Машина часу Віктора Януковича — назад у “совок”

Вперше за всю історію своєї незалежності Україна отримала повноцінну партію влади.

В руках однієї політичної сили опинились одночасно контрольована більшість в парламенті, уряд та посада президента. Вся внутрішня та зовнішня політика України тепер залежатиме від волі лише кількох однопартійців.

Утім, перший з'їзд Партії регіонів в новому статусі пройшов в досить дивній атмосфері. Підписання харківських угод надавало єдності і монолітності “регіоналів” досі незнайомий українцям присмак страху перед невідомим.

Сто метрів, які Віктор Янукович та Микола Азаров разом пройшли блакитною дорожкою до входу в “Український дім”, яскраво і водночас комічно нагадали інші кадри: Володимир Путін та Дмитро Медведев, що два роки тому крокували Червоною площею під слова пісні групи “Любе” “Комбат, батяня, батяня, комбат! За нами Россия, Москва и Арбат...”.

Як виявилось, Партія регіонів недовго трималася в рамках оновленого американського іміджу, який вони ще зовсім недавно демонстрували під час висунення Віктора Януковича в кандидати на посаду президента.

Тоді, восени 2009-го, вони прагнули виглядати респектабельно і модно — з'їзд із висуненням Януковича президентом проводили у невимушеній американській манері. Зараз, через півроку — другий етап цього самого з'їзду. Обрання Азарова главою партії повністю відповідало сценаріям партійного-господарських зібрань у радянських традиціях, а делегати Партії регіонів перетворилися у живих експонатів музею Леніна.

Причиною, яка зібрала регіоналів, стала прописана в Конституції несумісність статусу президента з посадою голови партії. Тому переможці виборів мали хоча б формально поставити на чолі свого політичного проекту іншу особу.

Партія влади добиралася до “Українського дому” як і годиться — на урядових “членовозах”. Судячи з автопарку, який дефілював на Європейській площі, складалося враження, що “економічна криза” — словосполучення не про цю країну.

Регіонали тепло віталися один з одним. Засновник Партії регіонів Володимир Рибак посад у владі не отримав, а тому ходив серед простих смертних делегатів. Тут він і наштовхнувся на питання журналістів про харківські домовленості Януковича і Путіна.

— Що ви думаєте про здачу Криму росіянам?

— Ви погано знаєте Януковича! — Рибак почав вихваляти геніальність президента, який обвів навколо пальця керівництво сусідньої держави. — Янукович нікому нічого безкоштовно не віддасть!

— А забрати безкоштовно може? — запитали журналісти.

— Ні! — захитав Рибак головою. — Я його знаю 28 років. Цього просто не може бути в принципі!

У кількох метрах від Рибака стояло наочне спростування цих пафосних слів — інший делегат з'їзду Едуард Ставицький, керівник компанії “Надра України”, за допомогою якої прем'єр-міністр Янукович у 2007 році здійснив відчуження резиденції “Межигір'я”.

З'їзд рідної політичної структури став нагодою для середньої ланки партійців “порєшать вопроси” зі старшими колегами, які вже осідлали фінансові потоки.

— Слухайте, нам треба будь-що влаштувати тендер з одним учасником і забрати у них цей проект! — притискав губернатора до стіни якийсь місцевий чин.

— Давай побачимося на тижні! Я готовий до тебе хоч серед ночі їхати, — вмовляв кримського прем'єра Василя Джарти інший регіонал.

— Анатолій Кирилович, а передайте Віктору Федоровичу листа? — гнався за Кінахом огрядний чоловік у розпачі. — У нас є дуже хороша людина, всю кампанію пропрацювала в штабі! А тепер на його місце юлькіну людину пропихають. Ну як же так?

Хоча з'їзд проводився в робочий час, губернатори з'явились на нього чи не найпершими. Дехто з них для цього не пошкодував бюджетних коштів.

