Хід Кернесом

Ім’я майбутнього переможця на виборах міського голови Харкова можна назвати вже зараз — Геннадій Кернес. 27 вересня партія влади офіційно висунула цього політика у кандидати на посаду мера. На його перемогу працюють адміністративний ресурс, гроші громади міста й опозиція. Остання підіграє одіозному в. о. мера хоча б тим, що не здатна запропонувати харків’янам достойної альтернативи.

“Наші” в місті

Геннадій Кернес уже давно оселився в ефірі харківських телеекранів. Складається враження, що камери стежать за кожним кроком в. о. мера міста: ось він на посвяченні абітурієнтів у студенти, тут він оглядає станцію метро, що будується, ось відкриває дитячий майданчик, а ось на черговій зустрічі з мешканцями одного з районів Харкова в оточенні літніх жіночок та бабусь, які тішаться лише від присутності високого керівника — нарешті до них спустилася влада! Не так давно Геннадій Адольфович пішов ще далі: публічно озвучив номер свого мобільного телефону, мовляв, набирайте, якщо будуть проблеми. Звісно, слухавку бере помічник, але в пересічних харків’ян складається враження, що Геннадій Кернес, як Віктор Янукович із передвиборних білбордів, чує кожного.

Днями Харківська міськрада виступила з фундаментальною пропозицією — новою житловою програмою. Офіційно ідея виглядає так: 70% вартості житла сплачуватиме мешканець міста, 30% — міський бюджет. Неофіційно: всі голосуйте за Кернеса, інакше житлової халяви не буде. До речі, на Харків така “манна небесна” сиплеться щовиборів. Зокрема, на попередніх харківська Партія регіонів обіцяла кожному харків’янинові по земельній ділянці. Як і будь-який лохотрон, ця ініціатива закінчилася пшиком.

Містом зараз курсують тролейбуси в біло-блакитних тонах із написами “Любити Харків — працювати для людей”, з-під яких тільки недавно прибрали підпис “Г. Кернес”. Це дає підставу опозиційним до влади політикам та політологам заявляти, що в Харкові розкрутився маховик адміністративного ресурсу.

“Адмінресурс у Харкові діє в повному обсязі, — впевнений політолог Валерій Дудко, заступник голови Харківської облорганізації партії “Батьківщина”. — Використовуються службові повноваження, чиниться масовий тиск на держслужбовців, учителів, медиків”. Дудко розповідає про випадок, коли в один із дитсадків Фрунзенського району прийшов представник штабу райосередку ПР і настійливо запропонував персоналу вступити до партійних лав, а щоб не гаяти часу з фотографуванням на партквиток, привів штабного фотографа. А в найбільшому театрі Харкова — опери та балету — зібрали батьків учнів шкіл Дзержинського району міста, як стверджує політолог-бютівець, для партійної агітації.

Голова обласної організації Комітету виборців України Михайло Камчатний стриманіше ставиться до піару представника регіоналів. “Зараз важко говорити про використання адмінресуру, оскільки все, що відбувається в місті, робиться від імені міської влади, виконавчим органом якої є міськвиконком, котрим керує Геннадій Кернес, — розмірковує Камчатний. — Але все залежить від політичної культури виборців — вони мають розуміти, що все це робиться бюджетним коштом, будь-хто з керівників міста власних грошей не витрачатиме”.

Близький до харківських регіоналів політолог Володимир Нікітін у використанні адмінресурсу, звісно, не бачить чогось надзвичайного: “Адмінресурс застосовується на будь-яких виборах та будь-якою владою”. Не бачить політолог проблеми і в засиллі “прорегіональної” реклами на комунальному транспорті. “Вона виконує розпізнавальну функцію, мовляв, наші в місті, — пояснює Нікітін. — Головне ж у такій рекламі — показати керівництву свою роботу”. Немає й жодної владної монополії у ЗМІ, стверджує політолог. Колишній Харківський губернатор Арсен Аваков, найпотужніший опонент Кернеса, і справді достатньо присутній у телепросторі Харкова, оскільки є власником двох місцевих каналів, на яких може виступати досхочу. Водночас немає й паритету, зізнається Нікітін, хоча пояснення політолога по-партійному прямолінійне: харків’яни висловилися на президентських виборах за певну політичну силу і підтримують її досі.

