Експерт: суперечка з E.ON — крах політики Газпрому

Німецька енергетична компанія E.On підтвердила, що звертатиметься до суду через ускладнення у переговорах із російським Газпромом щодо зниження цін на газ.

Михайло Гончар вважає, що незабаром у Європі може утворитися “ланцюгова реакція” подібних позовів до російського газового монополіста. Він також твердить, що прецеденти із європейськими компаніями могли би бути використані й українським керівництвом, якби у Києва було справжнє бажання домогтися перегляду умов імпорту російського газу.

- Це вже не перша звістка про те, що європейські компанії намагаються домовитися з Газпромом про перегляд контрактів, і декому це вдається, але зараз тут пішли вже і німецькі компанії, які, начебто, вважаються такими прибічниками, лобістами і найкращими клієнтами Газпрому в Європі. Про що це може свідчити?

— Це може свідчити лише про одне — про крах експортної політики російського Газпрому, яка орієнтується на максимізацію експортних цін. Себто, не на гнучкість цінової політики, не на збереження ринкової частки Газпрому на європейському ринку, а на максимально можливе збільшення отримання виручки. І таким чином, звичайно, що традиційні європейські клієнти, партнери Газпрому з Західної Європи як би не збираються довго оплачувати за рахунок споживачів і за рахунок, власне, скорочення власного прибутку ці забаганки Газпрому. Звідси виникнення цих конфліктних ситуацій у відносинах між Газпромом і його європейськими партнерами. Тим більше, що на тлі успіху італійської компанії Edison, пов’язаному з арбітражним розглядом цінового питання, це як би надихає інших партнерів, більш потужних, більш серйозних, більш довгострокових на заняття більш жорсткої позиції стосовно Газпрому.

- Ви згадали Edison. Компанія споживає десь близько 2 мільярдів кубометрів. Звісно, що, наприклад, порівнювати з тим, скільки споживає Україна, неможливо. Але, все ж таки, чому вони домагаються успіху, навіть тільки подавши в комерційний арбітраж і не очікуючи рішення суду? І чому Україна вже другий рік поспіль веде ці переговори і достатньо безуспішно?

— А тому, що українська сторона, на жаль, дотримується підходів, які базуються не на юридичних платформах, не на тих положеннях, які зафіксовані в контракті і які дозволяють застосувати процедуру звернення до арбітражу, а на засадах таких кулуарних, закулісних домовленостей шляхом поступок так званих, компромісів і так далі. Себто, це як раз і є… такі підходи і приводять в результаті до цього неуспіху, який ми маємо. Італійська компанія і, в принципі, я думаю, що будь-яка інша більш-менш серйозна компанія європейська, яка є партнером Газпрому, вони завжди виходять з духу і букви того, що записано в контракті. А стандартно в контракті записано, що якщо сторони з того чи іншого питання не знаходять взаєморозуміння, не знаходять компромісного рішення, то вони звертаються до арбітражної інстанції, що і відбувається. Українська сторона також має такі можливості, але не використовує їх, на жаль.

- Тобто, було б бажання, а можливість би така знайшлася…

— Така можливість реально існує. Тому що це, в принципі, стандартна форма будь-якого контракту, і ми бачимо, що цим скористався Edison. Така ж сама позиція зафіксована певно що у контракті між E.ON Ruhrgas і Газпромом, і я думаю, що якщо ці переговори завершаться чи не завершаться поступкою з боку Газпрому на користь E.ON Ruhrgas, то E.ON Ruhrgas звернеться, відповідно, до відповідної статті контракту, до арбітражної інстанції — і тоді вона вирішить, яке рішення буде в даному випадку оптимальним. Звичайно, що Газпром боїться таких підходів, і тому невипадково, що в історії з італійською Edison вони пішли на компроміс, не очікуючи фіналізації арбітражного розгляду, тому що прекрасно розуміли, що вона буде не на їхню користь. І тому зараз практично ми станемо свідками такої ланцюгової реакції, пресингу на Газпром з тим, щоби змусити його діяти більш гнучко, проявляти схильність до компромісів, а не виступати з позиції сили, що завжди робив Газпром і що нав’язував, так би мовити, своїм клієнтам. Більше того, можна очікувати виникнення якихось багатосторонніх форматів, чого остерігається завжди російська сторона і Газпром, намагаючись діяти виключно в двосторонніх форматах.

Анастасія ЗАНУДА