Коли ''жители Донбасса'' вже нарешті наїдяться?

По-справжньому важливі речі робляться в тиші.

22 листопада всі завзято обговорювали заборонені збори на Майдані, скупчення “Беркуту”, ялинку, яку почали наряджати за півтора місяці до нового року... Ця шумова завіса приховала від нас справді важливі речі, за якими стоїть не стрясання повітря, а мільярди гривень.

Отже, 22 листопада Антимонопольний комітет розпорядився зробити безконкурентним продаж “Київенерго”.

Якщо хтось не в курсі, “Київенерго” — це найбільш ліквідний об'єкт в українській енергетиці. Це розподільча компанія столиці. Київ — це не просто великий ринок, але і найбільш платоспроможні клієнти. І “Київенерго” — це компанія, яка приречена бути прибутковою.

Справжню вартість цього об'єкту може дати лише ринок і відкрита конкуренція за нього.

Але проблема в тому, що “Київенерго” дуже потрібно Рінату Ахметову.

Він уже володіє акціями, які “спилив” з державної власності інший олігарх-регіонал Василь Хмельницький, що перепродав потім свій пакет Ахметову.

Тепер 25% компанії “Київенерго” виставляє на продаж держава. Ці акції дуже потрібні Ахметову, адже він тоді сконцентрує контрольний пакет. Тому Ахметов готовий платити високу ціну за 25% “Київенерго”.

Але навіщо платити більше, якщо конкурента можна зняти з аукціону, і тоді замість відкритих торгів ти забереш об'єкт просто за ціну, яку сам оголосиш.

Другу заявку на “Київенерго” подала компанія “Полтаваобленерго”, за якою стоять інші олігархи Коломойський з Григоришиним. Але прізвища цих людей грають найменшу роль. Їхня функція — це розігнати ціну за “Київенерго” на аукціоні, щоб бюджет, про дефіцит якого Азаров ллє крокодилячі сльози, отримав більше грошей.

Але тепер Антимонопольний комітет заявляє, що другий учасник конкурсу, компанія “Полтаваобленерго”, не має права купувати “Київенерго”, бо не оприлюднено кінцевих бенефеціарів.

Зрозуміло, що це лише формальний привід, аби в Ахметова не було конкурентів при приватизації “Київенерго”.

Вся країна знає, що за “Полтаваобленерго” стоять Коломийський з Григоришиним, а формально акції оформлені на чотири структури, які у відкритому доступі є на сайті Державної комісії цінних паперів та фондового ринку.

Коли на початку цього року “Укртелеком” без аукціону купувала малозрозуміла австрійська конторка “EPIC”, це не викликало жодних застережень в Антимонопольного комітету. Чи не тому, що за цією компанією стоїть приблизно той самий клан, якому зараз дуже потрібне “Київенерго”?

Ця історія приватизації “Київенерго” — це не розмова про абстрактні матерії.

За нею стоять сотні мільйонів, якщо не мільярди гривень, які недоотримає бюджет. А потім тим самим чорнобильцям, які голодують у Донецьку, розкажуть, що грошей для них немає.

Яка існує різниця між аукціоном з одним учасником і справжнім аукціоном, можна переконатися на прикладі “Криворіжсталі”. Комбінат на відкритих торгах в 2005 році продали у п'ять разів дорожче, ніж в 2004-му на конкурсі під одного покупця, яким був консорціум за участі того ж Ахметова з Пінчуком.

Ахметов позиціонує себе як прихильник європейського вибору, а в середу навіть прийматиме в гостях у Донецьку міністрів закордонних справ Польщі та Швеції.

Але коли мова заходить про реальні гроші, то українські олігархи більше люблять проводити приватизацію за азійськими правилами.

Тому, звісно, ніяка європейська інтеграція не потрібна ні українському президенту, ні його оточенню, ні його олігархам. Бо поки залишилася державна власність, її краще купувати за ціною, яку призначає покупець, а не вільна конкуренція.

Коли ж вони накоплять свій “первинний капітал” і настане період легалізації отриманих активів, тоді одразу почнуться розмови про недоторканість приватної власності та європейський вибір. Доведеться ще “трошки” почекати.

Сергій ЛЕЩЕНКО