Передвісницею появи Януковича стала Ганна Герман, яка, напевно, єдиною серед партійних верхів нормально спілкувалася із журналістами.

— Ганна Миколаївна, ви ж сама львів'янка, невже в душі і ви схвалюєте харківські домовленості? — спитали журналісти в пані Герман.

Соратниця Віктора Януковича на мить задумалась і видала яскраву алегорію:

— Ну ось дивіться, у вас є велика квартира... Ну дуже велика. Але разом з тим у вас дуже великі борги, які вам залишив колишній чоловік — вам нема за що їсти, купувати хліб, молоко, годувати дітей... Чи маєте ви право в такій скрутній ситуацій здавати в оренду куточок своєї великої квартири?

— Мабуть так. Але якщо б ви знали, що орендар має на меті привласнити собі цей куточок, цю кімнату, ви б все одно здавали її? — не зупинялись журналісти.

— Ви маєте на увазі амбіції росіян? А що, для нас це новина? А якби ми не здавали в оренду? Вони б що, відмовились від своїх амбіцій? Ні. Тому фактично нічого не помінялось...

У цей час на Європейській площі зупинився кортеж. Янукович попрямував сходами нагору. Біля дверей його чекав Микола Азаров.

Коли їх відділяло декілька метрів один від одного, Азаров хутко скинув пальто з плеч — і кинув його охоронцю. Оголилася підкладка Burberry.

За планом зустрічати Віктора Януковича мали голова уряду та Володимир Рибак, але в останню хвилину засновник Партії регіонів чомусь залишився в будинку, а на сходи вийшов лише Микола Азаров.

Прем'єр-міністр зробив крок до Януковича і вперше, напевно, за останні декілька років усміхнувся. Янукович потиснув протягнуту руку. Азарову здалося цього замало — він обійняв президента за спину. Удвох вони рушили всередину...

— А хто ж все-таки має стати лідером Партії? — питались журналісти в Герман.

— ...Кожен з делегатів нашого з'їзду може стати головою партії. Вони у нас всі такі енергійні!

— А хто найенергійніший?

— Думаю, Борис Колесніков, — відповіла Герман.

— А ви?

— Я маю забагато роботи, — зітхнула Герман.

— Тобто у Колеснікова роботи менше?

— Він — мужчина і може дати собі раду. А я вже у телеефірах падаю...

В той день вся атмосфера в “Українському домі” віддавала “Єдиною Росією”: починаючи від довжелезної блакитної килимової доріжки, що сягала Європейської площі, і закінчуючи заздалегідь передбачуваними рішеннями з'їзду, відсутністю будь-якої дискусії та критики.

Але не було головного — відчуття впевненості та сили: харківські контракти, підписані напередодні, ультиматум опозиції, відсутність бюджету і жодних реформаторських кроків за майже два місяці президентства не надавали цій формі відповідного змісту.

З'їзд відкрили два гімни — спочатку України, потім — Партії регіонів. План виступів був побудований за старою схемою виголошення звинувачень на адресу своїх попередників: Янукович згадував про Ющенка, Азаров — Тимошенко.

Це був один з найцікавіших з точки зору професійних навичок з'їздів в житті вітчизняних журналістів. Незважаючи на всі архаїзми, Партія регіонів стає законодавцем нової “моди”. Щоправда, не в політиці і не в сфері державних реформ, а саме в журналістиці.

Завдяки ініціативам “регіоналів” кореспондентам доводиться розширювати свій арсенал та освоювати новий вид репортажу: опис подій, побачених з моніторів і плазмових екранів.

Першим на “плазму” вийшов Віктор Янукович. Він почав говорити, і щось в цій картинці здавалось незвичним. З'їзд, трибуна, делегати... не було лише суфлера! Янукович читав просто з паперу.

— Пані Герман, що сталося, чому немає підкажчика для президента? — питались журналісти.

— Віктор Янукович росте над собою! Я сподіваюсь, вже скоро ми взагалі будемо виступати без паперів, — запевнила соратниця президента.

