час, коли десятки журналістів хотіли б попрацювати на цьому напрямку, попри всю небезпеку, яка на них очікує тут. Зрештою, як і на інших ділянках фронту.
“Дуже важливо, щоб говорили люди, які на першій лінії фронту… дуже важливо, щоб люди жили в реальному інформаційному просторі”, — цитата президента з останньої прес-конференції.
Я абсолютно згоден. Люди в Тягинці, Станіславі, Кізомисі і Бериславі теж хочуть, щоб ми жили в реальності. Вони теж хочуть, щоб світ знав, як по їхніх населених пунктах прилітають десятки КАБів, що відбувається з ними і як наші сили цьому протистоять.
Професійні люди розуміють, що і як можна знімати, що показувати, як не нашкодити. Зрештою, ми проходимо процедури акредитації, перевірок, узгоджень. У всіх, кому треба, є наші контакти.
Натомість тисячі цивільних, які їздять у “закриті” села на громадському транспорті, вільно можуть знімати публікувати або передавати на ту сторону важливу інформацію.
Дайте можливість працювати на Півдні.