Єдине, що сказав український Президент — це те, що Україна незадоволена роботою Європейського енергетичного співтовариства в питаннях захисту інтересів його учасників. Однак, аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy вважають, що ці питання в кулуарах обов’язково порушувалися Дальєю ГРІБАУСКАЙТЕ та Віктором ЯНУКОВИЧЕМ.
У першу чергу тому, що на нинішньому етапі Литва перебуває в активній фазі переговорного процесу з російською стороною щодо укладення нового контракту на постачання російського газу на енергетичний ринок Литви (дія нинішнього контракту закінчується у 2015 році), а також реформує власний енергетичний сектор відповідно до вимог Євросоюзу, позбавляючи тим самим Газпром всеохопного монопольного становища на литовському ринку.
У лещатах Газпрому
Ця невелика за розміром Балтійська країна знаходиться у доволі складній енергетичній ситуації. Литва практично на 100% залежить від російського газу та нафти. Власних покладів цих енергоресурсів вона не має. І це при тому, що Литва платить Газпрому чи не найбільшу серед усіх європейських держав ціну за газ — 540 дол. США за тисячу куб. метрів, що практично на 100 дол. США більше, ніж платить Україна за діючим газовим контрактом. У 2006 році російська сторона так само як і Україні припиняла постачання нафти на литовський ринок.
Однак Литва, перебуваючи десятиліттями в енергетичній пастці Росії, робить доволі сміливі кроки, які у майбутньому можуть повністю позбавити цю країну енергетичної залежності від російських енергоносіїв.
Зокрема, мова йде про те, що у березні 2012 року Вільнюс офіційно оголосив про свій намір з 2014 року взяти в оренду у Норвегії установку для зберігання та регазифікації зрідженого газу (LNG). Використання цього пересувного терміналу здатне повністю і навіть з надлишком забезпечити потреби Литви у природному газу. За оцінками експертів групи глобальної розвідки Geostrategy, використання таких установок невеликими країнами, котрі мають вихід до моря, може істотно переформатувати сферу енергетичного впливу Росії.
Ще наприкінці березня 2012 року Литва підписала 10-річний контракт з норвезькою компанією Hoegh, яка спеціалізується у транспортуванні зрідженого газу, на щорічні поставку одного мільярду кубометрів природного газу. Hoegh також надасть Литві в оренду установку з регазифікації зрідженого газу, яка буде пришвартована у порту Клайпеда, вода в якому не замерзає взимку. Оренда установки коштуватиме 50 мільйонів дол. США на рік, без врахування ціни придбаного зрідженого газу.
Ці установки є по суті модифікованими танкерами для перевезення значних об’ємів зрідженого газу (один танкер компанії Hoegh може зберігати до 170 тисяч кубометрів газу), а також виконувати ті ж самі функції, що й стаціонарні заводи з регазифікації зрідженого газу, який потім прямо звідти вже може бути закачаний у звичайний газопровід. Пересувні установки з регазифікації зрідженого газу — прорив у сфері сучасних енерготехнологій. Вперше таку установку було переобладнано на базі старого танкера для перевезення зрідженого газу у 2008 році, а перша нова установка була випущена у 2011 році.
У жовтні 2012 року Литва також ініціювала позов проти Газпрому в Стокгольмському арбітражному суді, кинувши тим самим виклик країні, яка на 100% забезпечує газом внутрішній ринок цієї Балтійської держави. У позові російська компанія звинувачується в тому, що з моменту підписання контракту в 2004 році з Газпромом Литва внаслідок несправедливо високої ціни на газ переплатила російському монополісту 1,6 млрд. євро. Ця литовська ініціатива щодо судового позову проти Газпрому була особливо цікавою для Віктора ЯНУКОВИЧА під час його останнього візиту до Литви. Оскільки Україна за кілька тижнів до поїздки українського Президента в Литву отримала схожий позов від Газпрому, суть якого полягає у тому, що Україна має сплатити російській стороні 7 млрд. дол. США за невикористаний газ. Ймовірно, під час переговорів Далья ГРІБАУСКАЙТЕ змогла дати кілька корисних порад Віктору ЯНУКОВИЧУ, після чого українська сторона зробила зустрічний контрнаступ.
Зокрема, Київ заявив про те, що Газпром порушує умови контракту, оскільки транспортує менші обсяги газу через українську газотранспортну систему, що призводить до збитків для українського бюджету.