В цей час сам Віктор Янукович старанно вчитувався у свій виступ.

— Залишаючи посаду президента, Віктор Ющенко не захотів прозвітувати перед народом про підсумки своєї роботи! — обурювався Янукович. — Люди уявлення не мали, в якому стані вони залишили країну!

Тяжка ситуація в економіці була запрошена на роль виправдання харківським угодам про базування Чорноморського флоту до 2042 року. Президент дослівно зачитав перед делегатами свій виступ, який напередодні з таким же старанням продекламував регіональним журналістам. Але вже тут у Януковича не було потреби когось агітувати — в залі сиділи його однодумці.

— Переговори були дуже непростими, м'яко кажучи. Росія відстоювала свої національні інтереси дуже жорстко, — розповідав Янукович про пережите в Харкові. — Чого я не можу зрозуміти, так це які інтереси відстоювала Тимошенко, коли укладала газові контракти?!

Але тепер найтяжче позаду — Янукович знову згадав про 40 мільярдів доларів, на розмір яких він отримав газову знижку. Оскільки присутні чули все це не перший раз, промову Януковича ніхто оплесками не переривав, а він — не радував експромтами.

Слідом за Януковичем слово отримав Азаров.

Темою його виступу був звіт про виборчу кампанію. Але Азаров, який був швидше номінальним керівником штабу, говорив на більш органічну тему — про те, як йому не поталанило працювати після Тимошенко.

— Уявіть, в березні — 17 мільярдів видатків, з них 6 треба віддати боргів, плюс заплатити за газ... — скаржився прем'єр.

Як Азаров виходив зі скрутного становища, журналістам почути не вдалося, бо в цей час до них спустилася Герман, і в притаманному їй образі “доброго слідчого” повідомила: зважаючи на те, що пресу не пустили в зал, президент погодився вийти до неї після з'їзду і відповісти на питання.

В цей час прем'єр на екрані вже озвучував плани Партії регіонів на найближче майбутнє.

— Завдання номер один для нас — місцеві вибори. Ми їх зобов'язані виграти! Друге завдання — вибори до парламенту. Ми їх теж повинні виграти! Щоб забезпечити стабільність держави на наступні 10 років... Ми повинні створити ґрунт, щоб на наступних виборах знову переміг Віктор Федорович, — ставив задачі Азаров на неблизьке майбутнє.

Янукович, який тим часом передивлявся папери, навіть не підвів очей. Так, немов говорили про щось саме собою зрозуміле — як настання зими чи літа.

— ...Так що нехай опозиція не тішить себе думкою про швидке повернення у владу! — попередив Азаров.

Як зодчий партії Азаров похвалився, що вперше в її історії на з'їзді присутній президент, прем'єр і практично повністю вертикаль влади. Але навіть тут його задовольняло не все.

— Ми тут з Андрієм Петровичем Клюєвим підрахували, що нашу перемогу на виборах забезпечували 580 тисяч осіб. А чисельність партії становить 1,2 мільйони. Це означає, кожен другий не брав участь у кампанії. Це нормально? — запитав Азаров.

Відчуваючи, що через півгодини він з посади скромного керівника контрольної комісії Партії регіонів знову, як в 2001-му, стане її головою, Азаров почав наставляти партійців на путь істинний.

— Я закликаю керівників місцевих організацій провести аналіз: хто брав участь, тому — “спасибі”, а хто ні — запитати, чому? Нам не потрібна чисельність заради чисельності, — суворо попередив Азаров.

Ну а далі ще не проголошений глава партії взагалі не стримався і завдав удару по внутрішнім ворогам у партії.

— Зараз, коли ми при владі, усі з нами. Але ж у нас був інший, непростий період. Візьмемо навіть недавній час, виборчу кампанію... Хтось ішов на барикади, а хтось за нашими спинами домовлявся з можливим переможцем виборів. Ми що, дорогі друзі, цього не знаємо? — обурився Азаров.

