Микола Гульчій: “Половину маси гормона щитоподібної залози становить йод. Немає йоду — немає гормона”

Торік зафіксовано 6,5 випадка ракових захворювань на 100 тисяч українців, хоча в 2010 — 5,7. До Чорнобиля цей показник тримався на цифрі 3. Попереду, зрозуміло, Київська область — 13,5 випадка. Найбільше зазнає шкоди під час таких катастроф щитоподібна залоза — в Україні з нею мають проблеми 1 299 708 осіб, тобто цілком певне перше місце серед інших хвороб, діабет — 1 256 531 осіб — посів друге місце. Тож у переддень чергової річниці аварії гостем редакційної “прямої лінії” став головний ендокринолог МОЗ Микола ГУЛЬЧІЙ.

— Миколо Васильовичу, здається, в країні, яка пережила Чорнобиль, має бути всім і кожному відомо, що йододефіциту в нашому організмі не повинно бути. Нині на прилавках магазинів є достатня кількість йодованої солі, яку лікарі рекомендують вживати з профілактичною метою. Однак, відкрию вам секрет, навіть деякі мої колеги із застереженням ставляться до цього простого методу поліпшення свого здоров’я. Що ви на це скажете?

— Почну з того, що 50% маси гормона щитоподібної залози складає йод. Коли йоду немає, то немає й гормона. Тим часом гормон щитоподібної залози є в кожній клітині організму, він їй потрібен для функціонування, розмноження тощо. Якщо відбувається збій, виникає загальне захворювання організму. В якійсь системі воно проявляється більшою мірою, в якійсь — меншою. Загалом ідеться про зниження інтелекту, погіршення пам’яті, постійну втому, в’ялість, апатію, вражається серцево-судинна система тощо. Особливо небезпечний його дефіцит для вагітних, тоді дитина розвивається неправильно, бувають викидні, передчасні пологи, ще багато чого, і це все називається йододефіцитні захворювання. Їх дуже багато, і яку не візьмеш патологію потім, то вона пов’язана з йододефіцитом, а точніше, з дефіцитом гормонів щитоподібної залози.

Що робити, коли йоду не вистачає? Треба дати його в будь-якому вигляді. Ця ситуація непокоїть не тільки нас — 30% населення світу проживають у йододефіцитних районах. Масова профілактика — це йодування солі. Наприклад, Швеція додає 70 мг йоду на кілограм солі, Норвегія — 5 мг, Швейцарія — 20 мг, Україна — 25—30 мг. У нас йододефіцитні райони розташовані в основному в гірській місцевості. Легкий йододефіцит — це Київ та Київська область, середній — це північ: Чернігівщина, Житомирщина. Слід зазначити, що в нашій країні цій проблемі також постійно приділяється увага, вже напрацьовано відповідну законодавчу базу. Зокрема від 2002 року діє Державна програма профілактики йододефіцитних захворювань.

Я теж чув розмови, що десь більше зайодували солі, десь менше. Це не має великого значення. Клітина щитоподібної залози вбирає стільки йоду, скільки їй потрібно, весь інший вимивається із сечею. Я завжди пояснюю так: коли поролонову губку покласти в миску з водою, то вона набере стільки води, скільки зможе, а інша вода не всмокчеться, бо заблокована. На цьому і грунтується профілактика йододефіцитних захворювань під час атомних катастроф. Якщо в залозі є йододефіцит, тож треба дати йод, аби заблокувати залозу нормальним йодом. А коли надходить радіоактивний йод, залоза вже заблокована, тож радіоактивний йод виводиться з організму. Коли ж існує йододефіцит, то те, що не набрано нормальним йодом, добирає йод-132, йод-131. Тоді на генному рівні відбуваються збої. Скажімо, торік було 2 938 нових випадків операцій на рак щитоподібної залози. Це означає, що все-таки ми маємо проблему, яку отримали після Чорнобиля.

— Тобто всі українці, незважаючи від місця проживання, мають вживати йодовану сіль?

— Так, тим більше, що її йодують не калієм йодидом, як у 15-ти європейських країнах, а калієм йодатом, який можна застосовувати навіть під час консервації, тоді, скажімо, огірки не синіють. Для чого потрібен калій? Бо йод не може бути у вільному стані, він випаровується. Калій — це зв’язуюча речовина.

— А як щодо інших препаратів? Чи можна обмежитися лише йодованою сіллю?

— Вживання йодованої солі — це масова профілактика. Якщо говорити про індивідуальну профілактику, то є багато препаратів рослинного походження: і спіруліна, і еламін, і ламінарія, і барба-йод, і келп. Це просто морські рослини, капуста, водорості. Вони можуть бути в сирому вигляді на прилавках магазинів або висушені, перетерті в порошок, у таблетованих чи капсульних формах.

— Якийсь час мої знайомі послуговувалися йодісом…

— Йодіс — це вода, в якій є калій йод. Теж можна пити. Тобто, надходження йоду може бути будь-якими шляхами, головне, щоб він надходив.

— Безперервно?

— Так. Тобто в тих родинах, де користуються йодованою сіллю, проблем немає. Ті, хто не користується, нехай проводять індивідуальну профілактику. Є таблетовані форми: йодомарин, йодидфарм, просто йодиди. Дехто собі робить сіточку з йоду на шкірі, він також всмоктується через шкіру. Будь-які шляхи введення йоду в організм дають змогу вберегтися від йододефіциту і зменшення вироблення гормонів. Хоча не завжди цей шлях абсолютно виправданий, бо поки йод потрапить до щитоподібної залози, він повинен пройти певний шлях. Наприклад, у людини хворий кишківник, і йод може погано всмоктуватися. Тож не беручи до уваги інші, наприклад, вроджені чинники, не можна досягти поставленої мети — мати нормальну кількість гормонів щитоподібної залози в клітинах. Тому завжди треба перевіряти і гормональне дзеркало.

Наталія БОРОДЮК