Головні табу пенсійної реформи

Незважаючи на широко розрекламовані тези про скорочення дефіциту Пенсійного фонду у минулому році на 1,7 мільярда, обмеження максимального розміру пенсій 10-ма прожитковими мінімумами, тощо, запитаємо: а що саме влада боїться реформувати?

Принципових точок пенсійної реформи, табуйованих владою, небагато — всього три:

— внески до ПФ працюючих (40% від зарплати);

— розрахунок (2 системи призначення пенсій);

— виплати (де 90% животіють, а 10% жирують).

Табу перше: пенсійні виплати

Вся краса діючої пенсійної системи розкривається при аналізі виплат. На сьогоднішній день маємо три шари (сорти!) пенсіонерів.

Вищий сорт — велике чиновницьке начальство — близько 3% — пенсіонери зі свинськими пенсіями від 4 000 і до 50 000 гривень. Простий обрахунок дозволяє припустити, що ці 3% вижирають біля 15% (приблизно 30 мільярдів — майже весь оголошений дефіцит ПФ!) бюджету Фонду.

Ось для кого беруться кредити, ось заради кого країна влазить в борги.

1 сорт — близько 10% — це люди з людськими пенсіями — державні чиновники середньої ланки, які отримують більш-менш пристойні пенсії від двох до чотирьох тисяч гривень. Якщо порахувати — ці 10% споживають біля 25% Пенсійного фонду.

2 сорт — решта, більше 80% пенсіонерів — звичайні люди, більшість з яких животіють на пенсію у 700-800 гривень, а решта мають пенсії до 1500 грн.

Як так може бути, запитаєте ви, як таке може статися? Все максимально просто.

Табу друге: система обрахунку пенсій

Так вийшло, що в вітчизняній “демократичній” країні паралельно діють дві системи обрахунку пенсій — одна, як і в добрі радянські часи, забезпечує розкішну старість державним чиновникам, інша — тримає в чорному тілі звичайних людей.

Ця тема глибоко табуйована, хоч і зачіпає долі мільйонів українців та виливається платникам податків у 190 мільярдів нечесно, несправедливо та неефективно розподілених гривень щороку.

Розрахунок: розкішні пенсії для чиновників. Чиновник за радянських часів був і залишається володарем життя.

При обрахунку пенсії він отримає 90% від своєї останньої зарплати, зважаючи на дурну звичку накручувати усілякими надбавками зарплату за останній рік роботи, — “державник” отримує пенсію і до 9 000 гривень.

На цьому прикладі яскраво відображається сутність і ставлення сучасного чиновництва до бюджетних грошей — “воно нічиє, значить можна брати більше”.

Головне ж на цьому етапі — помітити, що для державних службовців прямий зв’язок “зарплата-пенсія” збережений. Тобто, чим більше зарплата у чиновника — тим більшою буде його пенсія.

Розрахунок: бідні пенсії для людей. Звичайна людина не заслуговує на таку розкішну систему обрахунку пенсій, тому для “населення” діє жахливо несправедлива система бідних пенсій.

Раніше люди кожним роком важкої праці заробляли 1% пенсійного коефіцієнту, тепер вони мають 1,35% за рік роботи, але не більше 75% (в реальності люди виходять на коефіцієнт не більше 55%) — але не це головне. Найважливіше — повністю розірваний зв’язок між зарплатою і пенсією!

Скільки б звичайна людина не задекларувала і не сплатила — її пенсія визначається по середній зарплаті в країні!

Абсолютно не важливо, яку зарплату ти задекларував і скільки на неї пенсійних внесків сплатив . Можна задекларувати 10 тисяч гривень, платити по 4000 гривень щомісяця, залишати в кармані 6000 — а коли прийде час — твою пенсію розраховуватимуть по подвійній середній зарплаті , помноженій на грабіжницький коефіцієнт.

От і рахуй — дуже хочеться платити по 4000 гривень пенсійних внесків, якщо потім отримуватимеш вдвічі меншу пенсію — 2000?

В той же час і за тих же умов (з/п — 10000 гривень) чиновник отримає пенсію 9000 гривень. Тобто, вдвічі більше, ніж він сплачував пенсійних внесків. То за чий рахунок він жируватиме на пенсії?

Пам’ятай — 40% своїх внесків ти сплачуєш не на свою пенсію завтра, а на розкішну пенсію чиновнику сьогодні!

А тепер урядові реформатори дивуються, чому зарплати тінізовані і чому люди не хочуть платити 40% до Пенсійного фонду, і чому середня зарплата в держсекторі 2400 гривень, а у приватному секторі — 1800…

Табу третє: внески до ПФ

На сьогодні, пенсійні внески працівників дійшли майже до 40% від зарплати. Це найвищий процент у Європі та світі, де нормальним вважається рівень 20%, а у США та Японії взагалі біля 13%.

Який нормальний бізнесмен захоче добровільно платити скажені обов’язкові внески, які розподіляються виключно на користь чиновників і не гарантують гідну старість звичайним людям?

Для роботодавця з комерційного сектора будь-який найманець сприймається як “з/п + 40% ПФ” і треба добряче подумати як заробити ці гроші, щоб викинути їх на несправедливу систему.

Кращий варіант — приховувати зарплату і платити напряму без ПФ, адже від офіційної зарплати звичайної людини все рівно не залежить пенсії.

Чиновнику ж і зарплату і пенсійні внески оплачують платники податків.

Бюрократу і його начальнику не потрібно думати “а як же ж заробити ці гроші”. Є бюджет, з якого все буде заплачено, а не вистачатиме грошей — країна візьме черговий транш від МВФ, профінансує захищену статтю бюджету і перенесе виплачені кошти у зовнішній борг, назавтра, онукам.

Ось і маємо ситуацію — держборг 400 мільярдів гривень, ПФ тріщить по швах (дефіцит — 35 мільярдів), скажені внески 40% зберігаються, несправедлива система розподілу пенсій зберігається…

А українцям підсовують косметичну реформу, яка нічого принципово не змінює і знижує дефіцит ПФ на смішні 1,7 мільярда!

Без радикальної реформи трьох головних табуйованих точок пенсійної системи (внески, обрахунок, виплати) нічого не відбудеться — ані реформи, ані детінізація, ані збільшення доходів/зменшення дефіциту ПФ.

Люди не віддаватимуть корумпованій нечесній державі і чиновникам 40% своїх доходів.

Люди і надалі не довірятимуть системі подвійних правил і стандартів.

Поточна система має бути знищена і збудована нова. Лише тоді можна буде розпочинати розмови про детінізацію, справедливість, довіру громадян до держави та збільшення доходів ПФ, створення накопичувального рівня.

Олексій ГАШИНСЬКИЙ, “Центр Змісту”, незалежний реформатор