В березні 2008 року на другому Сєвєродонецькому з'їзді теза про тих, хто домовлявся за спинами однопартійців, вже звучала з вуст Дмитра Табачника. Тоді це був натяк на близькі стосунки Ріната Ахметова та його крила з президентом Віктором Ющенком.

В п'ятницю Азаров не уточнював, кому адресований цей докір: Ахметову, Нестору Шуфричу або Андрію Клюєву...

— ...Ми що, хочемо програти наступні вибори? — не вгамовувався Азаров. — Якщо ми хочемо впевнено перемогти, ми повинні очиститися від таких наших так званих членів. Давайте не побоїмося їм сказати це в очі.

Увійшовши у раж, Азаров перейшов з внутрішнього ворога на зовнішнього.

— Зараз опозиція розгорнула шалену пропаганду, що ми десь защемили національні інтереси. Але хто про це просторікує? Люди, які довели країну до руїни? Вони ще сміють нам дорікати? — з презирством виступав прем'єр.

Далі він переключився на особистості.

— Особливо мене вразив виступ такого собі пана Немирі. Взагалі, гарне прізвище у людини — Не-ми-ря. — розтягнув Азаров, намагаючись самим голосом “розмазати” опонента.

Як для людини зі справжнім прізвищем Пахло у нього це виходило непогано.

— ...Він 15 років отримує гроші від Сороса, і він виявився найголовнішим захисником національних інтересів! — Азаров ніяк не міг заспокоїтися через Немирю.

— Він, а не Віктор Федорович, який бився і з президентом Росії, і з прем'єром Путіним, за наші національні інтереси! — метав громи і блискавки прем'єр.

— Що він взагалі зробив хорошого, цей пан Немиря? То невже ж ми боїмося таких панів немирь? Ми сміливо йшли і будемо йти на шляху розвитку України, — переможно запевнив Азаров.

Той, хто до цього лише підозрював, що потрапив на партійні збори радянських часів, в цей момент остаточно в цьому переконався.

Обрання голови Партії регіонів відбувалося за кращими канонами з'їздів КПРС.

— Так що, ви підтримуєте мою пропозицію? — Янукович постав питання про голосування за кандидатуру Азарова та обвів зал таким поглядом, що якщо хтось і мав іншу думку, забув про неї щонайменше до 2042 року.

— Хто за? Проти? Утримався? — запитав зал президент, милуючись мовчазною одностайністю

— Самовідводів не буде? — кинув він у бік Азарова. Той, не підводячи очей від столу, злегка похитав схиленою головою.

Втім, не дивлячись на хрестоматійний зміст з'їзду, деякі перестановки в партії все ж таки сталися. Віктор Янукович ще раз довів, що його довіра до Микола Азарова — безмірна. За результатами з'їзду Азаров окрім посади голови партії отримав ще декілька вірних йому людей у керівництві.

Свою посаду голови Центральної контрольної комісії Азаров передав вірній собі людині — Миколі Білоблоцькому. Заступником з питань ідеології Партії регіонів стала ще одна близька до прем'єра людина — Володимир Демидко.

Заступником з питань зв'язків з Верховною радою став Олександр Єфремов. Це — подача Луганському крилу “регіоналів”, які у внутрішньопартійній конкуренції тримаються того ж самого Азарова.

В той же час досить несподіваним стало призначення Дмитра Шенцева заступником по організації роботи в регіонах.

Найбільш красномовним стала відсутність у партійному керівництві людей Ріната Ахметова. Серед заступників не виявилося жодної близької до нього людини.

Залишається лише гадати: це усунення від влади чи самоусунення? Найбагатша людина країни і головний спонсор Партій регіонів проігнорував з'їзд. Не з'явився й його близький товариш Борис Колесніков — кажуть, все ще не видужав після операції.

Сергій ЛЕЩЕНКО, Тетяна НІКОЛАЄНКО, Мустафа НАЙЄМ