Крім того, Литва активно реформує свій енергетичний ринок відповідно до положень Третього енергетичного пакету ЄС, відбираючи тим самим у Газпрому право на одночасний продаж та транзит однією компанією природного газу на території європейського ринку. У 2004 році Литва дозволила Газпрому купити 37% акцій литовської компанії Lietuvos dujos, причому зроблено це було в обмін на запевнення Москви у тому, що ціна на газ для Литви буде справедливою. Однак за вісім років дії контракту ціна на газ для Литви виросла до максимально великого розміру в 540 дол. США за тисячу куб. метрів газу, що змусило Литву звернутися до Стокгольмського суду та розпочати процес розділення бізнесу з продажу та транзиту газу відповідно до положень Третього енергетичного пакету.
Сьогодні є підстави говорити про те, що подібні ініціативи Литви дратують керівництво Газпрому. В обмін на припинення Вільнюсом реформи енергетичного ринку Москва знову обіцяє знизити ціни на газ при укладенні нового контракту.
Однак в цей раз Литва не вірить Газпрому. Від сторін, залучених у переговорний процес, групі глобальної розвідки Geostrategy відомо про те, що російська сторона відверто ігнорує статус Литви в ЄС і НАТО. Натомість робиться посил на те, що сьогодні лише Берлін та Париж можуть вирішують питання в ЄС, від них залежить позиція Євросоюзу щодо більшості міжнародних питань. Інші ж держави, особливо країни Балтії, взагалі до уваги не беруться.
Однак незважаючи на те, що литовській ринок є мізерним з точки зору стратегічних інтересів Газпрому, його втрата не входить до планів російського енергетичного монополіста. Оскільки втрата будь-якого, навіть найменшого європейського енергетичного ринку, може мати негативні наслідки для домінування Газпрому на всьому ринку Європи.
Запобігти ланцюговій реакції втрати контрактів з країнами-партнерами — ось основна мета для Москви. Саме подібна загроза, на думку аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy, спонукала керівництво Газпрому сісти за стіл переговорів із Польщею та Болгарією, обговорити нові параметри газових контрактів і піти на певні поступки в ціні на російський газ (за неофіційними даними, Газпром запропонував Болгарії та Польщі знижку у параметрах від 10% до 15%).
Є інформація про те, що керівництво Литви в обмін отримання знижки від Газпрому не збирається йти на жодні поступки. Зокрема, Президент Литви вже вказала російській стороні на те, що у торги за більш низьку ціну на російський газ не включатимуться жодні ліквідні литовські активи. Також Литва за будь-яких умов не припинить реформування власного енергетичного ринку, що позбавить Газпром права на транзит російського газу через литовську газотранспортну систему до Калінінградської області. Тим більше наприкінці січня 2013 року Брюссель підтримав дії Литви по реформуванню газового сектору відповідно до положень Третього енергетичного пакету ЄС, навіть не дивлячись на те, що Газпром через суди буде намагатися зупинити цей процес.
Така поведінка Литви щодо Росії підтримується Брюсселем, який намагається обмежити вплив російського газового монополіста на європейський енергетичний ринок.
5 вересня 2012 року Європейська Комісія оголосила про початок розслідування щодо монополізації російською компанією Газпром енергетичного ринку Центральної та Східної Європи. У разі, якщо результати аналізу підтвердять надмірний монопольний вплив Газпрому на формування цін на газ в зазначених регіонах Європи, а також монопольне положення на ринку транзиту газу, на російську компанію може бути накладено штрафні санкції. Відчуваючи підтримку Брюсселю, Литва буде й надалі демонструвати твердий характер у переговорах з Росією щодо укладення нової газової угоди.
Чим загрожує Україні “балтійський удар Газпрому”?
Якщо Литва виявиться надто непоступливою у питаннях закупівлі російського газу, то Газпром, вочевидь, застосує кілька варіантів поведінки:
• застосує компромісний підхід до вирішення питання про укладення контракту на постачання російського газу на ринок Литви. У цьому випадку литовська сторона може отримати знижку на газ, яку нещодавно отримали Польща та Болгарія;
• “зірветься” і не піде на жодні компроміси, демонструючи тим самим свою безкомпромісну позицію. Це означатиме ніщо інше як початок “енергетичної війни” проти регіону Балтії. У такому випадку Україні буде посланий сигнал про те, що компроміси закінчилися, далі — лише жорсткий підхід: знижки можливі тільки в обмін на продаж ліквідних активів, які цікавлять російського газового монополіста.
Не виключено, що саме можлива система контрзахисту від надмірного тиску Газпрому була обговорена у Вільнюсі 6 лютого на рівні Президентів двох держав. Ближчими тижнями стане зрозумілим, який сценарій обрала Москва по відношенню до Литви та, відповідно, яка модель поведінки буде застосована Газпромом по відношенню до України.
