Доля української гривні: коли прорве дамбу?

До банку, як на роботу

Наразі про оцінку реальних валютних ризиків думають і НБУ, і МВФ, світові рейтингові агентства та інвестори, бізнес і просто населення. Як підстелити соломку?

Простий приклад. Попри рекордні обсяги валюти на рахунках у НБУ, досі діє заборона (запроваджена ще на початку воєнних дій) на добовий ліміт зняття готівки в банківських установах — у межах не більше еквівалента 100 тис. грн. Навіть про пом’якшення цього ліміту (хоча б у гривні) не йдеться. І стосується він населення.

Тож тим громадянам, хто має намір, приміром, придбати собі житло (після його втрати через війну), потрібні навіть не тижні, а місяці, щоб отримати свої кошти, раніше покладені на банківський рахунок.

 

Вочевидь, причина утримання лімітів полягає в тому, що регулятор побоюється форс-мажорних обставин, коли всім (як це вже відбувалося навесні 2022-го) одночасно знадобиться доступ до своїх рахунків.

І дивним таке очікування не виглядає з урахуванням хоча б свіжих прогнозів МВФ. Нещодавно Міжнародний валютний фонд оновив свій економічний прогноз для України. Його негативний сценарій (за якого війна завершиться до кінця 2025 року) припускає, що через інтенсифікацію війни шок для економіки України розпочнеться вже в другому кварталі 2024-го.

Своєю чергою частковий дефолт прогнозує світове агентство Fitch Ratings (Лондон). Fitch підтвердило довгостроковий рейтинг дефолту емітента (РДЕ) України в іноземній валюті на рівні CC. Нижче лише дефолт і банкрутство. І це за умови ймовірної реструктуризації комерційного боргу в іноземній валюті.

У гривні присвоєно рейтинг CCC-. Причина — макроневизначеність, спричинена війною.

Не райдужні очікування й у міжнародного рейтингового агентства S&P Global Ratings, яке знизило довгостроковий суверенний кредитний рейтинг і рейтинг емітента в іноземній валюті України до CC із CCC, прогноз — негативний. Агентство також допускає ймовірність, що згодом знизить рейтинг до SD (вибірковий дефолт).

Коли ж саме настануть форс-мажорні обставини, залежить від зовнішньої допомоги. Точніше, від її суттєвого зменшення. Поки що за рахунок надходжень валюти в Україну вони відтерміновуються. Спочатку з другого кварталу на осінь. Тепер з осені вже на наступний рік.

Шляхом турецької ліри?

Якщо ще наприкінці 2021 року за долар США давали тільки трохи більше 8 турецьких лір, то станом на березень 2024-го ліра лише за два з половиною роки девальвувала в чотири рази, до понад 32 ліри/долар. Приклад сусіда не надто надихає Україну.

Занадто тривалий період низьких ставок турецького центробанку за високої інфляції зіграв з лірою злий жарт. Бо коли Туреччина торік різко збільшила відсоток облікової ставки вдвічі — з 8 до 15%, це ні на що не вплинуло.

Інфляція лютого продемонструвала шокуючі 67% річних. А наразі не надто допомагає й фантастичне збільшення облікової ставки до 50% у березні поточного року — долар до ліри лише призупинився.

Економічні реалії Туреччини спричинені не лише політикою занадто низьких ставок у минулому. Були й інші серйозні причини.

1. Геополітичні ризики (конфлікти на Близькому Сході, особливо сирійський напрямок).

2. Інфляційні та девальваційні психологічні очікування.

3. Активні та дуже суттєві інтервенції центробанку.

4. Неодноразове значне підвищення мінімальної оплати праці.

5. Підтримка національної грошової одиниці жорсткими монетарними засобами.

6. Недовіра інвесторів до малопередбачуваної економіки.

7. Недовіра населення.

8. Природні катаклізми.

9. Сальдо платіжного балансу, що приводить до дефіциту валюти.

Нескладно помітити, що частина цих причин дещо нагадують українські. Головна відмінність — в Україні йде війна, і поки що партнери своїм потоком доларів та євро допомагають збалансувати держбюджет.

У чому полягає головна небезпека? Відкладений ефект валютної пружини, який спрацював свого часу в Туреччині, може спрацювати і в Україні. Бо якщо отриманого поточного року зовнішнього фінансування буде недостатньо і воно не вирівняє бюджетного дисбалансу 2024-го, то в другій половині року доведеться шукати додаткові джерела для бюджету. Інакше форс-мажору не уникнути. А як бачимо на прикладі Туреччини, облікова ставка, на яку, найшвидше, розраховує Національний банк України, не завжди рятує ситуацію.

Тож невипадково НБУ продовжує помірну контрольовану девальвацію гривні, хоча валютних резервів у нього наразі цілком достатньо. Та й партнери поки що компенсують брак отримання “соціалки” від США досить надійно.

Гадаємо, читачі помітили, що починаючи з моменту старту нової валютної стратегії з більшою гнучкістю обмінного курсу (початок жовтня 2023 року) гривня вже відчутно схудла, втративши 10% своєї ваги на міжбанку. Але ніхто їй не заважає худнути й надалі, скажімо, до рівня 41—43 грн за долар наприкінці поточного року.

Загроза форс-мажору змістилася на 2025-й

Так, у першому кварталі поточного року економічну й курсову стабільність утримано. Понад те, золотовалютні резерви України станом на 1 квітня оновили історичний рекорд — 43,763 млрд дол.

Та якщо в інших умовах рекордне зростання валютної скарбнички сприяло б неймовірному пожвавленню в економіці (стрімке посилення національної валюти, оптимізм внутрішніх і зовнішніх інвесторів, бурхливий розвиток, неймовірний споживчий і діловий оптимізм, дешеві кредити тощо), то наразі ринки країни сприйняли позитивну валютну інформацію достатньо прохолодно.

Гривна як робила два кроки вперед, один крок назад, так і продовжує це робити. А це означає, що, попри валюту у резервах НБУ, загроза форс-мажору нікуди не поділася. Тому без зовнішньої допомоги на нас чекають серйозні проблеми в економіці. Незважаючи на те, що за підсумком перших трьох місяців року надходження на єдиний казначейський рахунок навіть дещо перевищили касові видатки, а податківці й митники перевиконали плани доходів.

І це при тому, що ні уряд, ні НБУ не мають визначального впливу на обсяг і періодичність зовнішніх надходжень. Вони були й залишаються головною складовою в економічному рівнянні України. Тому загроза фінансових і загальноекономічних проблем і надалі переслідуватиме країну, переміщуючись у часі.

Відповідно, ризики, на яких наголошують економісти у своїх прогнозах (приміром, ризики недофінансування соціальних секторів), нікуди не поділися. Наразі вони просто перейшли на наступні періоди — вчасні виплати заробітної плати 500 тисячам державних службовців і 1,4 мільйона вчителів, а також виплати для 10 мільйонів пенсіонерів залежать переважно від наших партнерів.

Тому існують серйозні ризики, що в разі браку зовнішніх надходжень, приміром, соціальні виплати таки буде проведено більш-менш своєчасно, але в тому числі з допомогою друкарського верстата. Проте ризики такого сценарію поточного року поки що помірні. Бо на сьогодні вже не 2024-й, а 2025 рік виглядає вирішальним для економічної й курсової стабільності.

Вадим БАШТА, адвокат Львівської колегії адвокатів. Журналіст київських ЗМІ

Сергій СЛЕДЗЬ, редактор відділу мікроекономіки та бізнесу ZN.UA, кандидат економічних наук