Криваві війни “донецьких” з “Ітерою”

Причому слідство у справі Щербаня геть ігнорує той факт, що в 1996 — тому “донецькі” мали масштабну війну з Ітерою (імпортером туркменського газу в Україну). І варто було автору поцікавитися подробицями тієї війни, як з'ясувалося, що слідство генпрокуратури використовує в якості доказів вини Тимошенко очевидну неправду іншими словами брехню.

Справа в тому, що якщо відкрити “повідомлення про підозру”, яку генпрокуратура вручила Тимошенко у справі вбивства Євгена Щербаня то в ній можна вичитати, що мотивом вбивства стало “газове” розпорядження губернатора Володимира Щербаня.

Цитую: “Євген Щербань в лютому 1996 року ініціював розпорядження губернатора Донецької області, першим пунктом якого встановлювалось, що єдиним посередником між оптовими імпортерами природного газу та підприємствами Донецької області є корпорація “Індустріальний Союз Донбасу”. Таким чином, вказаним розпорядженням, ініційованим Євгеном Щербанем, ЄЕСУ позбавлялось можливості безпосередньо укладати контракти з підприємствами — споживачами природного газу на вигідних для себе умовах. А це, у свою чергу, призводило до зменшення доходів ЄЕСУ від господарської діяльності у Донецькому регіоні і, як наслідок, до зменшення особистих доходів Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка. “У зв'язку з тим, що домовитися з Щербанем не вдалося, особисто Тимошенко та Лазаренко, приблизно на початку 1996 року спільно прийняли рішення про вбивство Щербаня”.

Це відверта нісенітниця, слідство перекрутило відомі історичні факти, бо розпорядження губернатора Щербаня це був інструмент боротьби не з ЄЕСУ, а з Ітерою. Справа в тому, що на той час вже були досягнені домовленості, що ІСД купує газ в ЄЕСУ і за 50 центів з кожної тисячі кубічних метрів газу продає підприємствам донецького регіону. Тобто ІСД, по-суті, стало філіалом ЄЕСУ і основне завдання перед донецькою компанією стояло в тому, щоб витіснити з ринку російську Ітеру, яка в попередні роки продавала газ донецьким підприємствам без жодного зиску для господарів області. А Ітера пручалася і мала важелі тиску на директорів підприємств.

Доказ існування цього конфлікту можна знайти в інтерв'ю тодішнього мера Маріуполя Михайла Поживанова газеті “Приазовский рабочий”. Це інтерв'ю датоване 14 червням 1996 року, тобто через 4 місяці після підписання губернатором Щербанем розпорядження на користь ІСД. Цитую: “В ноябре 95-го года я был приглашен для “розборок” в кабинет губернатора. Сидим, разговариваем, вдруг открываются двери, входит народный депутат Евгений Щербань, садится напротив меня и безапелляционно заявляет буквально следующее: “Пацан, ты что, считаешь себя самым умным? Запомни: есть человек — есть проблемы, нет человека — нет проблем. Для нас 9 граммов свинца абсолютно не жаль, и это очень дешево стоит”.

В приказном порядке мне было сказано, чтобы 28 предприятий перезаключили свои договоры вместо “Итеры” на “Индустриальный союз Донбасса”, учредителями которого являются коммерческие структуры, приближенные к губернатору. Подсчитав, что мариупольские предприятия при этом теряют 1,5 млн. долларов, я отказался, и в феврале 1996 года началось следующее: если ты не будешь делать то, что тебе говорят, мы дадим команду правоохранительным органам и тебя вывернут наизнанку. Или убьют...”.

Здається досить красномовний доказ перекручування фактів від генпрокуратури!!!

Подробиці війни з Ітерою викладу трохи згодом.