Самотність конкурента

Основною противагою провладному кандидату стане екс-губернатор Харківської області, нині керівник обласної організації ВО “Батьківщина”, успішний банкір і меценат Арсен Аваков. Саме його 27 вересня харківські білосердешні офіційно благословили позмагатися за посаду міського голови.

Хоч як дивно, але якихось шість років тому, наприкінці 2004-го, під час Помаранчевої революції Кернес і Аваков стояли поруч на одній сцені, буквально пліч-о-пліч, і вигукували в один мікрофон: “Кушнарьова (тодішній губернатор Харківщини. — Авт.) геть!”. Потім їхні стежки розійшлися. Арсен Аваков, який очолював передвиборчий штаб Віктора Ющенка у Харківський області, став губернатором. А Кернес згодом організував ефективну передвиборчу кампанію на посаду мера регіонала Михайла Добкіна. Тим часом Аваков усе більше дистанціювався від Віктора Ющенка у бік Юлії Тимошенко, за що врешті-решт колишній патрон його звільнив із посади губернатора Харківщини. Незабаром Арсен Аваков очолив обласну організацію ВО “Батьківщина” замість ще одного місцевого бізнесмена-політика, власника відомого на всю країну ринку “Барабашово” Олександра Фельдмана, який свого часу виступав довіреною особою Віктора Януковича, потім перейшов до БЮТ, а коли політична кон’юнктура знову змінилася на користь Партії регіонів, перебіг до коаліції “тушок”.

Зараз Арсен Аваков, на відміну від Геннадія Кернеса, не має такого ресурсу, щоб персонально чи за допомогою чужих ЗМІ “приходити в кожен дім”. Тому йому залишається привертати увагу прес-конференціями, виступами на власних телеканалах та активністю в інтернеті. Та найбільша проблема опозиційного кандидата в тому, що він нічого нового наразі не озвучив. Білосердешний претендент на посаду харківського мера запропонував свою програму під гучною назвою “Вересневі тези Авакова”. Але на відміну від тез Лєніна, з якими перегукується назва програми, в Авакова не просто немає чогось нового, а навіть незрозуміло, що ж саме він втілюватиме у Харкові й, головне, яким чином робитиме це в разі своєї перемоги. У “Вересневих тезах” лише міркування, яким має бути політик і на що заслуговує місто Харків.

Утім, Арсен Аваков намагається грати роль інтелектуала: він започаткував і досі підтримує фестиваль фантастики “Зоряний міст”, на губернаторській посаді виступав у ролі телеведучого й писав статті в підконтрольному інформаційному агентстві, а потім на персональному сайті. До речі, Аваков — один із небагатьох колишніх і нинішніх посадовців Харківщини зі справжньою, тобто не здобутою завдяки владі, вищою освітою. Його важко назвати завзятим та успішним оратором, але він хоча б може нормально складати речення — осмислено і логічно, чого бракує Кернесу, який має великі проблеми з російською мовою, котру вважає рідною. Утім, це стосується ледь не кожного другого посадовця в Україні, але електорат, здається, це не надто турбує. Місцеві виборці, як діти, радіють лавці, що нарешті з’явилася біля під’їзду, ліхтарям, що засвітилися після років темряви, відремонтованим дорогам. І цим користується Геннадій Кернес.

Достойну конкуренцію йому міг би скласти Олександр Ярославський — мультимільйонер, власник гордості харків’ян — футбольного клубу “Металіст”, головний підрядчик будівництва харківських об’єктів до Євро-2012. До Геннадія Кернеса від ставиться досить критично. “Номер телефону, концерти та обіцянки — це не те, що потрібно харків’янам, — заявив нещодавно Ярославський. — Тим більше не факт, що після виборів цей абонент не опиниться для городян поза зоною доступу. Чимало харків’ян висловлюють готовність голосувати за Ярославського. Їм імпонує те, що олігарх власним коштом відбудовує стадіон “Металіст” та аеропорт. Але наразі він дав зрозуміти, що крісло мера його не цікавить.

Андрій КАРПІНСЬКИЙ